ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-51/1928-2012 15.06.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів"
до 1) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії
Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)
Гулевець О.В.
Івченко А.М.
Представники:
від позивача: Онищенко В.Г., Марущак Т.І.
від відповідача 1: не з'явились
від відповідача 2: Резаненко А.Ю.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27 відповідно до переліку та зобов'язати провести державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" на зазначені об'єкти нерухомого майна. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником майна, яке було передано йому відповідачем 2 за актом від 21.07.1999 р. та увійшло до його статутного фонду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 року порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.03.2012 р. за участю сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі провадження у справі відповідач 1 подав відзив на позову заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем порушено встановлений порядок оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідач 2 подав пояснення по справі, у яких зазначає, що у позовній заяві не пред'явлено вимог до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, а саме право власності ним не оспорюється.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача 1, неналежне виконання учасниками провадження вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.
У процесі розгляду справи подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що вимога про визнання права власності на об'єкти нерухомості адресована до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, а вимога про реєстрацію права власності адресована до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-51/1928-2012.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р. визначено склад суду для розгляду справи № 5011-51/1928-2012 -Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В., Івченко А.М.
Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Представник відповідача 2 підтримав викладену у письмових поясненнях позицію.
Представник відповідача 1 на виклик суду не з'явився, про поважні причин неявки суду не повідомив.
Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача 1 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих учасниками процесу документів, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 15.06.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 55 від 02.02.1999 р. Державне підприємство Науково-дослідний інститут перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів»та визначено останнього правонаступником Державного підприємства Науково-дослідного інституту.
21.07.1999 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву за актом передачі нерухомого майна передало у власність Публічному акціонерному товариству "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" майно відповідно до переліку по вул. Академіка Кримського, 27 у місті Києві.
Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» в порядку ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів».
Позивач стверджує, що Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" є власником нерухомого майна, яке було передано йому у власність засновником -Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та яке увійшло до статутного фонду позивача, в той час як відповідачі, на думку позивача, наявне у позивача речове право не визнають.
Нормативно обґрунтовуючи позов, Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" посилається на положення ст.ст. 12, 13 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції, чинній станом на 21.07.1993 р.) в яких зазначено, що товариство, зокрема, є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, до якого відносяться будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»(у редакції від 24.12.1998 р.) приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»(у редакції від 05.05.1999р. р.) господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»(у редакції від 05.05.1999р. р.) акціонерне товариство створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, які повинні містити, зокрема, відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду.
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»(у редакції від 05.05.1999 р.) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Вкладами учасників та засновників товариства, відповідно до ст. 13 Закону України «Про господарські товариства»(у редакції від 05.05.1999р. р.) можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Тож, проаналізувавши зміст вищенаведених норм права в їх сукупності, суд приходить до висновку, що внески засновників (їх вид, розмір тощо) мають бути відображені в установчих документах.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом позивача було зобов'язано надати суду оригінали і належним чином засвідчені копії статуту (положення) з усіма змінами за період з моменту здійснення державної реєстрації юридичної особи та станом на березень 2012 року.
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2012р. у даній справі позивача було зобов'язано надати суду документальне підтвердження внесення Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву спірного майна до статутного капіталу позивача.
Проте позивач витребуваних судом документів не надав, об'єктивних причин, які б перешкоджали виконанню вимог суду, не навів.
Натомість, позивачем надано до матеріалів справи копію статуту Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів від 22.10.2007 р. та копію статуту Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів від 25.01.2011 р., які містять положення про те, що товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність, як вклад до статутного капіталу.
При цьому, відповідно до змісту статутів Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", в редакції 2007 та 2011 років, засновником позивача виступила держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
Разом з тим, жодна з наявних у матеріалах справи редакцій статуту Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів", не містить відомостей про передачу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву спірного майна саме до статутного капіталу позивача.
Будь-яких інших доказів на підтвердження набуття позивачем у встановленому законодавством порядку права власності на спірне майно, суду не надано.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач, пред'являючи вимоги про визнання права власності на майно, конкретизував площу щодо кожного об'єкту нерухомості. Разом з тим, ані актом передачі від відповідача 2, ані іншими документами зазначена позивачем в позові площа майна не підтверджується.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 86 Цивільного кодексу Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
В силу положень ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР моментом виникнення права власності є момент передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тож, з вищенаведеного випливає, що чинним законодавством передбачено визнання права власності як спосіб судового захисту існуючих власників, які вже набули права власності та, відповідно, підставою звернення до суду є порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів.
Між тим, Публічним акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" не надано суду належних та допустимих у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження набуття ним права власності на зазначені ним у позові об'єкти нерухомого майна з певними ознаками, а також доказів оспорювання чи невизнання прав позивача на вищевказане майно Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву.
Щодо наданих пояснень відповідача 2, а саме -підтвердження факту передачі спірного майна у власність позивача, суд звертає увагу на те, що зазначені пояснення не є належними та допустимими доказами передачі майна саме до статутного капіталу позивача у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27 відповідно до переліку є необґрунтованою, а отже суд відмовляє у її задоволенні.
Що ж до вимоги до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про зобов'язання провести державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" на об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27, суд відзначає наступне.
Частиною 4 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Як встановлено п. 1.4. Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів.
Разом з тим, позивачем не доведено наявність у нього права власності на об'єкти, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27 відповідно до переліку, зазначеному в позові.
Крім того, в силу положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право звернення до суду виникає у разі оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів особи.
Однак, позивач не звертався до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" для реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27, а відтак -суд приходить до висновку, що станом на момент прийняття рішення у даній справі право позивача в цій частині не порушене, а отже його вимоги в цій частині суд вважає передчасними, та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 20.06.2012 р.
Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)
Гулевець О.В.
Івченко А.М.