19.07.2012 року Справа № 35/5005/3450/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Лотоцької Л.О., Головка В.Г.
секретар судового засідання: Гаврилов О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Лещук Т.Г. ( дов. № 70/80 від 28.03.12 р.);
від відповідача: Присяжнюк Д.В. ( дов. № 3891 від 28.12.11 р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Суха Балка" м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 р. у справі № 35/5005/3450/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" м.Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Суха Балка" м. Кривий Ріг
про відшкодування збитків
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 29.05.2012 р. у справі № 35/5005/3450/2012, яке підписано 05.06.2012 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Кобилянський К.М.), задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Суха Балка" м. Кривий Ріг про відшкодування збитків, пов'язаних зі сплатою податку за земельну ділянку у розмірі 162 369,96 грн.
Вказаним рішенням стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Суха Балка" м. Кривий Ріг на користь Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" м.Дніпропетровськ збитки пов'язані з платою податку на земельну ділянку, площею 2,1 га, у розмірі 162 369,96 грн. та судовий збір в сумі 3 248,00 грн.
Відповідач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Скаржник не погоджується з вищевказаним рішенням, оскільки вважає, що воно прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, господарським судом не вірно застосовані положення пункту "в" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України, відповідно до якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок ( в даному випадку обмежень, встановлених правовим режимом охоронних зон ЛЕП).
Згідно ч. 2 ст. 157 ЗК України Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться в ч. 1. 7 ст. 35 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" -за якими власники і користувачі земельних ділянок мають право на відшкодування обґрунтованого розміру збитків, завданих їм внаслідок встановлення обмежень на використання належних їм земельних ділянок у межах спеціальних зон об'єктів енергетики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 затверджено "Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та ним чітко визначено порядок відшкодування збитків землевласникам (землекористувачам)".
У відповідності до п. 2 цього Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Результати роботи комісій оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Скаржник вказує, що в матеріалах справи відсутній акт, передбачений Порядком, та який є, у відповідності з законодавством, підставою для визначення та стягнення збитків землекористувачу встановленням обмежень щодо використання земельної ділянки.
Відповідач звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не надано оцінки тому, що в межах охоронної зони знаходиться майно позивача, що має суттєве значення для правильного вирішення справи та визначення обґрунтованості розміру завданих збитків позивачеві.
Також відповідач вважає, що сплачена плата за землю не може вважатися збитками, оскільки відноситься до загальнодержавних податків, обов'язок яких виникає з податкового законодавства; плата за землю відноситься до інших операційних витрат, враховується при формуванні собівартості товарів, робіт, послуг та, як наслідок впливає на зменшення оподатковуваного прибутку.
Крім того, скаржник вказує, що згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.
Позивачем не надано жодного доказу того, що саме встановленням охоронної зони йому заподіяно збитки, що саме в наслідок встановлення охоронної зони він не може використовувати ділянку за призначенням, що через встановлення охоронної зони йому відмовлено в будівництві господарчих, виробничих споруд чи інших об'єктів інфраструктури.
Скаржник зазначає в скарзі, що судом першої інстанції допущене порушення принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, оскільки в якості доказу, що обґрунтовує наявність збитків, взято копії платіжних доручень про сплату позивачем земельного податку,хоча єдиним доказом, яким має бути доведений розмір збитків, є акт, складений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, а оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає його обґрунтованим, прийнятим у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Позивач звертає увагу суду на той факт, що технічна документація на земельну ділянку неодноразово досліджувалася судами різних інстанцій, але всі суди одноголосно прийшли до єдиного висновку, що оспорювані суми є сумою збитків, яки позивач поніс внаслідок сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій встановлені обмеження (сервітут) щодо її використання, що правомірно визнали підставою для задоволення поперчених позовних вимог, а в силу ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача із проханням укласти договір сервітуту на взаємовигідних умовах. Однак відповідач і дотепер відмовляється від укладання договору сервітуту, а також не сплачує навіть визнані ним суми збитків.
Розпорядженням секретаря судової палати № 1033 від 18.07.2012 р., у зв'язку з черговою відпусткою судді постійної колегії Євстигнеєва О.С., на підставі наказів голови суду № 7 від 17.01.11 р. та № 13 від 03.07.12 р., змінено склад колегії суддів.
В судовому засіданні оголошено ступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 558 від 13.06.2001 р. Відкритому акціонерному товариству "Металургтрансремонт" (відповідно до нової редакції статуту, затвердженого загальними зборами ВАТ "Металургтрансремонт" протоколом від 15.04.2011 року перейменовано на ПАТ "Металургтрансремонт") надано право постійного користування земельною ділянкою промисловості (код 1.10.5) загальною площею 7,67 га під розміщення Криворізького локомативоремонтного заводу по вул. Конституційній, 23.
В рішенні визначено на території позивача право обмеженого користування земельними ділянками (сервітут) площею 2,1 га під охорону зону ліній електропередач. На підставі рішення № 558 від 13.06.2001 року позивачу виданий державний акт на право постійного користування землею № 539 від 17.10.2001 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 31/76-09 від 24.04.2009 року між тим ж сторонами про той же предмет спору за період з січня 2006 р. по грудень 2008 р. встановлено, що у фактичному користуванні відповідача знаходиться земельна ділянка площею 2,1 га під охоронну зону ліній електропередач (відпайка ВЛ-150 кВ), в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі № 31.76-09 від 07.09.2009 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.209 року скасовано. Позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2009 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2009 р. залишено без змін.
Рішенням господарського суду від 14.04.2011 року по справі № 5005/3917/2011 між тим ж сторонами про той же предмет спору за період з липня 2010 р. по грудень 2010 р. позов задоволено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011 р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2012 р. постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.11 р. залишена без змін.
Позивач за період з серпня 2011 р. по грудень 2011 р. включно, сплатив земельний податок у сумі 592 711,99 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.
Згідно розрахунку позивача сума збитків становить 162 369,96 грн.
Відповідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б.) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень . органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д). застосування інших, передбачених законом, способів.
У відповідності до п. в ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок.
Згідно ч. 1 ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у сумі 162 369, 96 грн. збитків, пов'язаних з платою податку на земельну ділянку за період з січня 2011 р. по грудень 2011 р. включно.
Згідно із ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.,
На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СВР A3 Суха Балка" м.Кривий Ріг залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 р. у справі № 35/5005/3450/2012 залишити без змін. .'
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: Л.О.Лотоцька
В.Г.Головко
Постанова виготовлена в повному обсязі 23.07.2012 р.
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г. Логвиненко