Справа № 2а/2570/2272/2012
20 липня 2012 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Розмовенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр радіотехнічних та оптико-електронних систем «Обрій» до відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про визнання дій незаконними та скасування акта про проведення аукціону і акта про вилучення та передачі майна, -
07.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр радіотехнічних та оптико-електронних систем «Обрій» (далі - позивач), звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 (далі-третя особа), в якому просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Веремія І.М. щодо продажу вишки Н-28 та вишки Н-40, що належать позивачу; скасувати акт державного виконавця про проведення аукціону №12/109/12/а-2 від 05.07.2012 року та акт вилучення та передачі майна від 05.07.2012 року.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій не було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме при підготовці документів на реалізацію арештованого майна з аукціону, не перевірено наявність документів, що характеризують майно - вишки Н-28 та вишки Н-40, внаслідок чого вказане майно продано як металобрухт. Проте, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 20.05.2005 року приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу за реєстровим № 891 та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно, вищевказане майно є нерухомим, а тому і порядок продажу такого майна регулюється Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів в реалізації арештованого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5, а не Порядком реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 року № 42/5, на якій державний виконавець посилається в акті про проведення аукціону №12/109/12а-2 від 05.07.2012 року. Останній регулює реалізацію арештованого майна, за винятком нерухомого майна. Також зазначив, що положеннями частини 2 статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо на майно юридичної особи накладається арешт, то в першу чергу реалізується - все рухоме майно, а в другу - нерухоме. У позивача на момент опису та арешту майна було інше рухоме майно, яке могло бути реалізовано у першу чергу, однак державним виконавцем Веремій І.М. це не було взято до уваги. Крім того, державному виконавцю відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» надано право отримувати від всіх установ інформацію, яка необхідна для проведення виконавчий дій, що не позбавляло його звернутися до Державного органу статистики для встановлення повної інформації щодо бухгалтерського балансу у позивача. Однак, вказані дії державним виконавцем вчинені не були, що, на його думку, є порушенням частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження» та зазначив, що під час проведення виконавчий дій позивача неодноразово було зобов'язано надати інформацію стосовно рахунків та іншого рухомого та нерухомого майна боржника, а також бухгалтерський баланс. Однак, представником позивача - Муравейником В.С. вказана інформація не надавалась. Крім того, акт опису й арешту майна - вишки Н-40 та Н-28 від 19.01.2012 року складено у присутності керівника позивача Муравейника В.С., якій ним підписаний, зауважень до складання акту не надано, в судовому порядку не оскаржено. Тобто, на думку відповідача, позивач погодився з характеристикою описаного майна, як рухомого майна. За таких обставин вважає, що оскільки позивачем не було надано жодних документів, які б характеризували реалізоване майно та те, що позивач погодився з вказаною характеристикою майна, а державний виконавець зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, тому позов є таким, що задоволенню не підлягає.
Третя особа в судовому засіданні заперечував проти позову та пояснив, що 02.07.2012 року ним на аукціоні було придбано майно - вишки Н-40 та Н-28 як металобрухт, аж ніяк не нерухоме майно.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить із наступного.
Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно частини 2 та пункту 3 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, а також у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Згідно частини 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Веремій І.М. 09.09.2011 року винесена постанова про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження з примусового виконання рішень про стягнення з позивача на користь ПФУ заборгованості в сумі 5896,14 грн. та постанова про приєднання виконавчого провадження №439/7 від 07.10.2011 року про стягнення з позивача 45500,00 грн. на користь ОСОБА_4 до зведеного виконавчого провадження, копії яких містяться в матеріалах справи.
07.10.2011 року державним виконавцем Веремій І.М. винесена постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження на все майно, що належить боржнику(а.с.64).
Листом від 13.01.2012 року № 221/7 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Веремій І.М. зобов'язано позивача 19.01.2012 року бути присутнім при проведенні виконавчих дій (а.с.70).
19.01.2012 року державним виконавцем Веремій І.М., у присутності керівника позивача Муравейника В.С., складено акт опису й арешту майна, а саме: вишки Н-40 та вишки Н-28 та відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» оголошено заборону розпорядження цим майном (а.с.73-74).
27.01.2012 року державним виконавцем Веремій В.І. винесена постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а.с.79).
13.03.2012 року приватним підприємством «Експертна фірма «Експерт-Плюс» проведена експертиза майна вишки Н-40, виготовленої з металу, висотою 40 м, б/у та вишки Н-28, виготовленої з металу, висотою 28 м, б/у, про що складено звіт про оцінку майна Т № 03/26 (а.с.76).
Листом № 291/7-1 від 14.03.2012 року державний виконавець Веремій В.І., у порядку статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», ознайомив сторін виконавчого провадження, в тому числі і керівника позивача Муравейника B.C., з вартістю майна боржника (а.с.80).
В ході проведених дій, 18.04.2012 року, відповідачем надіслано до Головного управління юстиції у Чернігівській області пакет документів для здійснення заходів, щодо визначення спеціалізованої торгівельної організації, що буде здійснювати реалізацію майна боржника (а.с.81).
При цьому до заявки державним виконавцем Веремій В.І. додані наступні документи: копія виконавчого документа, копія акта опису й арешту майна, експертний висновок, копія документів про підтвердження ознайомлення сторін з оцінкою майна, копія розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, копія облікової картки та постанови про об'єднання у зведене виконавче провадження, копія постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що не заперечувалось державним виконавцем.
Разом з тим, пунктом 3.1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999 року (далі - Порядок № 42/5) визначено, що до заявки додаються: 1) копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження також довідка державного виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; 2) копія акта опису й арешту майна; 3) копії документів, що характеризують майно, та копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності або право користування майном; 4) документ, що підтверджує вартість майна (експертний висновок, акт оцінки майна); 5) у разі продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, - довідка про розмір частки державної власності в статутному фонді підприємства-боржника та копія повідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника; 6) інші необхідні документи, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158 (із змінами і доповненнями).
Отже, статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надано право отримання відповідної інформації для проведення виконавчий дій, а пунктом 3.1 Порядку 42/5 - обов'язок надання необхідних документів для проведення аукціону.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, документи, які характеризують майно та копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності або користування майном до заявки надані не були.
В силу частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Тому, факт ненадання державним виконавцем Веремій І.М. до спеціалізованої організації документів, які характеризують майно та копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності або користування майном - вишки Н-40 та вишки Н-28, слід вважати безспірно встановленим.
Таким чином, посилання відповідача як на підставу своїх правомірних дій, що статус реалізованого майна ним було встановлено зі слів керівника позивача та він діяв на підставі Закону, суд до уваги не бере, оскільки Порядком № 42/5, відповідно до якого державний виконавець вчиняв виконавчі дії, таких умов не передбачено.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно частини 2 статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996, фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів
Законом України «Про державну статистику» від 17.09.1992 року № 2614 передбачено, що фінансові звіти подаються до Державного органу статистики.
Доказів, що державний виконавець звертався до даної установи для отримання відповідної інформації відповідачем суду не надано, тобто правом, передбаченим статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», не скористався.
Відсутність такої інформації потягнуло незаконність дій державного виконавця при реалізації арештованого майна.
Так, як вбачається з матеріалів справи, майно, яке передано державним виконавцем на реалізацію згідно акту від 18.05.2012 року, а саме: вишка Н-40 та вишка Н-28 (а.с.37) належить позивачу на праві власності, як нерухоме майно, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого 20.05.2005 року приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу за реєстровим номером 891 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів та реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.108-109, 113, 120-123).
У пункті 1 зазначеного договору купівлі-продажу та додатків до нього зазначено, що вишки Н-40 та Н-28 входять до складу виробничого комплексу як об'єкту нерухомого майна.
Крім того суд звертає увагу на те, що вказаний виробничий комплекс був предметом іпотеки, про що свідчить запис у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.122).
Порядок звернення стягнення на заставлене майно регулюється статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження», що також не було враховано державним виконавцем.
Що стосується посилання держаного виконавця Веремій І.М. на те, що листом від 17.01.2012 року № 221-3/7, копія якого міститься в матеріалах справи, позивача зобов'язано було надати інформацію щодо належного йому майна, однак вимоги державного виконавця не були виконані, судом до уваги не приймається, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 90 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Доказів щодо застосування до позивача заходів впливу, визначених вищевказаною нормою, державним виконавцем Веремій І.М. суду не надано.
Тобто, фактичні обставини справи свідчать про те, що під час проведення виконавчих дій державним виконавцем Веремій В.І. не дотримано вимоги вказаних нормативно-правових актів, що призвело до порушення прав позивача.
Також суд звертає увагу на те, що процедура реалізації нерухомого майна визначена іншими нормативно-правовими актами.
Так, частиною 2 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що нерухоме майно реалізується виключно на прилюдних торгах(аукціонах).
Згідно частини 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на нерухомого майно проводиться у разі відсутності у боржника коштів чи рухомого майна.
Порядок продажу з прилюдних торгів арештованого нерухомого майна регулюється Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 27.10.1999 року № 68/5.
Видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно з прилюдних торгів проводиться нотаріусами відповідно до статті 72 Закону України «Про нотаріат» на підставі акту придбання нерухомого майна з торгів.
Нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає державній реєстрації.
Крім того, при вчиненні виконавчих дій з реалізації майна державним виконавцем не враховані вимоги частини 2 статті 66 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у разі якщо на майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); 2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
Тобто, при наявності іншого рухомого майна, нерухоме майно реалізується у другу чергу.
Як встановлено судом, державним виконавцем на момент опису й арешту майна- 19.01.2012 року не було перевірено, яке саме майно знаходилось на балансі підприємства та документи, що характеризують це майно.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно частини 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом.
Частиною 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що постановою про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 07.10.2011 року державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику (а.с.64).
У зазначеній постанові державним виконавцем не конкретизовано перелік майна на яке накладено арешт не визначено його розмір і обсяг, необхідний для виконання виконавчого документа.
Отже, на час вчинення виконавчих дій державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника без врахування вищевказаних обставин, що є порушенням вимог статті 52 та 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Тому суд приймає до уваги твердження представника позивача, що державним виконавцем Веремій В.І. при проведенні виконавчий дій з реалізації арештованого майна було порушено вимоги частини 2 статті 11 та частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» якими зазначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому цим Законом та зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання незаконними дій державного виконавця Веремія І.М. щодо продажу вишки Н-28 та вишки Н-40, що належать позивачу, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про скасування акта державного виконавця про проведення аукціону №12/109/12/а-2 від 05.07.2012 року та акта вилучення та передачі майна від 05.07.2012 року, то суд зазначає наступне.
Дії державного виконавця в ході виконання виконавчого провадження в силу Закону України «Про виконавче провадження» також оформлюються відповідними актами.
Акт державного виконавця про проведення аукціону № 12/109/12/а-2 від 05.07.2012 року та акт вилучення та передачі майна від 05.07.2012 року складені за результатами проведення аукціону по реалізації належного позивачу майна, а саме: вишки Н-40 та вишки Н-28 (а.с.11-12).
Тому, враховуючи фактичні обставини справи, а саме порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства України щодо реалізації арештованого належного позивачу майна та те, що оформлення цих актів є наслідком вчинення дій, суд приходить до висновку про наявність підстав для їх скасування.
Відповідно до частини 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано достатніх аргументів та доводів, які свідчили б, що оскаржувані дії вчинено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням всіх обставин справи.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр радіотехнічних та оптико-електронних систем «Обрій» до відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про визнання дій незаконними та скасування акта про проведення аукціону №12/109/12/а-2 від 05.07.2012 року і акта про вилучення та передачі майна від 05.07.2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати повертаються позивачу.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр радіотехнічних та оптико-електронних систем «Обрій» до відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про визнання дій незаконними та скасування акта про проведення аукціону і акта про вилучення та передачі майна, - задовольнити повністю.
Визнати незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Веремія І.М. щодо продажу майна, а саме вишки Н-28 та вишки Н-40, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр радіотехнічних та оптико-електронних систем «Обрій».
Скасувати акт державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Веремія І.М. про проведення аукціону № 12/109/12/а-2 від 05.07.2012 року.
Скасувати акт державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Веремія І.М. вилучення та передачі майна від 05.07.2012 року.
Стягнути с Державного бюджету (р/р 31216206700002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр радіотехнічних та оптико-електронних систем «Обрій» (код ЄДРПОУ 33259180) судові витрати в сумі 32,19 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Соломко І.І.