"18" липня 2012 р.Справа № 15-9-28/17-1666-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лавриненко Л. В.,
суддів: Картере В. І., Пироговського В. Т.,
при секретарі судового засідання: Попові Н. Г.
за участю представників:
від позивача: Вовк В. В. -за довір.
від відповідача: Підопригора Є. М. -за довір.
від третіх осіб, які не являють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області -не з'явився
2)Біляївської районної державної адміністрації Одеської області -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2012 р.
по справі № 15-9-28/17-1666-2011
за позовом Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці
до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області;
2)Біляївської районної державної адміністрації Одеської області
про визнання права постійного користування земельною ділянкою
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 р. прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2012 р. по справі № 15-9-28/17-1666-2011.
Учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, про що свідчать долучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційна скарга розглянута в межах процесуального строку, встановленого ст. 102 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2012 р. по справі № 15-9-28/17-1666-2011 задоволено позов Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права користування земельною ділянкою.
Визнано за Державним підприємством "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці право постійного користування на земельну ділянку площею 35,35 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, селище Усатове, вул. Залізничників, 14.
Судове рішення мотивоване тим, що Державне підприємство "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 р. № 265-р, входить до переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства транспорту України, тому в силу приписів ст. 68 Земельного кодексу України земельна ділянка під будівлями та спорудами позивача має бути віднесена до земель залізничного транспорту, що перебуває у державній власності.
Відповідно до вимог ст. 377 ЦК України та ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.
При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно -правових угод, а право користування -на підставі договору оренди.
Підстави та порядок набуття права власності або права користування земельними ділянками з земель державної або комунальної власності визначені ст. ст. 116, 123 Земельного кодексу України.
Внаслідок порушення органом місцевого самоврядування -Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області приписів наведених норм, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом визнання за ним права постійного користування на земельну ділянку площею 35,35 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, селище Усатове, вул. Залізничників, 14.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2012 р. по справі № 15-9-28/17-1666-2011, Нерубайська сільська рада Біляївського району звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій наполягає на його скасуванні.
В обґрунтування своїх вимог Нерубайська сільська рада, посилаючись на положення ст. 123 Земельного кодексу України, наполягає на тому, що місцевий господарський суд своїм рішенням підмінив рішення органу місцевого самоврядування, чим порушив вимоги чинного законодавства.
Крім того, в силу приписів ст. 17 КАС України вирішення цього спору має відбуватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Державне підприємство "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" м. Київ проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечує.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що приватизацію Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" м. Київ воно не здійснювало, жодної інформації щодо майна цього підприємства, а також земельних ділянок, на яких це майно розташовано, не має.
За результатами розгляду матеріалів справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Нерубайської сільської ради не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
24.05.1995 р. відбулась державна реєстрація юридичної особи - Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" м. Київ.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Статуту Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски", затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 05.10.2009 р. № 535-у та зареєстрованого 12.10.2009 р., Державне підприємство "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" м. Київ створено наказом Міністерства транспорту України від 11.05.1995 р. № 189/1, засноване на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.
Наказами Міністерства транспорту України "Про передачу майна на баланс "УДЦТС "Ліски" від 30.04.2004 р. № 376 та "Про передачу вантажного терміналу з інфраструктурою станції Усатове на баланс УДЦТС "Ліски" від 25.06.2004 р. № 247/Н Державному підприємству "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" м. Київ був переданий вантажний двір станції Усатове з інфраструктурою Одеської залізниці.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.06.2007 р. № 14959760 (а. с. 50, т. 1), Державне підприємство "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" м. Київ є власником не житлових будівель, розташованих по вул. Залізничників, 14, у селищі Усатове Біляївського району Одеської області.
Підставою виникнення права власності стали: рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2007 р. по справі № 30/122-07-3391 та ухвала Господарського суду Одеської області від 18.06.2007 р. по справі № 30/122-07-3391 (ухвала про виправлення описки).
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частинами 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 23.11.2005 р. № НГ-1/641, адресованим голові Нерубайської сільської ради (а. с. 34, 35, т. 1), Одеська залізниця з метою ефективного використання державного майна погодилась з припиненням права постійного користування земельною ділянкою площею 35,35 га, розташованою на території Нерубайської сільської ради Біляївського району.
За результатами розгляду цього листа, рішенням Нерубайської сільської ради від 01.12.2005 р. № 807/31-ІV (а. с. 37, т. 1) вказана земельна ділянка була вилучена з постійного користування Одеської залізниці та зарахована до земель запасу.
Таким чином, в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України позивач, набувши права власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці площею 35,35 га за адресою: Одеська область, Біляївський район, селище Усатове, вул. Залізничників, 14, одержав і право користування земельною ділянкою, на якій цій об'єкти знаходяться.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Пунктом "а" ч. 2 наведеної норми визначено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Згідно з п. "ж" ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Абзацом першим частини першої ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що підставою набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або результати аукціону.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентовано ст. 123 Земельного кодексу України.
За приписами ч. 2, абз. 1 ч. 3 та ч. 6 наведеної норми особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" м. Київ одержані висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки:
1) Державної санітарно -епідеміологічної експертизи від 20.07.2009 р. № 1090а/03 (а. с. 107, 108, т. 1);
2)Відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Біляївської райдержадміністрації від 07.09.2009 р. № 2132 (а. с. 109, т. 1);
3)Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 07.09.2009 р. № 0117/6717 (а. с. 110, т. 1);
4)Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 10.03.2010 р. № 2197/03-06-12 (а. с. 106, т. 1);
5)Відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області від 27.08.2010 р. № 6-6-06/3479 (а. с. 105, 106, т. 1).
Позивач неодноразово звертався до Нерубайської сільської ради з клопотаннями про розгляд питання про передачу земельної ділянки площею 35,35 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, селище Усатове, вул. Залізничників. 14, у постійне користування, але рішенням Нерубайської сільської ради від 14.09.2010 р. № 1296-У це питання було залишене без розгляду (а. с. 47, т. 2), рішенням від 15.10.2010 р. № 1316-V розгляд питання про передачу земельної ділянки площею 35,35 га у постійне користування позивача відкладене (а. с. 48, т. 2), рішенням від 28.01.2011 р. № 46-VІ Нерубайська сільська рада відмовила Державному підприємству "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" м. Київ у задоволенні клопотання про передачу спірної земельної ділянки у постійне користування (а. с. 49, т. 2).
Як вбачається з тексту рішення від 28.01.2011 р. № 46-VІ, причиною відмови у наданні земельної ділянки у постійне користування стало не виконання позивачем умов щодо складання проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у постійне користування, зазначених у висновку сільради.
Разом із тим, наведене рішення не містить вимог, які ставились перед позивачем, і не були ним виконані, відсутнє також і правове обґрунтування відмови у наданні спірної земельної ділянки у постійне користування.
Більш того, матеріали справи містять документи, які свідчать про те, що на спірну земельну ділянку претендують інші суб'єкти господарювання, і Нерубайська міська рада протягом тривалого часу створювала сприятливі для цих суб'єктів умови з метою одержання ними цієї земельної ділянки у тимчасове користування (а. с. 94-101, т. 3), незважаючи на положення ст. 377 ЦК України, п. "ж" ч. 3 ст. 84 та ст. 120 Земельного кодексу України.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено порушення прав та охоронюваних законом інтересів Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" м. Київ.
Відповідно до ч. 1, ч. 2. та п. "а" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.
Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторону.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області стосовно того, що даний спір необхідно вирішувати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до п. п. 1.2.1 та п. п. 1.2.2 п. 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 р. № 6 органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" м. Київ.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 85, 91, 99, 101-105 ГПК України, суд
Рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2012 р. по справі № 15-9-28/17-1666-2011 залишити без змін, апеляційну скаргу Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 23.07.2012 р.
Головуючий Л. В. Лавриненко
Судді В. І. Картере
В. Т. Пироговський