"12" липня 2012 р. Справа № 18/3073/11
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіПершикова Є.В.,
суддівДанилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.(доповідач)
розглянувши
касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову від 23.04.2012 Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 18/3073/11 господарського суду Полтавської області
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення 1286,86 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача- Міняйло Г.Ю. (дов. від 04.01.12)
Від відповідача- не з'явились
Відповідно до розпорядження Секретаря Другої судової палати від 11.07.2012 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий Першиков Є.В., судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 1286 грн. за договором № 2414 "С" від 05.10.2010 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.01.2012 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 163,57 грн. Припинено провадження у справі в частині стягнення 232,24 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку зі сплатою. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1, на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" борг 527,24 грн., пені - 341,53 грн., 3% річних -2,80 грн., інфляційні збитки - 19,48 грн.
Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у складі: Шутенко І.А., Камишева Л.М., Крестьянінов О.О. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
ФОП ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.207 ЦК України, оскільки договір від 05.10.2010 не підписаний сторонами.
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" у відзиві просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між теплопостачальною організацією та СПД ОСОБА_1 укладено договір № 2114 від 12.10.2004 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення споживача. Строк дії договору з 12.10.04 по 31.12.09.
До початку опалювального періоду 2010-2011 року розрахунки за опалення такого художнього салону здійснювалися згідно укладеного договору з розрахунку за 1 кв. м. опалювальної площі.
Рішенням Полтавської обласної ради двадцятої позачергової сесії п'ятого скликання від 27 березня 2009 року "Про коригування тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води" затверджені тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються підприємством для трьох груп споживачів:
І група -населення, що мешкає в житлових будинках та інших жилих приміщеннях незалежно від форм власності будинків та приміщень;
ІІ група -бюджетні організації та установи;
ІІІ група -всі інші споживачі, крім споживачів першої та другої групи.
Вказаним вище рішенням Полтавської обласної ради затверджені тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються підприємством для третьої групи споживачів у розмірі 12,08 грн. з урахуванням податку на додану вартість за 1 м2 загальної площі в місяць на протязі опалювального періоду, 656,04 грн. з урахуванням податку на додану вартість за 1 Гкал теплової енергії. Згідно з п. 5 зазначеного рішення тарифи, затверджені даним рішенням вводяться в дію через один місяць з дня оприлюднення.
1 квітня 2009 року опубліковано рішення Полтавської обласної ради в газеті "Зоря Полтавщини" № 45-46, тобто тарифи введені в дію з 1 червня 2009 року.
З початком нового опалювального сезону 25.11.2010 відповідачу направлений лист № 9/3442 з пропозицією укласти договір № 2114 "С" в редакції від 05.10.2010 року.
Лист з пропозицією та два примірники договору отримані під підпис працівником художнього салону з прізвищем ОСОБА_2.
Підставою для пропозиції щодо укладення договору стало встановлення загальнобудинкового лічильника тепла за адресою АДРЕСА_1.
Згідно акту приймання приладів теплової енергії на комерційний облік № 108ж, затвердженого 07.10.2010 року, 05 жовтня 2010 року балансоутримувачем будинку КП "ЖЕО № 1" здано на комерційний облік, а теплопостачальною організацією опломбовано лічильник тепла, встановлений в житловому будинку АДРЕСА_1.
Таким чином, судами встановлено, що починаючи з 5 жовтня 2011 року облік теплової енергії спожитої на опалення житлового буднику АДРЕСА_1 здійснювався за показаннями вузла обліку такої енергії.
Судами також встановлено, що договір № 2114 "С" від 05.10.2010 підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.
Згідно п.1 договору від 05.10.2010 теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення до межі розподілу будівлі нежитлового приміщення художнього салону "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 17 вказаного договору зняття показань приладів обліку проводяться представниками балансоутримувача, записуються в журналі встановленої форми і передаються в службу реалізації теплопостачальної організації 25 числа кожного місяця.
Згідно з п. 20 договору розподіл загальної кількості теплової енергії, визначеної за показаннями приладів обліку встановленому на об'єкті, в якому знаходиться декілька споживачів, проводиться пропорційно площі споживача. Площа приміщення відповідача визначена в розмірі 42,6 кв.м. у пункті 27 договору.
Система опалення вказаного житлового будинку є спільною, тому вся теплова енергія, спожита на опалення такого обліковується одним вузлом обліку.
Відповідно до п. 27, 28 Договору оплата за опалення, що проводить "Споживач", стягується за фактично використану кількість теплової енергії на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. Всі розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунка, виписаного "Теплопостачальною організацією" "Споживачу".
Пунктом 35 Договору сторони узгодили, що договір укладений на період: для опалення: з 05.10.2010 до 30.04.2015; в частині розрахунків до повного їх завершення;
У пункті 37 договору сторонами визначено, що після підписання даного договору обома сторонами вважається таким, що втратив чинність Договір № 2114 від 12.10.2004 року.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони за договором вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судами встановлено, що договір підписаний обома сторонами. Доказів визнання зазначеного договору недійсним відповідачем не надано. Крім того, відповідач здійснив фактичні дії на його виконання. Тобто не тільки підписом а і діями підтвердив те, що він згоден та приймає умови договору.
З урахуванням викладеного, не приймається до уваги твердження касатора про не підписання сторонами вказаного договору.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до п. 12. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу).
Пунктом 21 Правил надання послуг визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, а саме з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб.метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
Враховуючи встановлення приладу обліку теплової енергії, суди правомірно зазначили, що розрахунки повинні проводитися відповідно до поставленої теплової енергії згідно показань лічильника, тому позивачем правомірно та відповідно до норм чинного законодавства укладено з відповідачем відповідний договір від 05.10.2010, положеннями якого встановлений порядок розрахунків відповідно до показників приладу обліку.
Згідно з Законом України "Про теплопостачання" суб'єкти відносин у сфері теплопостачання це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Споживач теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що договір від 05.10.2010 є дійсним, то зобов'язання, взяті на себе відповідачем, як стороною зазначеного договору повинні виконуватися належним чином.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 29 договору від 05.10.2010 передбачено, що споживач зобов'язується проводити оплату у встановлені в договорі строки до 10 числа наступного за розрахунковим періодом.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконував неналежним чином внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року за послуги теплопостачання нарахована до сплати 923,05 грн. та відповідачем проведено часткову оплату в сумі 395,18 грн. (163,57 грн. 24.06.11 та 232,24 грн. 22.11.11 ), у зв'язку з чим, утворилася заборгованість в розмірі 527,24 грн.
Вказана сума заборгованості підтверджена розрахунком, перевіреним апеляційним судом та виконаним відповідно до умов договору та відповідних тарифів.
З урахуванням наведеного, суди обгрунтовано дійшли до висновку про стягнення 527,24 грн. боргу.
В частині нарахування пені, річних та інфляційних втрат касаційна скарга відповідачем не оскаржена.
Що стосується посилання касатора на необхідність встановлення окремого лічильника для визначення фактичного обсягу спожитого тепла, то колегія суддів відзначає, що на момент виникнення заборгованості система опалення вказаного житлового будинку була спільною, тому вся теплова енергія, спожита на опалення такого обліковується одним вузлом обліку.
Колегія суддів звертає увагу касатора, що статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням наведеного, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову від 23.04.2012 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 18/3073/11 господарського суду Полтавської області залишити без змін.
Головуючий суддя Є.Першиков
Судді Т.Данилова
І.Ходаківська