ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
10 липня 2012 року 15 год. 15 хв. № 2а-7513/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Маруліної Л. О., Федорчука А. Б., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»
до Державної служби інтелектуальної власності України
провизнання протиправним і нечинним рішення
Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»(надалі -також ОП «Українська ліга музичних прав», «Позивач») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України (надалі - також «Відповідач») про визнання протиправним і нечинним рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 14 травня 2011 року №13-7/3450 про анулювання виданого ОП «Українська ліга музичних прав»Свідоцтва уповноваженої організації колективного управління №5/УО від 2 квітня 2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення було прийнято Відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому воно є упередженим, недобросовісним та нерозсудливим. Оскаржуване рішення не містить зазначення конкретних правових норм у сфері охорони авторського права і (або) суміжних прав, які були порушені Позивачем.
В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення представник Позивача посилався на те, що чинним законодавством передбачена наявність у організації колективного управління положення про порядок розподілу зібраної винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм опублікованих з комерційною метою. Крім того, Позивачем до Департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України копія надавалась Положення про розподіл винагороди (роялті), затвердженого Загальним зборами. Відповідно до норм Положення, в основу діяльності Позивача в частині розподілу зібраної винагороди (роялті) було покладено принцип розподілу за звітами радіостанцій. Також, як зазначив представник Позивача, Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги висновки викладені в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року по справі №2а-4293/09/2670, якою «Положення про розподіл винагороди (роялті)»ОП «Українська ліга музичних прав» було визнано таким, що не суперечить чинному законодавству у сфері охорони авторських і суміжних прав.
Представники Відповідача, -Державної служби інтелектуальної власності України, -в судових засіданнях проти позовних вимог заперечували, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.
Додатково представниками Відповідача зазначено про те, що Рішення від 15 травня 2012 року було прийнято у зв'язку з тим, що Позивач, будучи уповноваженою організацією колективного управління, здійснював розподіл зібраної винагороди (роялті) за використання (публічне виконання, публічну демонстрацію) опублікованих з комерційною метою фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань з порушенням частини 4 статті 43 закону України «Про авторське право права і суміжні права», а саме на підставі даних радіостанцій про фонограми (відеограми), які транслювалися (публічне сповіщення) у їх ефірі впродовж певного періоду часу без отримання від суб'єктів комерційного використання точних відомостей про фактично використані протягом звітного періоду фонограми (відеограми).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 436/2011 (далі також - «Положення»), Державна служба інтелектуальної власності України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності. При цьому, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.
Згідно з підпунктом 14 пункту 4 Положення, Державна служба інтелектуальної власності, відповідно до покладених на неї завдань, забезпечує облік організацій колективного управління, визначає уповноважені організації колективного управління, здійснює аналіз їх діяльності, знімає з обліку організації колективного управління, виключає з реєстрів організації колективного управління та уповноважені організації колективного управління, анулює відповідні свідоцтва.
Так, Свідоцтвом від 2 квітня 2009 року №5/УО Об'єднання Підприємств «Українська ліга музичних прав»уповноважено здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом публічного виконання фонограм, опублікованих з комерційною метою, публічної демонстрації відеограм, опублікованих з комерційною метою відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71 «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм і зафіксованих у них виконань»(надалі також - «Постанова №71»).
Відповідно до частини 6 статті 4 Положення про Державну службу інтелектуальної власності, відповідно до покладених на неї завдань Державна служба інтелектуальної власності України організовує проведення перевірок суб'єктів господарювання на предмет дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності.
Листом Генеральної прокуратури України від 25 листопада 2011 року №07/2/1-450 організацію колективного управління «Українська ліга музичних прав»було повідомлено про проведення перевірки додержання законодавства України у сфері охорони авторського права і суміжних прав за 2010-2011 роки. До зазначеної перевірки Генеральною прокуратурою України залучено представників Відповідача.
Таким чином, Державною службою інтелектуальної власності в дотримання норм Закону України «Про прокуратуру» разом з представниками Генеральної прокуратури України було проведено перевірку, за результатами якої була складена довідка спеціаліста (а.с.111-124) та на адресу Відповідача направлено лист Генеральної прокуратури України від 11 січня 2011 року №07/2/1-20472-11.
В ході перевірки дотримання Позивачем норм чинного законодавства було встановлено наступні порушення:
- статті 43 Закону України «Про авторське право та суміжні права»та пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів від 18 січня 2003 року №71 при встановлені у договорах з суб'єктами використання розмірів винагороди;
- статті 43 Закону України «Про авторські та суміжні права»при укладенні договорів з організаціями колективного управління, які перебувають на обліку в Установі (Державній службі інтелектуальної власності України) та розподілу між ними зібраних ОП «Українська ліга музичних прав»коштів;
- частини 4 статті 43 Закону України «Про авторське право та суміжні права»та пунктів 5 та 6 Постанови Кабінету Міністрів від 18 січня 2003 року №71 при проведенні ОП «Українська ліга музичних прав»розподілу винагороди не на підставі відомостей про використання фонограм (відеограм), наданих суб'єктами комерційного використання, а на підставі даних радіостанцій про фонограми (відеограми), які транслювалися в їх ефірі упродовж певного періоду часу.
У зв'язку з виявленими порушеннями прийнято Рішення від 14 травня 2012 року №3-7/34-50, яким анульовано Свідоцтво уповноваженої організації колективного управління від 2 квітня 2009 року №5/УО, видане ОП «Українська ліга музичних прав».
Позивач не погоджується з вищезазначеним рішенням Державної служби інтелектуальної власності України. Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 14 травня 2012 року №3-7/34-50, яким анульовано Свідоцтво уповноваженої організації колективного управління видане ОП «Українська ліга музичних прав»від 2 квітня 2009 року №5/УО.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Завдання і предмет адміністративного судочинства обумовлюють більшість його особливостей, які відрізняють його від інших видів судочинства. Завдання відображає спрямованість адміністративного судочинства -його кінцеву мету, а предмет вказує на сферу правовідносин, на яку поширено юрисдикцію судів, що здійснюють адміністративне судочинство.
Зміст та спрямованість правосуддя, в тому числі і в адміністративній справі, випливають із головного обов'язку правової держави -утвердження і забезпечення прав та свобод людини. Призначенням судової влади є захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів учасників правовідносин через здійснення правосуддя.
У контексті загального завдання судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Однак, необхідною передумовою захисту є те, щоб порушення цих прав, свобод чи інтересів відбулося у публічно-правових відносинах та виходило від суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України надає право кожній особі, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, у даній адміністративній справі, насамперед, підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів Позивача з боку Відповідача (внаслідок прийняття оскаржуваного рішення).
Аналогічна позиція підтверджується і змістом окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішення № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішення № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
В обґрунтування факту порушення оскаржуваним рішенням прав Об'єднання Підприємств «Українська ліга музичних прав України», зазначено, що оскаржуваним рішенням порушено право Позивача на вільне здійснення та виконання прав та обов'язків покладених на нього, що у свою чергу, не уможливлює виплати особам винагороди (роялті) за використання фонограм (відеограм) опублікованих з комерційною метою.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель). Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм) і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління.
Так, частиною 4 статті 43 Закону встановлено, що особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати уповноваженим організаціям колективного управління точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання й розподілу винагороди. Цьому обов'язку кореспондує обов'язок осіб, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання, що в свою чергу сприятиме здійсненню обов'язку осіб, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм передбаченої частиною 4 статті 47, а саме виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі, а також право організацій колективного управління передбачене статтею 6 статті 48 Закону вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання ними документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів.
Так, частиною 3 статті 43 Закону України «Про авторське право та суміжні права»визначено, що розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Так Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71 визначено розмір, умови та порядок оплати винагороди (роялті) з комерційною метою фонограм, відеограм та їх примірників.
Відповідно до пункту 1 Розділу I Додатку до Постанови №71 за публічне виконання опублікованих з комерційною метою фонограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, публічна демонстрація опублікованих з комерційною метою відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань у місцях з платним і безоплатним входом сплачується 1 відсоток доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання об'єктів суміжних прав або 2,5 відсотка загальної суми витрат на зазначений вид використання об'єктів суміжних прав у разі відсутності таких доходів.
Згідно статті 1 Закону, публічне виконання -це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами справи, в ході перевірки також встановлено, що не всі користувачі подають відомості про використання фонограм (відеограм) відповідно до частини 4 статті 43 Закону та пунктів 4 та 5 додатку ІІ до Постанови №71, згідно яких суб'єкти комерційного використання зобов'язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, у якому сторонами згідно із законодавством визначаються: спосіб комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Додатку до Постанови №71 визначено, що суб'єкти комерційного використання самостійно нараховують згідно з договором про виплату винагороди (роялті), що укладений з відповідною уповноваженою організацією колективного управління, суму належної до сплати винагороди (роялті), перераховують її в установлений договором строк на рахунок зазначеної організації та подають їй у письмовій формі відомості, необхідні для збирання і розподілу винагороди (роялті). Винагорода (роялті) згідно з розділом I цього додатка нараховується і виплачується суб'єктами комерційного використання з доходів, що одержані ними з того виду діяльності, у процесі якої здійснювалося пряме чи опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань.
Відтак, за результатами перевірки Позивача встановлено, що основна частина користувачів не надає відомості щодо використання фонограм (відеограм), що пов'язано з тим, що у договорах, укладених між Позивачем та користувачами передбачається, що розподіл відбувається на підставі даних радіостанцій про фонограми (відеограми), які ними використовувалися протягом певного періоду, що не передбачено законодавством в сфері авторського права та суміжних прав.
Пунктом 8 Розділу II Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань»визначено, що розподіл і виплата винагороди, зібраної Уповноваженою організацією колективного управління, здійснюються пропорційно до обсягу використання відповідної фонограми, відеограми та зафіксованого у них виконання.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що Позивач отримує кошти за використання в комерційній діяльності фонограм і відеограм, а розподіляє кошти, виходячи з даних радіостанцій, які здійснюють лише публічне сповіщення фонограм і не можуть здійснювати сповіщення відеограм.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
В ході розгляду справи представники Позивача наполягали на тому що, розподіл винагороди здійснюється на підставі Положення про розподіл винагороди, затвердженого Загальними зборами ОП «Українська ліга музичних прав», яким визначено, що основою для розподілу є відповідна інформація від осіб, які здійснюють комерційне використання об'єктів суміжних прав, шляхом публічного сповіщення. Положенням про розподіл передбачено, що Ліга зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо отримання його членами справедливої винагороди за схемою розподілу зібраної винагороди розподіл винагороди відбувається на підставі індивідуальних звітів, що надано ОП «Український музичний альянс»Телерадіокомпанією України.
В той же час, Суд звертає увагу на безпідставність такого твердження, оскільки частиною 4 статті 43 Закону України «Про авторське право та суміжні права»встановлено, що особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати уповноваженим організаціям точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди. Можливостей використання відомостей отриманих третьою особою, для визначення розміру винагороди, що підлягає сплаті певним суб'єктом комерційного використання чинним законодавством не передбачено, а відтак відомості радіостанцій про використанні нею фонограми за певний період часу не можуть бути підставою для розподілу і виплати винагороди.
Відповідно до частини 2 статті 43 Закону України «Про авторське право та суміжні права»збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління.
Суд окремо акцентує увагу на тому, що чинним законодавством України не передбачене право організацій колективного управління передоручати за господарськими договорами свої права зі збору винагороди за використання авторського права і суміжних прав.
Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що Позивачем допущено порушення норм чинного законодавства у сфері авторських та суміжних прав, що додатково підтверджується відповіддю Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності від 7 лютого 2012 року на запит Генеральної прокуратури України (а.с.142- 168).
Суд звертає увагу на те, що Наказом Міністерства освіти і науки України від 22 грудня 2008 року №1175 затверджено «Порядок визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм»(надалі також -«Порядок»), пунктом 9 якого передбачено, що за порушення уповноваженою організацією вимог законодавства України у сфері охорони авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі і цього Порядку рішенням Державної служби інтелектуальної власності України свідоцтво уповноваженої організації анулюється.
Колегією суддів критично оцінюються доводи Позивача про те, що чинним законодавством передбачено наявність у організації колективного управління Положення про порядок розподілу зібраної винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм опублікованих з комерційною метою, до якого Відповідачем не ставилось жодних зауважень при реєстрації ОП «Українська ліга музичних прав», а тому розподіл винагороди відбувався у відповідності до положення. Щодо вищезазначеного слід зауважити, що жодним нормативно-правовим актом України не дозволено здійснювати діяльність, яка не відповідає нормам чинного законодавства.
Крім того, Порядок не містить вимог до змісту Положення про розподіл винагороди та не передбаено повноважень Відповідача щодо перевірки норм Положення про розподіл винагороди, як і не надано права Державній службі інтелектуальної власності відмовляти організації колективного управління у визначенні її уповноваженою через невідповідність Положення про розподіл винагороди нормам законодавства.
Щодо посилань Позивача про протиправність дій Відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки Позивач не брав участі у процесі прийняття Рішення про анулювання свідоцтва уповноваженої організації колективного управління, Суд вважає за необхідне зауважити наступне. Листом від 10 лютого 2012 року №2-6/904 ОП «Українська ліга музичних прав»повідомлено про можливість анулювання свідоцтва уповноваженої організації та запропоновано надати пояснення з приводу матеріалів наданих Генеральною прокуратурою України. Втім, як підтверджується матеріалами справи, листом від 22 лютого 2012 року №22/03/12 Позивач повідомив Відповідача про неможливість належного реагування на лист від 10 лютого 2012 року №2-6/904 в частині надання пояснень з приводу виявлених порушень у зв'язку з тим, що термін у розмірі п'яти днів є недостатнім для опрацювання надісланих йому матеріалів.
Також Суд звертає увагу, на те, що доводи Позивача щодо протиправності Рішення про анулювання свідоцтва уповноваженої організації у зв'язку з тим, що воно не містить у собі зазначення конкретних порушених правових норм у сфері захисту авторських і (або) суміжних прав порушених Позивачем не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в оскаржуваному Рішенні (а.с.34-37) зазначено норми чинного законодавства, які порушено Позивачем та вказано, що ОП «Українська ліга музичних прав»отримує кошти за використання в комерційній діяльності фонограм та відеограм, а розподіляє виходячи з даних радіостанцій, які здійснюють лише публічне сповіщення фонограм і не можуть здійснювати сповіщення відеограм.
Щодо тверджень Позивача про те, що правомірність розподілу винагороди за Положенням про розподіл винагороди підтверджується Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року по справі №2а-4293/09/2670, то при аналізі положень Постанови суду апеляційної інстанції встановлено, що вона не дає оцінки підставам розподілу, визначеним у Положенні про розподіл, не досліджує всіх обставин справи, зокрема відповідності Положення про розподіл винагороди (роялті) іншим статтям Закону України «Про авторське право та суміжні права», окрім частини 2 статті 43. Тобто зміст рішення суду апеляційної інстанції не дає підстав вважати, що Позивачем правомірно, відповідно до частини 4 статті 43, частини 4 статті 47, частини 6 статті 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права»та відповідно до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71 «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм і зафіксованих у них виконань»здійснювався розподіл винагороди.
Відтак, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі Позивачем не доведено порушення його законних прав та інтересів з боку Відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Судді Л. О. Маруліна
А. Б. Федорчук