"17" липня 2012 р.Справа № 5016/1316/2012(15/30)
м. Миколаїв
Кредитор: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_1
Боржник: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
Державний реєстратор Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20
Відділ з питань банкрутства Головного управління юстиції в Миколаївській області, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 87-а
про: банкрутство.
Суддя Ржепецький В.О.,
Від кредитора: не з'явився;
Від боржника: не з'явився.
9.07.2012 року кредитор звернувся до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі таких обставин.
Пункт 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що за подання заяви про порушення справи про банкрутство сплачується судовий збір в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» з 1 січня 2012 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1073 грн., тобто, судовий збір за подання заяви про порушення справи про банкрутство має бути сплачений в розмірі 5365 грн.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України від 21.11.2011 N 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір», на даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15. У вирішенні питань, пов'язаних зі сплатою та поверненням сум судового збору при розгляді справ господарськими судами, останніми мають враховуватися відповідні положення названої Інструкції в частині, що не суперечить Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до змісту п.14 названої Інструкції при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. У випадках, коли перерахування мита проводиться з рахунку вкладника, що знаходиться в кредитній установі, до документа, оплаченого митом, додається довідка, засвідчена підписом контролера і відбитком печатки кредитної установи.
Кредитором до заяви додано копію квитанції №18-160119/1 від 09.07.2012р. про сплату судового збору, яку не можна вважати належним доказом сплати судового збору.
Крім того, відповідно до ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Додані до заяви копії документів не засвідчені належним чином.
При цьому господарський суд зазначає, що обставини наявності підстав порушення провадження у справі про банкрутство встановлюються господарським судом на стадії прийняття відповідної заяви, тому відповідні докази мають бути подані заявником на момент порушення провадження у справі, можливості витребування вказаних документів на відміну від позовного провадження Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачає (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові №50/74 від 22.09.09р., а також в постанові Вищого господарського суду України у справі №50/379).
Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність обставин, з якими Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» пов'язує можливість порушення провадження у справі про банкрутство.
Постановою Пленуму Верховного Суду України Постанови Верховного суду України № 15 від 18.12.09р. "Про судову практику в справах про банкрутство" (п. 36) від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
Керуючись ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 7 Закону України «Про судовий збір», п.1-1 ч. 1 ст. 80, 86 ГПК України, -
Провадження у справі припинити.
СуддяВ.О.Ржепецький