17 липня 2012 року Справа № 5002-18/5657-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Голика В.С.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача Матвєєв Юрій Володимирович, наказ № 07-К від 23.02.12, директор малого приватного підприємства "Кітей";
відповідача Чайка Антон Сергійович, довіреність № 16/167 від 24.04.12, відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 09 лютого 2012 року у справі № 5002-18/5657-2010
за позовом малого приватного підприємства "Кітей" (вул. П. Осипенко, 31, Керч, 98309)
до відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкістів, 4, Керч, 98310)
про спонукання до передачі майна та стягнення 107288,83 грн.
Мале приватне підприємство "Кітей" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" про зобов'язання передати у власність від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27.04.98 року, а саме:
- металеву підлогу з підтримуючими конструкціями у виробничому корпусі загальною площею 165 м кв. і вагою 10,6 т.;
- 44 металеві грати на вікнах першого поверху;
- 34 гумові кранці для захисту пірсу розміром 400*2000 мм;
- 5 металевих баків для запасу прісної води у приміщеннях першого поверху
- 8 металевих дверей у приміщеннях першого поверху;
- 6 дерев'яних дверей у приміщеннях першого поверху;
- металеві двері, підпорні, споруди та обладнання з металу у гаражах;
- 2 приміщення з металу для аварійного дизель-генератора та складу палива;
- 3 металеві верстати у цеху розміром 2x6 метрів;
- рампи для зберігання балонів з киснем, пропаном та вуглекислотою;
- автономну систему опалювання першого поверху разом з котлом, арматурою і двома насосами;
- дві металеві бадді.
Крім того, позивач просив стягнути з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на користь малого приватного підприємства "Кітей" вартість поліпшень орендованого майна з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних, що складає 77 607, 10 грн. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на користь малого приватного підприємства "Кітей" неустойку за неповернення від'ємних поліпшень орендованого майна відповідно до п. 8.1 оренди від 27.04.98 на загальну суму 22 001,73 грн. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на користь малого приватного підприємства "Кітей" вартість металобрухту на загальну суму 7 680,00 грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" передати у власність малого приватного підприємства "Кітей" від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27.04.98 року, а саме:
- металеву підлогу з підтримуючими конструкціями у виробничому корпусі загальною площею 165 м кв. і вагою 10,6 т.;
- 44 металеві грати на вікнах першого поверху;
- 34 гумові кранці для захисту пірсу розміром 400*2000 мм;
- 5 металевих баків для запасу прісної води у приміщеннях першого поверху;
- 8 металевих дверей у приміщеннях першого поверху;
- 6 дерев'яних дверей у приміщеннях першого поверху;
- металеві двері, підпорні, споруди та обладнання з металу у гаражах;
- 2 приміщення з металу для аварійного дизель-генератора та складу палива;
- 3 металеві верстати у виробничому корпусі розміром 2x6 метрів;
- рампи для зберігання балонів з киснем, пропаном та вуглекислотою;
- автономну систему опалювання першого поверху разом з котлом, арматурою і двома насосами;
- дві металеві бадді.
Крім того, позивач просив стягнути з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на користь малого приватного підприємства "Кітей" вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна за ціною, яка склалася на момент компенсації з урахуванням суми амортизації та інфляційних витрат (8 297, 40 грн.) і 3 % річних (3 536, 18 грн.), що складає 82 677, 07 грн. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на користь малого приватного підприємства "Кітей" неустойку за неповернення від'ємних поліпшень орендованого майна відповідно до п. 8.1 оренди від 27 квітня 1998 р. на загальну суму 92 673, 88 грн. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на користь малого приватного підприємства "Кітей" вартість металобрухту на загальну суму 7 680,00 грн.
Всього позивач просив стягнути з відповідача 183 030, 95 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2012 року у справі № 5002-18/5657-2010 позов задоволено частково.
Зобов'язано відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" передати малому приватному підприємству "Кітей" від'ємні поліпшення орендованого майна: 44 металеві грати, які розташовані на вікнах першого поверху адміністративної будівлі по вул. Танкістів, 4 в м. Керч; 3 металеві верстати розміром 2x6 метрів, які знаходяться у виробничому корпусі по вул. Танкістів, 4 в м. Керч; -за актом прийому-передачі такого майна протягом 20 днів з моменту вступу у законну силу рішення суду у даній справі.
У іншій частині у позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник вважає неповне з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Так, заявник зазначає, що
- до від'ємних поліпшень віднесено металеві грати та металеві верстати, проте встановлення металевих грат та верстатів відповідачем не узгоджувалося та немає доказів того, що наведене майно належить позивачеві;
- позивачем був пропущений строк позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач;
- при подачі позову позивач у якості доказу сплати державного мита надав другі примірники квитанцій про сплату державного мита за розгляд зустрічного позову у справі №5002-18/4867-2010;
- судом першої інстанції не обґрунтовано надання переваги експертному висновку Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз №446 від 19.09.11 над іншими експертними висновками, які містяться у матеріалах справи;
- відповідач був позбавлений можливості надати обґрунтовані заперечення з проведених у справі судових експертиз, у зв'язку з тим, що в адресу відповідача надійшли експертні висновки без обов'язкових додатків до них.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати частково та зобов'язати відповідача передати усі від'ємні поліпшення і стягнути з відповідача вартість металобрухту.
З 03.07.12 по 17.07.12 у судовому засіданні оголошувалася перерва.
Розпорядженням від 03.07.12 суддю Балюкову К.Г. замінено у складі судової колегії з розгляду справи на суддю Видашенко Т.С.
Розпорядженням від 17.07.12 суддю Видашенко Т.С. замінено у складі судової колегії з розгляду справи на суддю Голика В.С.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
27.04.98 між відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" (орендодавець) та малим приватним підприємством "Кітей" (орендар) був укладений договір оренди (т.1,а.с.33-34).
Відповідно до п. 1.1 такого договору оренди від 27.04.98 орендодавець передає орендареві у користування частину нежитлових приміщень загальною площею 816,8 кв.м., балансовою вартістю 388209 грн., розташовану в будівлі колишнього ПФПКБ, а саме:
(1) виробничі в осях А-Ж з правого боку загальною площею 36 x 9 =324кв.м.;
(2) механічна ділянка 112,8 кв.м.;
(3) слюсарна ділянка 56,4 кв.м.;
(5) приміщення енергетиків 54,2 кв.м. (с телефоном);
(17) приміщення інструментальної 56,4 кв.м.;
(19) побутові приміщення 72 кв.м.;
(20) санвузол 36 кв.м.;
(21) коридор 105 кв.м.
Згідно п. 1.2. договору від 27.04.98 орендодавець також здає в оренду мостовий кран усередині виробничого прольоту, портальний кран на достроєчній набережній і причальній стінці завдовжки 75 метрів, територію прилеглу до орендованої будівлі площею 450 кв. м., достроєчну набережну площею 400 кв.м.
Відповідно до п. 1.3 договору від 27.04.98 орендар восстанавлює промислові та допоміжні ділянки та приміщення, виконує ремонт необхідного для виробничої діяльності обладнання та організує виробництво по судноремонту, мелкотонажному суднобудівництву та виробництва товарів народного споживання.
Відповідно до п. 1.4 договору від 27.04.98 строк оренди встановлюється з 01 травня 1998 року до 01 травня 2008 року.
Згідно п. 2.4 договору від 27.04.98 передбачено, що амортизаційні відрахування за орендоване майно залишаються у розпорядженні орендаря та використовуються на повне відновлення орендованого майна.
Відповідно до п. 3.1 договору від 27.04.98 зобов'язанням орендодавця є надати орендареві вищеперелічені виробничі площі, побутові та допоміжні приміщення, причальну стінку та кран згідно приймально-передаточного акту.
Пунктом 4.8 договору від 27.04.98 встановлено, що всі конструктивні зміни та невід'ємні поліпшення орендованих об'єктів, які проведені орендатором за згодою з орендодавцем, є власністю орендаря.
При припиненні (розірвані) договору, відокремлені поліпшення передаються у власність орендаря, а вартість невід'ємних - компенсується орендодавцем за ціною, яка склалася на момент компенсації, з врахуванням їх амортизації. Вартість поліпшень, які проведені орендарем без згоди орендодавця і які невід'ємні без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 8.1 договору від 27.04.98 за ненадання орендарю об'єктів договору у строк, який обумовлений п. 3.1 договору, орендодавець сплачує орендарю 0,2% від вартості орендованих об'єктів за кожен день прострочення.
05.08.98 між сторонами підписаний акт прийому-передачі основних засобів відповідно до договору оренди від 27.04.98 (т.1,а.с.41-42).
01.09.99 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору оренди від 27.04.98, відповідно до якої орендодавець в доповнення до договору від 27.04.98 передає орендарю в користування частину нежитлових приміщень з комунікаціями загальною площею 649 кв.м. та основні засоби, в тому числі: інженерно-виробничий корпус, сарай, каналізація побутова, каналізація зливова, водопровід, цільова силова електромережа, трубоповітропровід усередині 1 поверху будівлі, пункт розподільний ПР 9332-340, пункт розподільний ПР 9332-340, пункт розподільний ПР 9332-340 (т.1,а.с.35).
У період дії договору від 27.04.98 орендар звертався письмово до орендодавця з листами, у яких просив дозвіл на поліпшення речей, які є предметом договору оренди, на що отримав письмові згоди орендодавця на проведення поліпшення орендованого майна, про що свідчить письмова переписка між позивачем та відповідачем (т.1,а.с.38-40 на звороті).
Під час дії договору оренди від 27.04.98 позивачем було здійснені поліпшення (від'ємні та невід'ємні), що підтверджується актом огляду орендованого приміщення від 03.04.07 (т.1,а.с.103-106) і зауваженнями відповідача до цього акту (т.1,а.с.106), аудиторським висновком від 26.10.07 (т.2,а.с.14-88), аудиторським звітом від 26.10.07 (т.2,а.с.84-88).
03.05.06 між відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" (орендодавець) та малим приватним підприємством "Кітей" був укладений договір оренди нежитлового приміщення №2/24. (т.3,а.с.140-141). При цьому предметом цього договору оренди було, зокрема, і майно, передане за договором оренди від 27.04.1998 року. (т.1,а.с.21).
Відповідно до пункту 3.1 договору №2/24 майно передається в оренду строком на 11 місяців.
05.10.06 відповідач направив на адресу позивача лист №16/09, відповідно до якого орендодавець відмовляється від договору оренди №2/24 та розриває його з 05.09.06 (т.1,а.с.21).
Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.10 у справі № 2-19/1232.1-2009 встановлено, що сторони хоча і не розірвали договір оренди від 27.04.98, проте, уклавши договір оренди №2/24 від 03.05.06 з іншим предметом (об'єктом оренди), за взаємною згодою припинили зобов'язання за первісним договором від 27.04.98 новим зобов'язанням (договір від 03.05.06), тобто внаслідок новації. Адже, на виконання своїх зобов'язань за договором оренди №2/24 від 03.05.06 відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" передало малому приватному підприємству "Кітей" за актом приймання-передачі від 15.05.06 майно, визначене вказаним договором, а мале приватне підприємство "Кітей", в свою чергу, прийняло це майно та приступило до його використання, відтак, договір оренди від 27.04.98 втратив чинність внаслідок новації зобов'язання (т.1,а.с.66-67).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.10 у справі № 2-19/1232.2-2010, зокрема, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на користь малого приватного підприємства "Кітей" суму вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна у сумі 82 812, 00 грн. за договором оренди від 27.04.98 (т.1,а.с.27-32).
Зазначене рішення залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.10 (т.1,а.с.127-131) та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.11 (т.4,а.с.48-50).
17.02.10 позивач направив на адресу відповідача претензію №19 відповідно до якої вимагав сплатити компенсацію невід'ємних поліпшень з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних та вимагав передати від'ємні поліпшення орендованого майна (т.1,а.с.25-26).
Отже, неповернення від'ємних поліпшень, несплата амортизаційних нарахувань, несплата 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на компенсацію вартості невід'ємних поліпшень, стало підставою для звернення малого приватного підприємства "Кітей" з позовними вимогами (з урахуванням уточнень) про зобов'язання передати у власність від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27.04.98, а саме:
- металеву підлогу з підтримуючими конструкціями у виробничому корпусі загальною площею 165 м кв. і вагою 10,6 т.;
- 44 металеві грати на вікнах першого поверху;
- 34 гумові кранці для захисту пірсу розміром 400*2000 мм;
- 5 металевих баків для запасу прісної води у приміщеннях першого поверху
- 8 металевих дверей у приміщеннях першого поверху;
- 6 дерев'яних дверей у приміщеннях першого поверху;
- металеві двері, підпорні, споруди та обладнання з металу у гаражах;
- 2 приміщення з металу для аварійного дизель-генератора та складу палива;
- 3 металеві верстати у цеху розміром 2x6 метрів;
- рампи для зберігання балонів з киснем, пропаном та вуглекислотою;
- автономну систему опалювання першого поверху разом з котлом, арматурою і двома насосами;
- дві металеві бадді.
Також, наведене стало підставою для звернення з позовними вимогами (з урахуванням уточнень) про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна за ціною, яка склалася на момент компенсації з урахуванням суми амортизації та інфляційних витрат (8 297, 40 грн.) і 3 % річних (3 536, 18 грн.), що складає 82 677, 07 грн.; стягнення неустойки за неповернення від'ємних поліпшень орендованого майна відповідно до п. 8.1 оренди від 27.04.98 на загальну суму 92 673, 88 грн.; стягнення вартості металобрухту на загальну суму 7 680,00 грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір оренди від 27.04.98 (т.1,а.с.33-34).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Абзацом 2 пункту 4.8 договору оренди від 27.04.98 встановлено, що при припиненні (розірвані) договору, відокремлені поліпшення передаються у власність орендаря, а вартість невід'ємних - компенсується орендодавцем за ціною, яка склалася на момент компенсації, з врахуванням їх амортизації. Вартість поліпшень, які проведені орендарем без згоди орендодавця і які невід'ємні без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.
Згідно з частиною 2 статті 778 Цивільного кодексу України якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.
Отже, з наведених норм закону та договору вбачається, що позивач після припинення (розірвання) договору оренди від 27.04.98 має право на отримання усіх від'ємних поліпшень орендованого майна, які були зроблені ним (позивачем) у період дії договору від 27.04.98. При цьому, ні договір від 27.04.98, ні норми чинного законодавства не пов'язують право орендаря на отримання від'ємних поліпшень з наданням згоди орендодавцем на здійснення таких поліпшень. Тобто, усі від'ємні поліпшення, зроблені орендарем під час дії договору, у будь-якому разі є власністю орендаря та з припиненням (розірванням) договору оренди від 27.04.98 мають бути передані орендареві.
З матеріалів справи вбачається, що строк оренди за договором від 27.04.98 встановлювався до 01 травня 2008 року (п. 1.4 договору).
Проте, постановою Вищого господарського суду України від 05.10.10 у справі № 2-19/1232.1-2009 встановлено, що сторони (відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" та мале приватне підприємство "Кітей") за взаємною згодою припинили зобов'язання за первісним договором від 27.04.98 новим зобов'язанням (договір від 03.05.06), тобто внаслідок новації. (т.1,а.с.66-67).
Таким чином, встановлено, що договір оренди від 27.04.98 припинив свою дію з укладенням договору №2/24 від 03.05.06 (т.3,а.с.140-141), тобто первісний договір припинив дію з 03.05.06.
Під час дії договору оренди від 27.04.98 позивачем було здійснені поліпшення (від'ємні та невід'ємні), що підтверджується актом огляду орендованого приміщення від 03.04.07 (т.1,а.с.103-106) і зауваженнями відповідача до цього акту (т.1,а.с.106), аудиторським висновком від 26.10.07 (т.2,а.с.14-88), аудиторським звітом від 26.10.07 (т.2,а.с.84-88).
Отже, встановлено, що під час дії договору оренди від 27.04.98 позивачем було здійснені поліпшення орендованого майна, зокрема, від'ємні та договір оренди від 27.04.98 припинив свою дію. Таким чином, на підставі частини 2 статті 778 Цивільного кодексу України та пункту 4.8 договору оренди від 27.04.98 позивач має право отримати усі від'ємні поліпшення, зроблені ним під час дії договору.
17.02.10 позивач направив на адресу відповідача з претензією №19 відповідно до якої, зокрема, вимагав передати від'ємні поліпшення орендованого майна (т.1,а.с.25-26), проте такі поліпшення повернуті не були.
Позивач у своєму позові (з урахуванням уточнень) просить зобов'язати відповідача передати у власність від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27.04.98, а саме:
- металеву підлогу з підтримуючими конструкціями у виробничому корпусі загальною площею 165 м кв. і вагою 10,6 т.;
- 44 металеві грати на вікнах першого поверху;
- 34 гумові кранці для захисту пірсу розміром 400*2000 мм;
- 5 металевих баків для запасу прісної води у приміщеннях першого поверху
- 8 металевих дверей у приміщеннях першого поверху;
- 6 дерев'яних дверей у приміщеннях першого поверху;
- металеві двері, підпорні, споруди та обладнання з металу у гаражах;
- 2 приміщення з металу для аварійного дизель-генератора та складу палива;
- 3 металеві верстати у цеху розміром 2x6 метрів;
- рампи для зберігання балонів з киснем, пропаном та вуглекислотою;
- автономну систему опалювання першого поверху разом з котлом, арматурою і двома насосами;
- дві металеві бадді.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 446 від 19.09.11, проведеної у межах розгляду даної справи, частина робіт, які були виконані малим приватним підприємством "Кітей" у період дії договору оренди від 27.04.98, є від'ємними (т.3,а.с.24-29).
Від'ємними поліпшеннями є: металеві верстати у кількості 3 штук та 44 металеві грати на вікнах першого поверху.
Частина робіт, які були виконані малим приватним підприємством "Кітей" у період дії договору оренди від 27.04.98, є невід'ємними.
Невід'ємними поліпшеннями є:
- металева підлога з підтримуючими конструкціями у виробничому корпусі загальною площею 165 м кв. і вагою 10,6 т.;
- 34 гумові кранці для захисту пірсу розміром 400*2000 мм;
- 5 металевих баків для запасу прісної води у приміщеннях першого поверху
- 8 металевих дверей у приміщеннях першого поверху;
- 6 дерев'яних дверей у приміщеннях першого поверху;
- металеві двері, підпорні, споруди та обладнання з металу у гаражах;
- 2 приміщення з металу для аварійного дизель-генератора та складу палива;
- рампи для зберігання балонів з киснем, пропаном та вуглекислотою;
- автономну систему опалювання першого поверху разом з котлом, арматурою і двома насосами;
- дві металеві бадді.
Отже, встановлено, що від'ємними поліпшеннями є: металеві верстати у кількості 3 штук та 44 металеві грати на вікнах першого поверху.
З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про зобов'язання відповідача передати у власність від'ємні поліпшення орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 27.04.98 у частині зобов'язання відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" передати у власність малого приватного підприємства "Кітей" металеві верстати у кількості 3 штук та 44 металеві грати на вікнах першого поверху.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача передати у власність позивача 34 гумові кранці для захисту пірсу розміром 400*2000 мм; 5 металевих баків для запасу прісної води у приміщеннях першого поверху; 8 металевих дверей у приміщеннях першого поверху; 6 дерев'яних дверей у приміщеннях першого поверху; металеві двері, підпорні, споруди та обладнання з металу у гаражах; 2 приміщення з металу для аварійного дизель-генератора та складу палива; рампи для зберігання балонів з киснем, пропаном та вуглекислотою; автономну систему опалювання першого поверху разом з котлом, арматурою і двома насосами та дві металеві бадді, задоволенню не підлягають, оскільки зазначене майно не є від'ємними поліпшеннями. Рішення суду першої інстанції у цій частині відповідачем не оскаржується.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.10 у справі № 2-19/1232.2-2010, зокрема, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на користь малого приватного підприємства "Кітей" суму вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна у сумі 82 812, 00 грн., за договором оренди від 27.04.98 (т.1,а.с.27-32).
Зазначене рішення залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.10 (т.1,а.с.127-131) та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.11 (т.4,а.с.48-50).
Позивач просить стягнути з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на користь малого приватного підприємства "Кітей" вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна за ціною, яка склалася на момент компенсації з урахуванням суми амортизації та інфляційних витрат (8 297, 40 грн.) і 3 % річних (3 536, 18 грн.), що складає 82 677, 07 грн.
З заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що позивач розраховує та просить стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3 % річних за період з 27.04.10 по 01.01.11, нарахованих на суму компенсації вартості невід'ємних поліпшень з урахуванням амортизації (т.2,а.с.19).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.8 договору оренди від 27.04.98 встановлено, що всі конструктивні зміни та невід'ємні поліпшення орендованих об'єктів, які проведені орендатором за згодою з орендодавцем, є власністю орендаря. При припиненні (розірвані) договору, відокремлені поліпшення передаються у власність орендаря, а вартість невід'ємних - компенсується орендодавцем за ціною, яка склалася на момент компенсації, з врахуванням їх амортизації.
Проте, пунктом 4.8 договору оренди від 27.04.98 не визначено строку проведення компенсації вартості невід'ємних поліпшень.
Тому, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що моментом, коли у відповідача виникло зобов'язання компенсувати позивачу як орендарю вартість невід'ємних поліпшень, є набрання чинності рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.10 у справі № 2-19/1232.2-2010, а саме з 21.12.10 (т.1,а.с.127-131).
Отже, нарахування на суму компенсації вартості невід'ємних поліпшень інфляційних витрат та 3% річних за період з 27.04.10 по 01.01.11, є необґрунтованим.
З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на користь малого приватного підприємства "Кітей" інфляційних витрат у розмірі 8 297, 40 грн. та 3% річних у розмірі 3 536, 18 грн., які нараховані на суму компенсації вартості невід'ємних поліпшень за період з 27.04.10 по 01.01.11.
Крім того, з матеріалів справи вбачається що амортизація, суму якої також просить стягнути позивач (ця сума входить в загальну суму позовної вимоги про стягнення 82 677, 07 грн.) дорівнює „0" (т.3,а.с.42;48), а тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сума амортизації не підлягає стягненню з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на користь малого приватного підприємства "Кітей".
Слід зазначити, що рішення суду першої інстанції у цій частині сторонами не оскаржується.
Позивач у своєму позові (з урахуванням уточнень) просить стягнути неустойку за неповернення від'ємних поліпшень орендованого майна на підставі п. 8.1 договору від 27.04.98 на загальну суму 92 673, 88 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно пункту 8.1 договору 27.04.98, на який посилається позивач, за ненадання орендарю об'єктів договору у строк, який обумовлений п. 3.1 договору, орендодавець сплачує орендарю 0,2% від вартості орендованих об'єктів за кожен день прострочення.
Пункт 3.1 договору 27.04.98 передбачає, що зобов'язанням орендодавця є надати орендареві виробничі площі, побутові та допоміжні приміщення, причальну стінку та кран згідно приймально-передаточного акту.
Тобто, зазначені пункти договору оренди від 27.04.98, на які посилається позивач, чітко передбачають відповідальність відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів", як орендодавця, за порушення строків передачі об'єкту оренди саме у оренду.
При цьому, за неповернення від'ємних поліпшень орендованого майна, ні п. 8.1 договору, ні договір від 27.04.98 у цілому, відповідальності не передбачає.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, щодо стягнення з відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" неустойки у сумі 92 673,88 грн. за неповернення від'ємних поліпшень орендованого майна відповідно до п. 8.1 договору від 27.04.98.
Рішення суду першої інстанції у цій частині сторонами не оскаржується.
Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача вартість металобрухту на суму 7680,00 грн.
У матеріалах справи та у позивача немає доказів того, що металобрухт знаходиться у відповідача та належить позивачеві, крім того позивач ніяким чином не обґрунтував вартість металобрухту. При цьому, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладений обов'язок доведення тих обставини, на які він (позивач) посилається як на підставу своїх вимог.
Крім того, зі змісту заяви позивача до транспортної прокуратури №29 від 10.03.08 вбачається, що металобрухт є викраденим (т.2,а.с.144).
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача вартості металобрухту на суму 7 680, 00 грн.
Рішення суду першої інстанції у цій частині сторонами не оскаржується.
Доводи апеляційної скарги, які також викладені і у запереченнях на позов (т.3.а.с.127-130) про те, що до від'ємних поліпшень віднесено металеві грати та металеві верстати, проте встановлення металевих грат та верстатів відповідачем не узгоджувалося та немає доказів того, що наведене майно належить позивачеві, не ґрунтуються на законі та не підтверджуються матеріалами справи.
Як зазначалося вище, з абзацу 2 пункту 4.8 договору оренди від 27.04.98 та частини 2 статті 778 Цивільного кодексу України вбачається, що позивач після припинення (розірвання) договору оренди має право на отримання усіх від'ємних поліпшень орендованого майна, які були зроблені ним (позивачем) у період дії договору.
При цьому, ні договір від 27.04.98, ні норми чинного законодавства не пов'язують право орендаря на отримання від'ємних поліпшень з наданням згоди орендодавцем на здійснення таких поліпшень. Тобто, усі від'ємні поліпшення, зроблені орендарем під час дії договору, у будь-якому разі є власністю орендаря та з припиненням (розірванням) договору оренди мають бути передані орендареві.
Крім того, матеріалами справи підтверджується саме здійснення позивачем від'ємних поліпшень у вигляді встановлення 44 металевих грат та 3-х металевих верстат.
Так, у акті від 05.08.98 прийому-передачі основних засобів відповідно до договору оренди від 27.04.98 не вказано передання 44 металевих грат та 3-х металевих верстат, як і не вказано, що зазначене майно встановлено на об'єкті оренди (т.1,а.с.41-42).
Актом огляду орендованих приміщень від 03.04.07, підписаним сторонами, визначено встановлення металевих грат у виробничому приміщенні (т.1,а.с.104-105). При цьому, у зауваженнях відповідача до даного акту огляду, відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" відносить встановлення віконних грат до від'ємних поліпшень, які виконані саме позивачем (т.1,а.с.106).
Згідно аудиторського звіту від 26.10.07 роботи з встановлення металевих грат та металевих верстат виконувалися позивачем госпспособом (т.2,а.с.84-88). Так, згідно аудиторського звіту роботи з ремонту орендованих приміщень проводились за період з вересня 1999 року по червень 2001 року, тобто у період дії договору оренди від 27.04.98. Роботи проводилися за згодою орендодавця.
Крім того, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 446 від 19.09.11 (т.3,а.с.24-29), проведеної у межах розгляду даної справи, та висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 3333 від 30.12.11 (т.4,а.с.74-76), проведеної у межах розгляду даної справи, роботи з встановлення верстатів у кількості 3 штук та 44 металевих грат, виконані малим приватним підприємством "Кітей" у період дії договору оренди від 27.04.98.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем був пропущений строк позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
У матеріалах справи містяться заперечення відповідача №16/439 від 20.12.10 (т.1,а.с.111-114); №16/333 від 26.10.11 (т.3,а.с.127-130).
Згідно цих заперечень відповідач наполягав на пропуску строку позовної давності з вимог про стягнення з амортизації та інфляційних витрат і 3 % річних; стягнення неустойки за неповернення від'ємних поліпшень орендованого майна відповідно до п. 8.1 оренди від 27.04.98 на загальну суму 92 673, 88 грн.; стягнення вартості металобрухту на загальну суму 7 680,00 грн.
Проте, про пропуск строку позовної давності щодо вимог про зобов'язання передати від'ємні поліпшення орендованого майна відповідачем заявлено не було, що також підтвердив представник відповідача у судовому засіданні 17.07.12.
Тому, суд першої інстанції правомірно не застосував строк позовної давності до вимог про зобов'язання передати від'ємні поліпшення, оскільки про його застосування заявлено не було. Крім того, суд першої інстанції правомірно не застосував строк позовної давності до інших вимог, оскільки відмовив у їх задоволенні з підстав необґрунтованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що при подачі позову позивач у якості доказу сплати державного мита надав другі примірники квитанцій про сплату державного мита за розгляд зустрічного позову у справі №5002-18/4867-2010, не підтверджуються матеріалами справи.
Позивачем при поданні позовної заяви надані оригінали чотирьох квитанцій про сплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, три з яких датовані 03.11.10, одна датована 04.11.10. (т.1,а.с.9-12). У всіх цих квитанціях зазначено призначення платежу: „за розгляд зустрічної позовної заяви малого приватного підприємства "Кітей" № 110 від 04.11.10". Посилання на справу №5002-18/4867-2010 у цих квитанціях відсутні.
Позовна заява малого приватного підприємства "Кітей" у даній справі має вихідний №110 (т.1,а.с.2-6) та квитанції подані в оригіналах.
Тому немає підстав вважати, що позивачем не було сплачено державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд позову у даній справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не обґрунтовано надана перевага експертному висновку Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз №446 від 19.09.11 над іншими експертними висновками, які містяться у матеріалах справи, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідач, у апеляційній скарзі посилається на те, що судом покладено у основу рішення експертний висновок Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз №446 від 19.09.11, хоча у матеріалах справи міститься звіт незалежного висновку ринкової вартості орендованого майна від 2007 року, проведеного приватним підприємством "Експерт-Сервіс" (т.1,а.с.85-101).
При цьому, відповідач не враховує, що зазначена оцінка ринкової вартості орендованого майна проводилася у межах розгляду іншої господарської справи №2-20/1769-2007 з метою встановлення вартості невідємних поліпшень, що не відноситься до предмету спору у даній справі. Тоді як будівельно-технічна експертиза (висновок №466 від 19.09.11) призначалася у межах розгляду даної справи з метою встановити, які саме поліпшення, що просить передати позивач, є від'ємними. Наведене відноситься до предмету спору у даній справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач був позбавлений можливості надати обґрунтовані заперечення з проведених у справі судових експертиз, у зв'язку з тим, що в адресу відповідача надійшли експертні висновки без обов'язкових додатків до них, не спростовують факту непередання позивачеві від'ємних поліпшень, що належать малому приватному підприємству "Кітей". Крім того, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи.
Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання малому приватному підприємству "Кітей" (т.4,а.с.52-54) про застосування судом пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 8 Закону України „Про судовий збір", оскільки обґрунтовано дійшов висновку, що позивач фактично не збільшував позовні вимоги та фактично не просив суд вийти за межи позовних вимог.
Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що письмові пояснення (т.4,а.с.66-68), у прохальній частині яких позивач просить суд „у описову частину рішення по справі вмістити вимоги МПП «Кітей»по визнанню судом вартості металевої підлоги у виробничому корпусі площею 165 м. кв. у розмірі 665560,00 грн. і вартості капітального ремонту крану КРП-10 у розмірі 118000,00 грн.", не можуть розцінюватися судом як дійсне збільшення позивачем своїх позовних вимог та проханням вийти за межи позовних вимог.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2012 року у справі № 5002-18/5657-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді В.С. Голик
В.В.Сотула
Розсилка:
1. Мале приватне підприємство "Кітей" (вул. П. Осипенко, 31, Керч, 98309)
2. Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкістів, 4, Керч, 98310)