01 серпня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої: судді Бим М.Є.
суддів: Амєліна С.Є., Гордійчук М.П., Маринчак Н.Є., Юрченка В.В.
при секретарі: Кулеша А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення військового місцевого суду Чернігівського гарнізону від 02 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2005 року, у справі за позовами військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Чернігівського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії, -
Військовий прокурор Чернігівського гарнізону звернувся до суду зі згаданим позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років військової служби. В останні роки були введені для військовослужбовців нові види грошового забезпечення, а саме: Указом Президента України № 173 від 23.02.2002р. - надбавка в розмірі 100% грошового забезпечення, Указом Президента України № 389 від 05.05.2003р. - надбавка в розмірі 70% грошового забезпечення, постановою Кабінету Міністрів України № 829 від 22.05.2000р. - премія в розмірі 33,3% грошового забезпечення. Відповідачем призначена ОСОБА_1 пенсія з врахуванням нових надбавок і премії перерахована не була. Військовий прокурор просив суд зобов'язати відповідача перерахувати ОСОБА_1 з 01.01.2003р. пенсію з врахуванням вищеназваних надбавок та премії, стягнути на його користь утворену у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії заборгованість за попередні роки.
Рішенням військового місцевого суду Чернігівського гарнізону від 02 серпня 2005 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2005 року, в задоволенні позову військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення. Вважає, що судові рішення суперечать законодавству про пенсійне забезпечення військовослужбовців.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, капітана ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас 05.02.1997 року. В розрахунок призначеної позивачу пенсії включено посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років.
У відповідності з п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і членам їх сімей» пенсії нараховуються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісячно (надбавки за наукову ступінь вчене звання, кваліфікацію та умови служби).
Закон № 1769-ІУ, який набув чинності 1 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 р., задоволенню не підлягають.
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позивач був звільнений з військової служби до набрання чинності Указами Президента України № 173 від 23.02.2002р., № 389 від 05.05.2003р., постановою Кабінету Міністрів України № 829 від 22.05.2000р., якими були введені нові види додаткового грошового забезпечення, а тому їх дія на ОСОБА_1 не поширюється.
Судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення військового місцевого суду Чернігівського гарнізону від 02 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2005 року - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Судді