ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 45/451
17.10.06
За позовом
Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області
до відповідача:
Антимонопольного комітету України
про
визнання рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 28.03.2006 № 8-р/тк
Суддя Балац С.В.
Представники:
Позивача: Гаврилюк С.І., дов. від 11.09.2006 № 1311
Відповідача: Бахарева О.В., дов. від 12.12.2005 № 21-29/02-6213
Шевченко А.Г., дов. від 06.10.2006 № 21-29/02-6213
Суть спору: визнання недійсними рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 28.03.2006 № 8-р/тк у справі № 259-НК "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Позовні вимоги мотивовані тим, що тимчасовою адміністративною колегією Тернопільського територіального управління Антимонопольного комітету України під час розгляду справи № 253-НК, розпочатою за заявою ТОВ "Технічна охорона", встановлено наявність в діях позивача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ст. 8 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді поширення неправдивих, неточних відомостей, пов'язаних із діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали шкоди його діловій репутації. Позивач вказує, що у ході розгляду цієї справи було надано рекомендації від 17.06.2005 № 36, якими позивачу рекомендовано вжити заходів по усуненню наслідків правопорушення. Позивач вважає, що рекомендації виконано, наслідки правопорушення усунуто, тому розпорядженням адміністративної колегії Тернопільського Територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.07.2005 № 10 розгляд справи № 253-НК закрито.
Також позивач стверджує що він не чинив перешкод доступу на ринок та не усував з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. А порушення щодо зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку в частині встановлення таких цін, які неможливо було б установити за умови існування значної конкуренції на ринку, то зазначене порушення усунуто, а ціни на такі послуги знижено.
Проте, як зазначає позивач, відповідач за наслідком проведених перевірок під час розгляду справи № 45/259-НК встановив, що позивачем порушення не усунуто а рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 28.03.2006 № 8-р/тк у справі № 259-НК (оскаржуване рішення) накладено на позивача штраф в сумі 20000,00 грн. Таке рішення позивач вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки відповідачем не враховано всіх обставин справи.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, та вказав що дійсно у зв'язку з виконанням рекомендацій адміністративної колегії Тернопільського територіального відділення від 15.07.2005 № 10 розгляд справи № 253-НК закрито. Проте, відповідач зазначив, що проведеними перевірками в ході розгляду справи № 259-НК було встановлено, що позивач фактично не виконав рекомендацій, які йому надавались в ході розгляду справи № 253-НК. А при вибіркових перевірках суб'єктів господарювання, яким ВДСО було повідомлено про ліквідацію ТОВ "Технічна охорона", не виявлено листів про спростування цього факту, відповідно доказів щодо направлення таких листів позивач не надав.
Крім того, відповідач вказав, що зібрані докази у справі № 259-НК підтверджують, що дії позивача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно не було підстав, зазначених у абзаці 5 ст. 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для закриття справи № 259-НК за результатами якої винесено оскаржуване рішення, оскільки справа № 253-НК розглядалась з інших підстав та не була розглянута по суті.
Тому відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог законодавства.
Ухвалою від 22.08.2006 порушено провадження у справі № 45/451 та призначено її до розгляду на 18.09.2006.
Ухвалою від 18.09.2006 розгляд справи відкладався на 09.10.2006 у зв'язку з неявкою відповідача.
В судовому засіданні 09.10.2006 оголошено перерву до 17.10.2006, про що повідомлено сторін під розписку.
У судовому засіданні 17.10.2006, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -
Тернопільським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розглядалася справа № 253-НК за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічна охорона" щодо його дискредитації відділом Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області шляхом поширення неправдивих, неточних відомостей про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічна охорона".
Під час розгляду справи № 253-НК встановлено, що в діях позивача вбачаються ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбаченого ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення неправдивих, неточних відомостей щодо господарської діяльності заявника, чим позивач вводив в оману споживачів охоронних послуг за допомогою ПЦС і завдає шкоди діловій репутації.
В ході розгляду справи № 253-НК адміністративною колегією Тернопільського територіального відділення Антимонопольного комітету України надано позивачеві рекомендації від 17.06.2005 № 36, якими позивачеві рекомендовано вжити заходів для припинення дій, які містили ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Позивач листом від 25.06.2005 № 17/2-1-902 повідомив Тернопільське териториальне відділення Антимонопольного комітету України, що з метою спростування неточних відомостей щодо господарської діяльності ТОВ "Технічна охорона" всім господарникам направлено відповідні листи.
За результатами розгляду справи № 253-НК адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 15.07.2005 прийнято рішення № 10, яким визнано дії відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення неправдивих, неточних відомостей щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічна охорона", які завдають шкоди його діловій репутації. Цим же рішенням у зв'язку з виконанням рекомендацій адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та відкликанням ТОВ "Технічна охорона" заяви закрито розгляд справи № 253-НК.
Розпорядженням адміністративної колегії Тернопільського обласного відділення Антимонопольного комітету України від 09.09.2005 № 15 розпочато розгляд справи № 259-НК.
Наказом відповідача від 22.03.2006 № 30 створено Тимчасову адміністративну колегію Антимонопольного комітету України, якій доручено розглянути матеріали справи № 259-НК та прийняти рішення.
28.03.2006 Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 8-р/тк у справі 259-НК "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (оскаржуване рішення).
Оскаржуваним рішенням встановлено, що позивач був учасником наступних суб'єктів господарювання ТОВ "Ветерани охорони Тернопілля", ТОВ "Охорона монтаж", ТОВ "Охорона -Центр", ТОВ "Охорона Тернопілля", ТОВ "Охорона", ТОВ "Охорона Плюс", ТОВ "Технічна охорона". Для здійснення діяльності на ринку охоронних послуг за допомогою ПЦС, позивач передав товариствам за договорами оренди ПЦС та приміщення, в яких вони знаходились. На виконання протоколу № 1, засідання балансової комісії Департаменту державної служби охорони прийнято рішення про вихід позивача зі складу засновників товариств. За ініціативою позивача договори оренди ПЦС та нежитлових приміщень були розірвані і ПЦС передані позивачеві, чим фактично товариства були позбавлені можливості здійснювати діяльність на ринку охоронних послуг за допомогою ПЦС. На час виходу позивача із засновників товариств, ТОВ "Технічна охорона" і ТОВ "Охорона монтаж" придбали ПЦС місткістю 60 номерів і здійснювали охорону об'єктів у містах Бачачі, Копичинці та смт Хоростків, решта товариств припинили надання охоронних послуг за допомогою ПЦС. Позивачеві було відомо про наявність власних ПЦС у ТОВ "Технічна охорона" і ТОВ "Охорона монтаж", проте з метою посилення монополізації ринку охоронних послуг за допомогою ПЦС, бажаючи отримати певні переваги в конкуренції, у лютому -березні 2005 позивач починає поширювати відомості щодо припинення господарської діяльності ТОВ "Технічна охорона" і ТОВ "Охорона монтаж", попереджаючи про необхідність укладення угод на охорону за допомогою ПЦС з позивачем.
Також оскаржуваним рішенням встановлено, що позивач займає монопольне становище за даними 2005 року в територіальних (географічних) межах Тернопільської області. Як зазначалося вище, товариства орендували пульти та нежитлові приміщення у позивача, а стояки (кроси), до яких підключаються телефонні лінії суб'єктів господарювання, що знаходяться під охороною за допомогою ПЦС, розміщені в приміщеннях ЦЕЗ та в оренду товариствам передані не були. В результаті чого позивач вважав, що об'єкти, підключені (закросовані) на пульт, мають залишитися за ним, незважаючи на укладені угоди з товариствами, та не погоджувався на відключення від стояків тих суб'єктів господарювання, які не охороняються позивачем. Більш того позивач вважав, що для перекросування телефонної лінії абонента потрібне звернення цього абонента до позивача з відповідною заявою про видачу дозволу з перекросування, незважаючи на те що вони не знаходяться або не знаходились із позивачем в договірних відносинах. Дії позивача з обумовлення переключення телефонних ліній (перекросування) на пульт ТОВ "Технічна охорона" і ТОВ "Охорона монтаж" наявністю його згоди суттєво обмежують конкурентноспроможність недержавних охоронних структур і свідчать про зловживання монопольним (домінуючим) становищем позивачем у вигляді створення перешкод доступу на ринок охоронних послуг за допомогою ПЦС продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання (п. 2 ст. 50 та п. 7 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Оскаржуваним рішенням встановлено, що Управління УМВС делегувало свої повноваження щодо ведення ліцензійних справ та здійснення контролю за дотриманням ліцензійних умов та підготовку документів на отримання, продовження ліцензій позивачу. В оскаржуваному рішенні вказано, що ціни на послуги позивача розраховуються виходячи з вартості людино-години, яка є завищеною, через що завищена вартість послуг з підготовки документів на отримання, продовження ліцензій.
У зв'язку з встановленими фактами, відповідач в оскаржуваному рішенні постановив:
- визнати дії позивача на ринку охоронних послуг, які полягали у розповсюдженні відомостей щодо ліквідації ТОВ "Технічна охорона" та ТОВ "Охорона монтаж" і завдали шкоди їх діловій репутації, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді дискредитації суб'єкта господарювання шляхом поширення неправдивих, неточних відомостей, пов'язаних із діяльністю суб'єкту господарювання, яке завдало шкоди його діловій репутації, у зв'язку з чим на позивача накладено штраф у розмірі 10000,00 грн. (п. 3, 4 резолютивної частини оскаржуваного рішення);
- визнати дії позивача, які полягали в обумовлені переключення телефонних ліній (перекросування) на пульт ТОВ "Технічна охорона" і ТОВ "Охорона монтаж" (наявність його згоди) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 7 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку охоронних послуг за допомогою ПЦС шляхом створення перешкод доступу на ринок продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим на позивача накладено штраф у розмірі 5000,00грн. (п. 5, 6 резолютивної частини оскаржуваного рішення);
- визнати дії позивача, які полягали у встановленні завищених цін під час надання платних послуг з підготовки документів на отримання, продовження ліцензії, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку платних послуг підготовки документів на отримання, продовження ліцензії в частині встановлення таких цін, які неможливо було б установити за умови існування значної конкуренції на ринку, у зв'язку з чим на позивача накладено штраф у розмірі 5000,00 грн. (п. 7, 8 резолютивної частини оскаржуваного рішення);
Спір виник в наслідок того, що позивач вважає, що порушення у вигляді поширення неправдивих, неточних відомостей, пов'язаних із діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали шкоди його діловій репутації та порушення щодо зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку в частині встановлення таких цін, які неможливо було б установити за умови існування значної конкуренції на ринку усунуті. А порушення у вигляді дій позивача, які полягали в обумовлені переключення телефонних ліній (перекросування) на пульт ТОВ "Технічна охорона" і ТОВ "Охорона монтаж" (наявність його згоди) позивач не вчиняв. Тому позивач просить визнати оскаржуване рішення недійсним.
В оскаржуваному рішенні вказано, що позивач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді дискредитації суб'єкта господарювання шляхом поширення неправдивих, неточних відомостей, пов'язаних із діяльністю суб'єкту господарювання, яке завдало шкоди його діловій репутації.
Згідно ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами 2 - 4 цього Закону.
Відповідно до ст. 8 глави 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" дискредитацією господарюючого суб'єкта (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).
Наявними у справі документами підтверджується, що позивачем адресовано клієнтам ТОВ "Технічна охорона" і ТОВ "Охорона монтаж", що знаходяться в м. Копичці та в м. Бучачі листи, в яких повідомляється про вихід позивача із складу засновників товариств, які надави послуги охорони з використанням ПЦС. Цими ж листами адресатам пропонувалося укласти договори з охорони безпосередньо з позивачем. Позивач зазначених фактів не заперечив та визнав що такі листи направлялися.
У результаті таких дій позивача, частина споживачів відмовилась від послуг ТОВ "Технічна охорона" і ТОВ "Охорона монтаж" і уклали угоди з позивачем.
Отже, позивачем вчинено порушення передбачене ст. ст. 8 глави 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" і таке порушення завдало шкоди діловій репутації господарюючих суб'єктів, в наслідок чого клієнти цих господарюючих суб'єктів відмовились від їх послуг та уклали договори з позивачем.
Згідно ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення господарюючими суб'єктами - юридичними особами та їх об'єднаннями дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб'єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі, якщо обчислення виручки господарюючого суб'єкта неможливе або виручка відсутня, штрафи, зазначені у частині першій цієї статті, накладаються у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що виручка позивача від надання послуг за 2004 рік склала 9.231.900,00 грн., а за 9 місяців 2005 року склала 8.011.400,00 грн.
Отже, відповідач правомірно визнав дії позивача правопорушенням, у вигляді дискредитації суб'єкта господарювання шляхом поширення неправдивих, неточних відомостей, пов'язаних із діяльністю суб'єкту господарювання, яке завдало шкоди його діловій репутації та наклав штраф у передбачених законодавством межах (10000,00 грн.).
Посилання позивача на те що таке порушення усунуто, оскільки позивачем виконано рекомендації від 17.06.2005 № 36 у справі № 253-НК, а тому за його вчинення накладення штрафу є неправомірним судом не приймається виходячи з наступного.
По-перше, під час перевірки виконання позивачем рекомендацій від 17.06.2005 № 36 по усуненню наслідків дій, які містять ознаки правопорушення, встановлено що листи які начебто позивач направляв клієнтам ТОВ "Технічна охорона", останнім не направлялися. Позивачем не надано доказів надіслання, а особи, якім вони начебто адресовувалися надали відповідачеві письмові пояснення, що такі листи вони не отримували.
По-друге, рекомендації від 17.06.2005 № 36 стосувалися зобов'язання позивача спростувати поширені позивачем відомості лише щодо ТОВ "Технічна охорона", оскільки справа № 253-НК розглядалася за заявою ТОВ "Технічна охорона", а у справі № 259-НК встановлено що порушення, передбачені ст. 8 глави 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинені позивачем щодо ТОВ "Технічна охорона" і ТОВ "Охорона монтаж". Крім того, згідно результатів письмового опитування клієнти ТОВ "Охорона монтаж" листів про спростування відомостей про ліквідацію ТОВ "Охорона монтаж" від позивача не отримували.
Також в оскаржуваному рішенні позивач посилається на вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 та п. 7 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку охоронних послуг за допомогою ПЦС шляхом створення перешкод доступу на ринок продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, визнається, зокрема, створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Відповідно до п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Як вбачається з матеріалів справи частка позивача на ринку забезпечення схоронності об'єктів, які належать суб'єктам господарювання, за допомогою ПЦС суттєво перевищує показник, визначений ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", отже позивач займає монопольне становище в територіальних (географічних) межах Тернопільської області.
Товариства, учасником яких був позивач, орендували пульти та нежитлові приміщення у позивача, а стояки (кроси), до яких підключаються телефонні лінії суб'єктів господарювання, що знаходяться під охороною за допомогою ПЦС, розміщені в приміщеннях ЦЕЗ та в оренду зазначеним товариствам передані не були, тому використання телефонних ліній оплачувались позивачем, із подальшим відшкодуванням товариствами. В результаті чого позивач вважав, що об'єкти, підключені (закросовані) на пульт, мають залишитися за ним, незважаючи на укладені угоди з товариствами, та не погоджувався на відключення від стояків тих суб'єктів господарювання, які не охороняються позивачем (лист від 07.12.2005 № 17/1-1-1726/Бд).
Через те, що позивач сплачував абонплату, ЦЕЗ № 2 та ЦЕЗ № 3 не переключали суб'єктів господарювання, які мали укладені договори на охорону з товариствами, і, посилаючись на спільний наказ МВС України та Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2004 № 794/151 "Про затвердження інструкції про порядок взаємодії підрозділів Державної служби охорони при МВС України з операторами телекомунікацій в організації централізованої охорони об'єктів", вимагали від товариств дозволи або погодження позивача на переключення телефонних ліній.
Цією інструкцією не передбачено, що позивач зобов'язаний надавати дозволи (згоду) на перекросовування телефонних ліній клієнтів, які розірвали або не мали укладених договорів із позивачем про надання охоронних послуг за допомогою ПЦС.
Позивач вважає, що для перекросування телефонної лінії абонента потрібне звернення цього абонента до позивача з відповідною заявою про видачу дозволу з перекросування, незважаючи на те, що вони не знаходяться або не знаходились із позивачем в договірних відносинах (лист від 22.02.2006 № 17/1-1-241/Дз).
ЦЕЗ вимагають від Товариств відношення щодо перекросування телефонних ліній і дозволу на це позивача. В той час, як спільний наказ МВС України та Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2004 №794/151 "Про затвердження інструкції про порядок взаємодії підрозділів Державної служби охорони при МВС України з операторами телекомунікацій в організації централізованої охорони об'єктів", на який посилається позивач регулює відносини операторів телекомунікацій, позивача та замовників послуг позивача та не передбачає отримання згоди позивача на перекросування телефонів замовників охоронних послуг інших суб'єктів господарювання.
Дії позивача з обумовлення переключення телефонних ліній (перекросування) на пульт ТОВ "Технічна охорона" і ТОВ "Охорона монтаж" наявністю його згоди суттєво обмежують конкурентоспроможність недержавних охоронних структур і свідчать про зловживання монопольним (домінуючим) становищем позивачем у вигляді створення перешкод доступу на ринок охоронних послуг за допомогою ПЦС продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Згідно ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Отже, відповідач правомірно визнав дії позивача, які полягали в обумовлені переключення телефонних ліній (перекросування) на пульт ТОВ "Технічна охорона" і ТОВ "Охорона монтаж" (наявність його згоди) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 7 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку охоронних послуг за допомогою ПЦС шляхом створення перешкод доступу на ринок продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання та наклав штраф у розмірі 5000,00грн.
В оскаржуваному рішенні відповідач вказує на вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку платних послуг підготовки документів на отримання, продовження ліцензії в частині встановлення таких цін, які неможливо було б установити за умови існування значної конкуренції на ринку.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, визнається, зокрема, встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
Відповідно до п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Як зазначено вище, позивач займає монопольне становище на ринку забезпечення схоронності об'єктів, які належать суб'єктам господарювання, за допомогою ПЦС в територіальних (географічних) межах Тернопільської області.
Відповідно до п. 2 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 МВС визначено органом ліцензування щодо такого виду господарської діяльності як надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.
Згідно наказу Управління МВС України в Тернопільській області від 14.09.2004 № 540 на позивача покладено ведення ліцензійних справ, контроль за дотриманням ліцензійних умов.
На договірній основі, позивачем надавалися послуги, пов'язані із підготовкою матеріалів щодо видачі або продовження терміну дії ліцензії на право займатися охоронною діяльністю.
Ціни на ці послуги визначалися, виходячи з вартості людино-години у розмірі 29,65 грн. та затрат часу. Розрахунок вартості однієї людино-години виконано, виходячи з утримання старшого інспектора позивача та із врахуванням того, що членами комісії УМВС із ліцензування є три працівники позивача.
До суми грошового утримання старшого інспектора позивача включено, з розрахунку на одну людину за місяць доплата за особливі умови служби, кваліфікацію та професійний ризик - 132,50 грн., продовольчий пайок - 53,30 грн., речове забезпечення - 51,18 грн., нічні, святкові - 19,08 грн. У результаті вартість людино-години встановлена в розмірі 29,65 грн.
Включення зазначених утримань та надбавок до розрахунку ціни за послуги, пов'язані із підготовкою матеріалів щодо видачі або продовження терміну дії ліцензії на право займатися охоронною діяльністю є безпідставним. Оскільки такі витрати безпосередньо не пов'язані із такою діяльністю, а можуть відноситися до основної діяльності позивача, що визначена Положенням про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від. 10.08.1993 № 615. Через завищення вартості людино-години завищена вартість вказаних вище послуг.
Наведене свідчить про те, що дії позивача під час надання на договірних засадах платних послуг з підготовки документів на отримання, продовження ліцензій на здійснення охоронної діяльності є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем у частині встановлення цін, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Отже, відповідач правомірно визнав дії позивача, які полягали у встановленні завищених цін під час надання платних послуг з підготовки документів на отримання, продовження ліцензії, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку платних послуг підготовки документів на отримання, продовження ліцензії в частині встановлення таких цін, які неможливо було б установити за умови існування значної конкуренції на ринку, та правомірно наклав штраф у розмірі 5000,00 грн.
Посилання позивача на те, що на час винесення оскаржуваного рішення позивачем знижено плату за свої послуги у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід визнати недійсним судом не приймається, оскільки порушення з боку позивача мало місце і зниження ціни позивачем не усуває факту порушення.
Таким чином, Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України при прийнятті рішення від 28.03.2006 № 8-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, викладені в рішенні факти відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача матеріалами справи не підтверджуються, є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не відносяться до предмету спору.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.
Суддя Балац С.В.
Дата підписання 09.11.2006