Справа № 22-ц/1690/2297/2012 Головуючий по 1-й інстанції дядечко І.І.
Суддя-доповідач: Кривчун Т. О.
21 червня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.,
Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.,
при секретарі -Філоненко О.В.,
за участю: представника позивача -Величко В.О.,
відповідача ОСОБА_3, представника відповідача -ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_5
на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 17 серпня 2009 року
за матеріалами зави представника ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії у м. Полтаві до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17 серпня 2009 року заяву представника відкритого акціонерного товаритства «Державний експортно-імпортний банк України»про забезпечення зазначеного позову задоволено частково.
Накладено арешт на будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_7, що належать на праві власності ОСОБА_5.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5.
Накладено арешт на нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_5.
Накладено арешт на машиномісце 2 в будинку АДРЕСА_6, що належить ОСОБА_5.
Накладено арешт на машиномісце 3 в будинку АДРЕСА_6, що належить ОСОБА_5.
Дану ухвалу оскаржила відповідачка ОСОБА_5, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, просила постановити ухвалу, якою повністю скасувати ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 17 серпня 2009 року.
Зокрема зазначає, що суд першої інстанції помилково наклав арешт на квартиру АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_7, на нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_8 що є власністю ОСОБА_8, машиномісця АДРЕСА_6, що належать на праві спільної власності їй та ОСОБА_3
Вказує, що будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_9 знаходяться в іпотеці ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»у відповідності до договору іпотеки №014/07-2/240 від 22.02.2007 року.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2009 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії у м. Полтаві звернувся до суду із позовом, в якому, із урахуванням подальших уточнень, просив стягнути із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно заборгованість за кредитним договором №10006С7/31 від 17.11.2006 року на загальну суму 697284,20 грн., та звернути стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_3, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням початкової ціни предмета іпотеки на рівні заставної вартості згідно п.1.3 р.1 Договору іпотеки №10006Z15/31 від 17.11.2006 року.
Представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача ОСОБА_5, що знаходяться на банківських рахунках та на належне їй нерухоме майно, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин...
Зі змісту даної статті слід розуміти, що ухвала, як вид судового рішення, має бути законною і обґрунтованою.
Частково задовольняючи вказану заяву та накладаючи арешт на належне відповідачці майно, місцевий суд керувався ч.3 ст.151 ЦПК України, згідно якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; та ч.3 ст.152 ЦПК України, що визначає забезпечення позову накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Проте висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають наведеним нормам цивільно-процесуального законодавства України та встановленим обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно зі ст.ст.1,3 Закону України «Про іпотеку», іпотека-вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Як убачається з матеріалів справи, 22.02.2007 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_5 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки №014/07-2/240, згідно якого в іпотеку банку передано будівлі та споруди виробничо-торгівельного і складського комплексу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_10 (а.с.253-255).
Даним договором забезпечено вимоги Іпотекодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угоди №014/07-2/240 від 22.02.2007р., укладеної між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якої Іпотекодавець зобов»язується перед Іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 1080900,00 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором…
Установлено, що на сьогодні вказані будівлі та споруди продовжують перебувати в іпотеці АТ «Райффайзен Банк Аваль»та забезпечують виконання умов кредитних договорів, укладених даним Банком з ОСОБА_5, що підтверджується довідкою Полтавської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль»від 07.06.2012р. №с17-120-1/4669.
За таких обставин АТ «Райффайзен Банк Аваль»як іпотекодержатель будівель та споруд виробничо-торгівельного і складського комплексу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_10, відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку»має першочергове право на задоволення своїх вимог до ОСОБА_5 за рахунок предмету іпотеки, у той час, як забезпечення позову ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»до ОСОБА_5 шляхом накладення арешту на дане нерухоме майно призведе до порушення прав іпотекодержателя.
Також, згідно Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданих КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», за №13961365 та № 13971434 від 21.03.2007 року, машиномісце №2, що складає 13/100 частки автомобільної стоянки за адресою АДРЕСА_6 та машиномісце №3, що складає 13/100 частки автомобільної стоянки за вказаною адресою, належать ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності /а.с.257-258/.
Таким чином, накладаючи арешт на будівлі та споруди виробничо-торгівельного і складського комплексу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_10, а також машиномісця №2 та №3 за адресою АДРЕСА_6 суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини справи і, вживши відповідний спосіб забезпечення позову, порушив права Банка-іпотекодержателя та співвласника машиномісць -ОСОБА_3
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4, нежитлове приміщення в буд.АДРЕСА_11 є неспроможними в силу диспозитивності цивільного судочинства.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У матеріалах справи наявна довідка КП «Кременчцьке міжміське бюро технічної інвентаризації»№62/2616 від 15.05.2009 року, яка містить перелік нерухомого майна, зареєстрованого за ОСОБА_5, зокрема ОСОБА_5 на підставі догоівору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського натаріального округу ОСОБА_10 за реєстраційним №317 від 13.02.2003 року, набула права власності на квартиру АДРЕСА_2, а також згідно договору даарування, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського натаріального округу ОСОБА_11 за реєстраційним №8138 від 10.06.2008 року, - на нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_11 /а.с.36/.
ОСОБА_5 не надала жодних доказів на підтвердження того, що вказані об'єкти нерухомості належать не їй, а іншим особам.
Таким чином, оскільки ухвала щодо застосування способу забезпечення позову в частині накладення арешту на будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_7, та машиномісця №2 та №3 за адресою АДРЕСА_12 постановлена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, колегія суддівн приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову в цій частині.
Керуючись ст.ст.303,307, п.2 ч.1 ст.312, ст.ст.314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, - задовольнити частково.
Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 17 серпня 2009 року в частині накладення арешту на будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_7, та машиномісця №2 та №3 за адресою АДРЕСА_6 -скасувати, та постановити нову ухвалу, якою відмовити ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані об'єкти нерухомості.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О.Кривчун
СУДДІ /підпис/ Ю.В.Дряниця
/підпис/ П.М. Карнаух
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Т.О. Кривчун