"10" липня 2012 р. м. Київ К/9991/16747/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.,
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року у справі № 2а-1997/11/1070 за позовом Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в розмірі 645 076,93 грн., -
Баришівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2011 року №0000311730/0, згідно з яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 645076,93 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року та прийнято нове рішення про задоволення позову.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що у листопаді та грудні 2010 року Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області була проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання відповідачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.02.2010 року по 01.10.2010 року, за результатами якої було складено акт від 28.12.2010 року.
Перевіркою встановлено порушення відповідачем приписів: підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 516061,55 грн.; пункту 10.1 «а»Закону України «Про податок на додану вартість»у частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2011 №0000311730/0, згідно з яким відповідачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 645076,93 грн., з них: 516061,55 грн. за основним платежем, 129015,38 грн. за штрафними санкціями.
З 29.04.2011 року по 17.05.2011 року Баришівською ОДПІ Київської області була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2011 року.
Перевіркою встановлено, що відповідачем за листопад 2010 року задекларовано податкових зобов'язань (згідно уточнюючого розрахунку від 25.02.2011 року) з податку на додану вартість 17989 грн., а податкового кредиту 267116 грн.
Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 95053,72 грн. чим порушено п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами і доповненнями.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 року №0001101730, згідно з яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 118 817,15 грн., з них: 95053,72 грн. за основним платежем, 23763,43 грн. штрафні санкції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що в діях відповідача наявні порушення податкового законодавства.
Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
До складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункт 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують право відповідача на податковий кредит у відповідний період. Безтоварність угод не виявлено. Укладені договори відповідають статутній діяльності відповідача. На момент видачі контрагентами відповідача податкових накладних, вони були зареєстрованими у встановленому законом порядку, в тому числі платниками ПДВ. Факт реальності здійснених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, факти виявлених порушень викладені в актах перевірки не чітко, необ'єктивно та не в повній мірі, без посилання на первинні та інші документи.
За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов правомірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року по справі № 2а-1997/11/1070.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
Ухвала складена у повному обсязі 13.07.2012р.