73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
17 липня 2012 р. Справа № 5024/980/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Борхаленко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Престиж», м.Харків
до приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім -97», м.Херсон
про стягнення 492276грн.23 коп.
за участю представників сторін:
від позивача -уповноважена особа Лежньова І.С.
від відповідача -не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Престиж»(позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім -97»(відповідач) 480452грн.51коп. заборгованості за отриманий товар на підставі договору поставки № 21/11/132 від 18.05.2011року, а також 7742грн.37коп. пені, 1548грн.51коп. 3 % річних, 2532грн.84коп. штрафу у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням грошових коштів.
Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався. В засідання суду його представник не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на зайнятість представників в іншому судовому процесі.
Розглядаючи клопотання відповідача суд враховує те, що відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи, але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що причини неявки представника не підтверджені жодними належними доказами відповідно до вимог ст.32, 34 ГПК України. До того ж зайнятість певної посадової особи відповідача в іншому судовому процесі не позбавляє права відповідача надіслати в засідання суду іншого представника і надати до суду відзив на позов та обґрунтування викладених у відзиві обставин.
Відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, зокрема позивача, представник якого прибув до суду з м.Харкова та заперечує проти відкладення розгляду справи з посиланням на те, що повторне прибуття до суду спричинить позивачу значні додаткові збитки.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що неявка представника відповідача в засідання суду не є перешкодою для вирішення спору, а тому відхиляє його клопотання про відкладення розгляду справи і відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -
встановив:
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Престиж»(позивач по справі) та приватним акціонерним товариством «Херсонський оптовий торговий дім -97»(відповідач) 18.05.2011року укладено договір поставки №21/11/132 відповідно до якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу передбачені пунктом 1.1 договору товари, а відповідач зобов'язаний приймати зазначений товар та своєчасно оплачувати його на умовах передбачених договором.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
Відповідно до пунктів 4.2, 5.2 договору поставки від 18.05.2011року виконанням обов'язку доставки товару є його доставка позивачем за зазначеною відповідачем адресою, що оформляється накладною, яка підписується уповноваженими особами, зазначеними в генеральній довіреності №1. Кількість товару визначається відповідно до накладної в якій зазначаються кількість, асортимент, ціна товару, дата його відпуску.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 07.03.2012року по 16.05.2012року на виконання умов договору поставки № 21/11/132 від 18.05.2011року передав відповідачу через його представників Смирнова, Фесенко В.О., Савун А.Н., які діяли на підставі генеральної довіреності №1 від 01.01.2012року товар на загальну суму 515618грн.82коп.
Факт поставки товару підтверджується наданими до матеріалів справи накладними, а саме:
№ РНс-м0380 від 07.03.2012року на суму 170485грн.56коп.
№ РНс-м0466 від 23.03.2012року на суму 112426грн.63коп.
№ РНс-с0706 від 23.03.2012року на суму 61051грн.91коп.
№ РНс-с1552 від 16.05.2012року на суму 69943грн.25коп.
№ РНс-м1228 від 16.05.2012року на суму 101711грн.47коп.
Відповідно до пункту 6.1 договору поставки від 18.05.2011року відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за отриманий товар по кожній товарно-транспортній накладній протягом 40 календарних днів з моменту оформлення накладної.
Фактично відповідачем здійснена часткова оплата товару. Його борг станом на день звернення з позовом становив 480452грн.51коп, що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком суми боргу та актом звірки, підписаним обома сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 18.05.2011року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
Доказів перерахування боргу в сумі 480452грн.51коп., як і будь-яких заперечень проти позову, відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вимог ч.2 ст. 625 ЦК України позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1548грн.51коп. підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 7742грн.37коп. пені та 2532грн.84коп. штрафу за затримку оплати вартості товару, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст.231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статтей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платником і одержувачем грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ч.2 ст.343 ГК України та спеціальним Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню в розмірі, зазначеному в договорі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.
Отже, яким би способом не визначалася в договорі відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнено лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.
Укладаючи договір поставки № 21/11/132 від 18.05.2011року сторони протоколом узгодження розбіжностей до договору (оригінал якого надавався позивачем на огляд в засіданні суду) доповнили договір пунктами 7.5, 7.6, якими узгодили штрафні санкції за порушення строків оплати товару, а саме: відповідач в цьому випадку сплачує позивачу пеню, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки платежу та штраф в розмірі 2% від суми неоплаченої партії за кожен день прострочки.
При зверненні з позовом позивач просив стягнути за порушення строків оплати товару пеню в сумі 7742грн.37коп., яка розрахована ним виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу а також 2532грн.84коп. штрафу за цей же період.
Враховуючи те, що відповідач не виконав обов'язків за договором по своєчасних розрахунках за отриманий товар, а також з урахуванням розміру нарахованої позивачем пені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період прострочки в розмірі 7742грн.37коп.
З урахуванням передбаченої законом та договором відповідальності покупця (відповідача) по сплаті пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості яка діяла в період прострочки, вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 2% за прострочку сплати грошових коштів задоволенню не підлягають, оскільки зазначені вимоги не відповідають вимогам чинного законодавства, вони повністю повторюють відповідальність відповідача як покупця, про сплату пені, тобто за одне і те ж порушення в договорі встановлена подвійна відповідальність, що суперечить ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до відповідальності за одне і те ж правопорушення.
З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
З відповідача на користь позивача стягується 480452грн.51коп. основного боргу, 7742грн.37коп. пені, 1548грн.51коп. 3 % річних. Правові підстави стягнення 2532грн.84коп. штрафу відсутні, тому в задоволені цієї частини позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 -85 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім -97», м.Херсон, вул. Ілліча, 86/88, ідентифікаційний код 24121211, інші реквізити не відомі, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Престиж», м.Харків вул. Лозівська 8, р/р 260090015472 в АТ «Регіон-Банк», м. Харків, МФО 351254, ідентифікаційний код 31690708 - 480452грн.51коп. основного боргу, 7742грн.37коп. пені, 1548грн.51коп. 3 % річних, 9794грн.86коп. судового збору.
3.В стягнені 2532грн. 84коп. штрафу відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено 18.07.2012року.
Суддя З.І. Ємленінова