Справа №: 22-ц/0190/4380/2012Головуючий суду першої інстанції:Соколовський І.С.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.
"19" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБілоусової В.В.,
СуддівДаніла Н.М., Сінані О.М.
При секретаріПостіковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 рішення Білогірського районного суду АР Крим від 22 березня 2012 року,
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 02.04.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 3 594 грн. зі сплатою 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строки повернення 02.04.2008 року. Відповідач по справі належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 02.12.2011 року утворилась заборгованість у розмірі 50 923, 62 грн. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 923, 62 грн., а також судові витрати.
Ухвалою Білогірського районного суду АР Крим від 22 березня 2012 року провадження у справі в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № SIXRRX11000251 від 02.04.2007 року у розмірі 3 594, 00 грн. - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 22 березня 2012 року зазначений позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору від 02.04.2007 року у розмірі 47 329, 62 грн. та судові витрати у розмірі 473, 30 грн.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судовим розглядом встановлено, що 02.04.2007 року ОСОБА_6 отримав кредит від ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 3594, 00 строком до 02.04.2008 року зі сплатою 12, 00 % річних, про що укладено письмову угоду (а.с. 6-8).
Згідно зі ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові розміром та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідач своєчасно умови угоди не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 02.12.2011 року складає: 3 594, 00 грн. - заборгованість за кредитом, 21 257, 92 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 056, 60 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 22 113,96 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитом, а також додаткові штрафи 500 грн. та 2401, 12 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки є рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості за кредитом станом на 17 грудня 2007 року, то з відповідача підлягає стягненню 47329, 62 грн. заборгованість саном на 02.12.2011 року.
Такі висновки не в повній мірі відповідають обставинам по справі.
З матеріалів справи вбачається, що уклавши з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір, відповідач порушив його умови, не сплачуючи своєчасно заборгованість.
На підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Рішенням Білогірського райсуду АР Крим від 27.10.2008 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02.04.2007 року у розмірі 6 061 грн., судові витрати 90, 61 грн. Рішення набрало законної сили. З зазначеного рішення вбачається, що стягнута сума є заборгованістю станом на 17 грудня 2007 року, у тому числі 3 594 грн., - за тілом кредиту, 1 563, 41 грн. - за відсотками за користування кредитом, 704, 40 грн. - за комісією, 199, 24 грн. - за пенею за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду у справі, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та закриття провадження у іншій частині позовних вимог про стягнення відсотків, комісії та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Зокрема, з ОСОБА_6 підлягає стягненню заборгованість за час з 18.12.2007 року по 02.12.2011 року: за відсотками за користування кредитом у розмірі 19 694, 52 грн., комісії - 352, 20 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 21 914, 72 грн.
В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, комісією та пенею усього у розмірі 2 467, 05 коп. - провадження у справі підлягає закриттю, оскільки стосовно цих позовних вимог набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів не знаходить правових підстав для стягнення штрафів у розмірі 2401, 12 грн. та 500 грн. виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Тобто за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів усього у розмірі 2901, 12 грн. слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з причини пропуску строку позовної давності не відповідають обставинам по справі, оскільки п. 5.5. угоди сторін визначений строк позовної давності у 5 років (а.с. 8), що передбачено ст. 259 ЦК України.
Посилання представника відповідача на те, що в угоді, яка мається на руках у ОСОБА_6 відсутні положення договору про збільшення строку позовної давності не є обґрунтованими.
Правових підстав для зменшення суми неустойки за ст. 551 ЦК України у ході розгляду справи не встановлено.
Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам по справі.
На підставі ст. 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 ЦПУ України.
Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в частині позовних вимог та закриттям провадження у частині позовних вимог.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 22 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за період з 18.12.2007 року по 02.12.2011 року: за відсотками за користування кредитом у розмірі 19694, 52 грн., комісії - 352, 20 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 21914, 72 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів у загальному розмірі 2901, 12 грн. відмовити.
Провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, комісією та пенею за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 2467, 05 грн. закрити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді