"17" липня 2012 р.Справа № 5016/1218/2012(15/29)
м. Миколаїв
Кредитор: Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області, 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Кірова, 25
Боржник: фізична особа -підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1
Державний реєстратор Виконавчий комітет Вознесенської міської ради Миколаївської області, 55500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна,1
Головне управління юстиції у Миколаївській області, 54020, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107,
про: банкрутство.
Суддя Ржепецький В.О.,
від кредитора: Лось О.Б. за довіреністю №03/08/2011 від 21.11.2011р.,
від боржника: не з'явився.
В судове засідання, призначене на 17.07.2012 року з'явився представник кредитора. Боржник в судове засідання не з'явився, вимог ухвали господарського суду від 02.07.2012 року не виконав.
На виконання ухвали господарського суду від 02.07.2012 року Головним управлінням юстиції у Миколаївській області надано кандидатуру арбітражного керуючого в якості ліквідатора в цій справі. Запропонованим арбітражним керуючим 16.07.2012 року через канцелярію господарського суду подано заяву зі згодою взяти участь в провадженні у справі про банкрутство, а також копію ліцензії.
17.07.2012 року кредитором подано Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців стосовно боржника, а також довідку Вознесенської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 12.07.2012 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника кредитора, господарський суд -
27 червня 2012 року кредитором подано заяву про порушення провадження у справі про банкрутство боржника за ознаками ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки останній неспроможний погасити кредиторську заборгованість в сумі 19993,05 грн., відсутній за адресою місцезнаходження, не здійснює підприємницьку діяльність, не звітує до відповідних органів ДПІ більше року.
Вивчивши матеріали заяви суд дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі таких міркувань.
Пункт 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закон) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Підставою для порушення провадження у справі про банкрутство є факт наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За вимогами ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі -Закон про державну реєстрацію) державна реєстрація фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором за місцем проживання фізичної особи - підприємця.
У розумінні цього Закону місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою -підприємцем (ст. 1).
Також, згідно із ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 зазначеної статті фізична особа може мати кілька місць проживання.
Водночас, Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає обов'язок фізичної особи, які перебуває в Україні на законних підставах, зареєструвати своє місце проживання.
За змістом ст. 3 цього Закону реєстрацією місця проживання вважається внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Органом реєстрації видається довідка про реєстрацію місця проживання, яка підтверджує реєстрацію місця проживання особи.
Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону про державну реєстрацію зміна місця проживання фізичної особи - підприємця підлягає обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі -Єдиний державний реєстр) в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, у разі, якщо фізична особа зареєстрована за місцем проживання, що є її місцем державної реєстрації як фізичної особи -підприємця, вона не є відсутньою у розумінні Закону про банкрутство.
Факт відсутності фізичної особи -підприємця не може бути підтверджений актом перевірки фактичного місцезнаходження в силу специфічності такої категорії суб'єкта підприємницької діяльності. Більш того, вказане не може мати місце, якщо такий акт складений посадовими особами ініціюючого кредитора.
Як вбачається з ч. 5 ст. 17 Закону про державну реєстрацію, в Єдиному державному реєстрі містяться лише відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Враховуючи вищевикладене, факт відсутності фізичної особи -підприємця має бути доведений в загальному порядку, передбаченому цивільним законодавством.
Кредитором в порушення вимог ст. 33 ГПК України не підтверджено належними доказами обставин відсутності боржника за його місцезнаходженням.
З доданих до заяви про порушення провадження у справі документів витікає, що боржника не звітує до відповідного органу ДПІ з квітня 2010 року, що на думку кредитора передбачає необхідність порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, господарський суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України та статей 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк, протягом року податкових декларацій відноситься до виключної компетенції органів державної податкової служби, яка, з вказаних підстав, може бути ініціюючим кредитором у справі про банкрутство відсутнього боржника (аналогічна позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2010 р. у справі № 2-30/6274-2009).
На підтвердження тверджень кредитора про відсутність підприємницької діяльності боржника, він посилається на обставини, пов'язані з неможливістю здійснення виконавчого провадження у зв'язку із встановленням органами ДВС факту відсутності в боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а також довідки БТІ про відсутність зареєстрованої за боржником нерухомості.
Разом з тим, як витікає з положень ч.3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Матеріали справи запису про реєстрацію в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», факту припинення підприємницької діяльності боржника не містять.
Не можуть вважатись належними доказами на підтвердження цих обставин і акти державного виконавця про відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а також довідка відповідного підприємства БТІ про відсутність зареєстрованого за боржником нерухомого майна -оскільки наявність такого майна не визначається чинним законодавством України, як необхідна умова здійснення підприємницької діяльності.
За таких обставин, станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 були відсутні підстави для її порушення за ознаками ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою Пленуму Верховного Суду України Постанови Верховного суду України № 15 від 18.12.09р. "Про судову практику в справах про банкрутство" (п. 36) від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
Керуючись п. 7 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд -
1. Припинити провадження у справі.
2. Ухвалу направити на адресу кредитора, боржника, державного реєстратора, Головного управління юстиції у Миколаївській області.
СуддяВ.О.Ржепецький