"10" липня 2012 р. м. Київ К-15873/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 року по справі № 2а-9891/09/7/0170 за позовом Приватного підприємства Паливно-енергетичного комплексу «Современник»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим за участю прокуратури м. Сімферополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємство Паливно-енергетичний комплекс «Современник»звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010142301/0 від 13.08.2009 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5922196,25 грн., в тому числі 3062445,00 грн. основного платежу та 2859751,25 грн. штрафних санкцій, №0010152301/0 від 13.08.2009 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 264084,00 грн., в тому числі 176056,00грн. основного платежу та 88028,00 грн. штрафних санкцій, №0000772200 від 13.08.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1595295,00 грн. та №0000782200 від 13.08.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 850,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення №0010152301/0 від 13.08.2009 у частині нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього у розмірі 162057,49 грн., з яких основний платіж -108038,33 грн., штрафні санкції 54019,16 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення №0000772200 від 13.08.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача в розмірі 1595295,00 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої встановлено порушення, зокрема: п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року; п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166; - ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94-ВР віл 23.09.1994 року. За результатами перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Частково задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки відповідача про донарахування позивачу податку на прибуток суперечать вимогам діючого законодавства з наступних підстав.
Відповідно до положень п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід включає доход з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
У податкових періодах, коли мало місце оприбуткування поставлених товарів, позивач згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(за правилом першої події) включив їх вартість до складу валових витрат.
За умовами укладених договорів, позивач брав на себе зобов'язання здійснити оплату товару протягом тридцяти, за окремими договорами двадцяти банківських днів з моменту надання рахунку. Формою сплати визначено безготівковий розрахунок.
Таким чином, строк виконання підприємством зобов'язань перед кредиторами визначається з дати виставлення рахунку і становить 30 або 20 банківських днів з моменту надання рахунку.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що перелічені ДПІ у переліку контрагенти надали позивачу рахунок на оплату, надсилали претензію або вимогу. В порядку ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем також не надано відповідних доказів, у тому числі на вимогу судів.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновками судів, що позивач не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання перед кредиторами, а строки позовної давності такими що почали свій перебіг.
Крім того, відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині заниження валового доходу позивача. Судами обґрунтовано встановлено, що акт перевірки в зазначеній частині не може вважатися доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки він складений з порушенням вимог п.1.7 та пп.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а саме з підстав відсутності в ньому оцінки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують наявність зазначеного факту порушення податкового законодавства.
Вказане свідчить про те, що передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності по укладеним з вказаними у акті перевірки контрагентами договорів не закінчився, а отже, у відповідні податкові періоди по закінченню 3-х років з дати поставки у позивача були відсутні правові підстави для збільшення валових доходів.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновками судів, що податкове повідомлення-рішення №0010142301/0, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток прийнято необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.
Податковим повідомленням-рішенням №0010152301/0 позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 264084,00 грн., з яких 176056,00 грн. сума основного платежу та 88028,00 грн. сума штрафних фінансових санкцій.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем при подачі податкової декларації з ПДВ за січень 2008 року не була включена до податкових зобов'язань сума у розмірі 54019,00 грн. -сплачених ТОВ «Росстрой»у складі вартості товару на суму 326908,70грн. згідно накладної №0020264.
20.08.2008 року у зв'язку з самостійним виявленням помилки, підприємством до ДПІ у м. Сімферополі була подана уточнююча декларація з ПДВ за січень 2008 року, в якій помилка була виправлена та сума 54019,00 грн. включена до складу податкових зобов'язань, а також нарахований штраф у зв'язку з самостійним виправленням помилки, у сумі 2701,00грн.
Проте, відповідачем був безпідставно зроблений висновок про заниження податкових зобов'язань на вказану суму та здійснено повторне нарахування податкових зобов'язань у вказаній сумі позивачу.
Стосовно нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ відповідно до податкового повідомлення - рішення №0010152301/0 від 13.08.2009 року у сумі 60370,00грн. колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у декларації. Дані, наведені у декларації, мають відповідати дані бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку.
Згідно вищезазначеного Порядку від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту потокового звітного періоду включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та зменшує суму ПДВ, яка підлягає до сплати до бюджету. Залишок від'ємного значення відображається підприємством у ряду 26 Декларації, тобто переноситися до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зробив висновок про те, що позивачем був порушений порядок заповнення декларацій з податку на прибуток та занижено сум з податку на прибуток, що підлягає сплаті у розмірі 60370,00 грн.
Враховуючи, що підставою для нарахування ПДВ може бути встановлення порушення в нарахуванні ПДВ, а в акті встановлено порушення в заповненні декларації з податку на прибуток, колегія суддів погоджується з висновками судів, що нарахування ПДВ в сумі 60370,00грн. зроблено ДПІ безпідставно.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за відповідний період встановлено його завищення у сумі 61667,00 грн.
Відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з підстав встановлення під час перевірки порушення позивачем п.п.7.4.2 п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, згідно до якого не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.
Дані висновки спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до висновків перевірки, позивач має дебіторську заборгованість у сумі 1170000,00 доларів США, яка виникла за договором від 13.09.2007 року № 2, укладеним ПП ПЕК «Современник»- та ТОВ Торговельній дім «Євразія Петролеум Газ і Оіл Тренінг».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94 -ВР від 23.09.1994 року імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі якщо таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Матеріали справи свідчать про те, що з останнього дня порушення позивачем термінів, встановлених п. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»пройшов термін більше одного календарного року.
Стаття 238 Господарського кодексу України визначає, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходь організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущене правопорушення.
Відповідно до положень ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 року по справі № 2а-9891/09/7/0170 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
Ухвала складена у повному обсязі 13.07.2012р.
Суддя Г.К. Голубєва