вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
23 липня 2012 р. (10:20) Справа №2а-6861/12/0170/27
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., при секретарі судового засідання Бордуленко М.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення
Обставини справи. Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК (далі-Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-Відповідач) про стягнення 170,00 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зобов'язаний надавати звіти та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в строки, передбачені законодавством. Відповідачем не подано дані у систему персоніфікованого обліку, до останнього застосовані фінансові санкції, які просить стягнути з відповідача.
Ухвалами Окружного адміністративного суду від 04.07.12р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином та надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, день та місце його проведення повідомлений завчасно належним чином -рекомендованою кореспонденцією (а.с.12), про причини неявки суд не повідомив, заперечення на адміністративний позов до суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. № 1058-IV (далі Закон №1058) із відповідними змінами та доповненнями.
Згідно ст. 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.
Стаття 3 Закону № 1058 визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону № 1058 облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (ч. 2 ст. 21 Закону № 1058).
Отже відповідач в розумінні Закону № 1058 є роботодавцем, який повинний надавати відомості до системи персоніфікованого обліку.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим за несвоєчасне подання відомостей до системи персоніфікованого обліку до відповідача рішенням № 2210 від 23.11.2011 року застосовані фінансові ( штрафні) санкції в розмірі 170,00 грн. (а.с.6).
Вказане рішення прийняте на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату фінансових санкцій.
До 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011 року.
Відповідно, з 01.01.2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011 року, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.
З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином.
Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";
Органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до та після 01.01.2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Зазначене підтверджується довідкою Вищого адміністративного суду України щодо застосування пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідачем спірним рішенням нараховані штраф та пеня, визначені п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за порушення, вчинені до 01.01.11 року, враховуючи, що зазначена норма закону вже втратила чинність, суд приходить до висновку, що її застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Оскільки позивач є звільненим від сплати судових витрат, вони не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 160-163,167, 186, 254 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Аблякимов Е.Е.