номер провадження справи 6/43/12
Запорізької області
11.07.12 Справа № 5009/2062/12
м. Запоріжжя
За позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну „Міські теплові мережі" Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-а)
До Відкритого акціонерного товариства „Український науково-дослідний інститут силової електроніки „Перетворювач" (69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 63-А)
про стягнення 65 779 грн. 06 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: Михайлова О.В. -дов. № 13/27 від 03.01.2012р.
Від відповідача: Нагіх Л.К. -дов. б/н від 09.07.2012р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну „Міські теплові мережі" Ленінського району м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства „Український науково-дослідний інститут силової електроніки „Перетворювач" м. Запоріжжя про стягнення 65 779 грн. 06 коп., суд -
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію за період з березня 2011 року по листопад 2011 року в сумі 65 779 грн. 06 коп. по договору купівлі -продажу теплової енергії в гарячій воді № 100090 від 01.09.2006 року.
Позивач надав суду письмові пояснення у справі, в яких зазначив наступне: відповідно до умов договору постачання теплової енергії здійснювалось на окремо розташовану будівлю гуртожитку по вул. Рельєфна, 18, теплопостачання на вищезазначене приміщення, здійснювалось на потреби опалення. З 01.12.2011 року нарахування по вищевказаному договору припинені, у зв'язку з переходом на індивідуальні договірні відносини по оплаті за спожиту теплову енергію з мешканцями гуртожитку по вул. Рельєфній, 18. Таким чином, на сьогоднішній день, юридична адреса відповідача і є фактичною адресою. Також, позивач повідомляє, що в окремо розташованій будівлі гуртожитку по вул. Рельєфна, 18 встановлений прилад обліку теплової енергії. В вищевказаній будівлі знаходяться ще три споживача, які уклали договір купівлі-продажу теплової енергії на нежитлові приміщення, тому показання приладу обліку розподілялись пропорційно до теплових навантажень всіх споживачів. Так за березень 2011р. загальні показання приладу обліку становлять 71,64 Гкал, з них 68,319 Гкал приходиться на об'єкт відповідача; за квітень 2011р. загальні показання приладу обліку становлять 43,223 Гкал., з них 41,219 Гкал приходиться на об'єкт відповідача; за жовтень 2011р. загальні показання приладу обліку становлять 19,34 Гкал, з них 18,446 Гкал приходиться на об'єкт відповідача; за листопад 2011р. загальні показання приладу обліку становлять 45,722 Гкал. з них 43,602 Гкал приходиться на об'єкт відповідача. Крім оплати за отриману теплову енергію відповідачу також нараховувалась оплата за приєднане теплове навантаження, відповідно до діючих тарифів. Тарифи на теплову енергію зафіксовані п. 1 додатку № 5 до договору, а п. 3 даного додатку передбачає можливість зміни ціноутворення тарифів в період дії договору. Обов'язком теплопостачальної організації є повідомляти споживача у письмовій формі або засобами масової інформації про зміну тарифів (п. 4.2.2. договору). Відповідно до ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", встановлення тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відповідач був повідомлений про зміни тарифів своєчасно. На підставі вищевикладеного, нарахування за теплову енергію проводились відповідно до діючого законодавства та договору купівлі-продажу теплової енергії № 100090 від 01.09.2006р. Крім того, як і повідомлялось раніше, відповідачу щомісячно надсилались рахунки та акти приймання - передачі теплової енергії. Жодних заперечень з приводу нарахувань від Відповідача не надходило. Станом на 19.06.2012р. заборгованість відповідача за період березень - листопад 2011р. у розмірі 65 779 грн. 06 коп. не сплачена.
Пояснення позивача залучені до матеріалів справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та за його клопотанням розгляд справи було відкладено на 11.07.2012 року.
До судового засідання від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач зазначив часткове визнання позову про стягнення заборгованості у сумі 65 779 грн. 06 коп., оскільки при розрахунку суми позову позивач неправомірно зарахував суму податку на додану вартість у суму позову, що підтверджується наступним. 01.09.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 100090 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі за текстом - договір). За умовами договору позивач бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Відповідно до п. 6.6 договору відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача). Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України «Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну». Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України «Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу». Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України «Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.»Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України «Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.»Абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України вказує, що «У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної». Проте у період, за який позивач намагається стягнути заборгованість відповідач не отримав жодної податкової накладної. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.01.2011р. у справі про банкрутство № 19/92/07 введено процедуру санації ВАТ «Український науково-дослідний інститут силової електроніки «Перетворювач». В рамках справи про банкрутство керуючим санацією призначено Персюк С.В. Дійсно, відповідач був позбавлений можливості виконати умови договору належним чином, в зв'язку з важким фінансовим станом. Проте з метою відновлення платоспроможності боржника керуючим санацією наразі розробляється план санації, відповідно до якого передбачено погашення заборгованості боржника. Таким чином в найближчий час боржником почнеться сплата заборгованостей, але відповідач, при отримані прибутку позбавлений можливості скористатися наданим державною та законом правом на зменшення податкових зобов'язань. Позивач пред'являє як додаткову вимогу до відповідача суму податку на додану вартість, проте не направивши на адресу відповідача податкові накладні, позивач позбавив себе права на вимогу стягнення сум податку на додану вартість. Адже маючи дебіторську заборгованість перед відповідачем, позивач не видав податкової накладної, а значить не сплатив до бюджету податок на додану вартість з заявлених сум. Надалі, після погашення заборгованості, відповідач не отримавши податкову накладну, але сплативши суму податку на додану вартість забезпечить позивача неправомірним збагаченням, так як сума ПДВ не буде підтверджена податковою накладною, а значить не буде сплачена позивачем до бюджету держави. З огляду на викладені положення та вимоги Податкового кодексу України, для отримання права позивачем стягнення податку на додану вартість, сплачену відповідачем в ціні придбаної послуги, відповідач повинен мати податкові накладні, видані на отриману послугу, призначену для використання у господарській діяльності. На підставі викладеного, відповідач частково визнає позовну заяву позивача у сумі 54 815 грн. 90 коп.
Також, до судового засідання від позивача надійшли письмові пояснення у справі на заперечення відповідача, де позивач, зокрема, вказав наступне: відповідно до п. 6.6 договору відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача). Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України «Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну». Тобто, відповідач повинен був звернутись до позивача з вимогою про видачу податкової накладної, дана вимога була відсутня. Крім того, відповідно до п. 187.10 от. 187 Податкового кодексу України „Платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний, у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платник податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно - експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перебування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом". Відповідно до п. 14.1.266 ст. 14 Податкового кодексу України „касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за якими дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання інших видів компенсації вартості поставлених ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсації вартості поставлених йому товарів". У зв'язку з тим, що теплова енергія постачалась відповідачу на окремо розташовану будівлю гуртожитку та він безпосередньо надавав послуги з теплопостачання населенню, яке мешкає у даному гуртожитку, тому дата виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту визначається за касовим методом. Таким чином, дата податкового зобов'язання та податкового кредиту у даному випадку визначається як дата зарахування коштів на банківський рахунок, тобто після сплати відповідачем суми за отриману теплову енергію. У зв'язку з тим, що відповідач не здійснював оплати по спірній заборгованості, на підставі Податкового кодексу України йому і не надавались податкові накладні. Крім того, відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити теплову енергії за діючими тарифами. Тарифи на постачання теплової енергії встановлені з урахуванням ПДВ. Також, позивач звертає увагу на той факт, що відповідно до умов договору підставою для розрахунків є акт приймання-передачі теплової енергії. Відповідачем за березень 2011р., квітень 2011р., травень 2011р., листопад 2011р. акти приймання - передачі підписані, жодних заперечень з приводу нарахованих сум не надано. Крім того, відповідно до п. 6.6.2. договору в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1 договору строк. Жодних заперечень від відповідача не надходило. У зв'язку із тим, що на адресу позивача не надходило обґрунтованих заперечень, про підписання актів в установлені договором терміни акти за червень 2011р., липень 2011р., серпень 2011р., вересень 2011р., жовтень 2011р. вважаються погодженими. У актах приймання - передачі теплової енергії чітко зазначено, що нарахування виконане з урахуванням ПДВ. Тобто, не надавши жодних заперечень щодо надісланих (підписаних) актів приймання - передачі теплової енергії за спірний період відповідач таким чином, фактично визнав факт нарахування ПДВ, а відповідно і загальну суму заборгованості, яка виникла за спірний період. На підставі вищевикладеного, позивач вважає заперечення відповідача безпідставними та необґрунтованими.
11.07.2012 року розгляд справи продовжено і прийнято рішення.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
01.09.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі -продажу теплової енергії в гарячий воді № 100090 з додатками (надалі -договір).
В п. 1.1 договору позивач взяв на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
На підставі вказаного договору позивач відпустив відповідачу, а відповідач отримав теплову енергію за період з березня 2011 року по листопад 2011 року на загальну суму 67 779 грн. 06 коп., підтверджується рахунками на оплату та актами приймання -передачі теплової енергії за вказаний період, та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків від 30.03.2012р.
Докази направлення відповідачу рахунків на оплату та актів приймання -передачі теплової енергії за спірний період знаходяться в матеріалах справи.
Згідно пунктам 6.2 договору, розрахунковим періодом за спожиту теплову енергією є календарний місяць.
В п. 6.6 договору визначено, що відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача за адресою: вул. Щаслива, буд. 2-А, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання - передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків.
Згідно з положеннями п. п. 6.6.1 договору, отриманий Акт приймання - передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику відповідача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області -5днів, по Україні -7 днів).
Відповідно до пункту 6.6.2 договору, у разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, відповідач зобов'язаний надати позивачу нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з доданням відповідних документів та погодити з позивачем всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1 договору строк. У разі не отримання позивачем підписаного акту приймання -передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у встановлений договором термін, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Відповідач до позивача за отриманням документів не з'являвся, документи були надіслані відповідачу поштою (ар. с. 38-46).
Пунктом 3.2.26 також передбачено, що споживач зобов'язався щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання -передачі теплової енергії в гарячій воді.
Відповідач акти за період з березня 2011 року по червень 2011 року та з жовтня по листопад 2011року підписав буз будь-яких заперечень та зауважень. Акти за період з липня 2011 року по вересень 2011 року відповідач не підписав, причини не підписання не вказав, заперечення на акти позивачу у встановлений строк не надав.
За таких підстав, відповідно до пункту 6.6.2 договору, акти за період з липня 2011 року по вересень 2011 року підписані позивачем з позначенням про відмову у підписанні його відповідачем.
За таких підстав, оформлені таким чином акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначені в них розрахункові періоди, відповідно до п. 6.6.2 догвоору.
Відповідно до п. 6.3 договору, оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок позивача, Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються відповідачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідач частково оплатив вартість спожитої теплової енергії в сумі 2 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 43 від 28.07.2011р. на суму 1 000 грн., платіжним дорученням № 219 від 20.10.2011р. на суму 500 грн. та платіжним дорученням № 221 від 25.10.2011р. на суму 500 грн.
Копії платіжних документів залучені до матеріалів справи.
Заборгованість в сумі 65 779 грн. 06 коп. не була оплачена відповідачем.
Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 65 779 грн. 06 коп. є обґрунтованими.
Заперечення відповідача не приймаються судом на підставі вищевикладеного, а також у зв'язку із наступним:
Згідно положень п. 1.1 договору, відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість теплової енергії за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Додатком № 5 до договору сторони визначили тарифи на теплову енергію, де в п. 1 чітко визначили розмір тарифу з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ).
Договір та всі додатки до нього були підписані відповідачем без будь-яких зауважень чи заперечень, у т.ч. щодо включення ПДВ до вартості тарифу на теплову енергію.
За умовами договору відповідач взяв на себе ряд зобов'язань, у т.ч. щодо виконання умов цього договору (п. 3.2.1), виконання умов та порядку оплати спожитої теплової енергії в обсягах і термінах, які передбачені договором (п. 3.2.6) та інш.
Статті 526 ЦК України та 193 ГК України чітко визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, сторонами було узгоджено тарифи на теплову енергію договором, і відповідач має виконувати зобов'язання, які взяв на себе за умовами цього договору, у т.ч. щодо оплати вартості теплової енергії за узгодженими з позивачем тарифами.
Стосовно тверджень відповідача про не направлення йому позивачем податкових накладних на спірну суму, вказане спростовується наступним:
Пункт 6.6 договору покладає на відповідача обов'язок з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, отримати від позивача за адресою: вул. Щаслива, буд. 2-А, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання - передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконував належним чином. зокрема, не з'являвся до позивача за отриманням вказаних документів, тому вони були надіслані відповідачу поштою (ар. с. 38-46).
Надані суду реєстри відправки заказних рекомендованих листів свідчать про те, що відповідачу направлялись рахунки, акти виконаних робіт, податкові накладанні та претензії. Перелік документів, що направляються, вказаний в самих реєстрах.
Таким чином, заперечення відповідача не приймаються судом до уваги.
Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 82 -85 ГПК України, суд
Позов задовольнити. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Український науково -дослідний інститут силової електроніки „Перетворювач" (69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 63-А; код ЄДРПОУ 00216964) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Ленінського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 32121458; п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізького обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України", МФО 313957) основний борг в сумі 65 779 (шістдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 06 коп. та судовий збір в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
Повне рішення складено 11.07.2012р.
Суддя Л.С. Місюра