21 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/3861/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі Бубенець Т.А.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Віниченко Т.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування постанови від 24.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження, -
26 березня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування постанови старшого державного виконавця Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Віниченко Т.Л. від 24.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору в сумі 64 397,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 24 лютого 2012 року старшим державним виконавцем Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Віниченко Т.Л. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 64 397,78 грн. Підставою для стягнення вказаних коштів стало ухилення від сплати боргу, яке мало місце за наступних обставин. 05.11.10 року державним виконавцем Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито провадження про звернення стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1. У січні 2012 року позивачка випадково дізналась про відкриття вказаного виконавчого провадження та 01.02.12 року у повному обсязі погасила заборгованість перед банком. 16.02.2012 року стягувачем - ПАТ «Ерсте Банк» подана заява про повернення виконавчого документа без виконання. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно відкрито провадження по стягненню виконавчого збору за ухилення від сплати боргу, з огляду на те, що вона не була належним чином повідомлена про відкриття провадження, будь-яких виконавчих документів не отримувала, державним виконавцем не вчинені дії спрямовані на добровільне виконання нею рішення.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала заперечення проти позову, які приєднані до матеріалів справи. Суду пояснила, що на виконанні Красногвардійського ВДВС перебувало виконавче провадження ВП №22372549 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 Згідно заяви стягувача та виконавчого напису нотаріуса, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2. За вказаною адресою державним виконавцем боржнику направлялись постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника від 05.11.2010 р., про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 64 397,78 грн. від 24.02.2012 р., тому, у відповідності зі ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», боржник є належним чином повідомленим про відкриття провадження. Вважає, що постанова від 24.02.2012 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 64 397,78 грн. винесена на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» правомірно та підстав для її скасування немає. На підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення відповідачем для залучення до матеріалів справи була надана копія виконавчого провадження № 22372549, копія зведеного виконавчого провадження № 413/2012 (ВП №31409786, ВП № 31409792) та копії поштових відправлень Красногвардійського ВДВС, які залучені до матеріалів справи (а.с. 49-222).
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» » від 21.04.99 року №606 - ХІV ( в редакції від 04.11.2010 року) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Судом встановлено, що в провадженні Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції знаходилось виконавче провадження № 22372549 по зверненню Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (далі - ПАТ «Ерсте Банк» ) про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_1
Постановою старшого державного виконавця Красногвардійського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Півня С.В. від 05.11.2010 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 5665 вчиненого 29.10.2010 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Є.В. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (право власності - Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 24.09.2008 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. по реєстру № 3738, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 24.09.2008 р. за № 3151924) та належить на праві власності ОСОБА_1 За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири задовольнити вимоги ПАТ «Ерсте Банк» у розмірі 643 977, 89 грн. та встановлено строк для добровільного виконання вимог виконавчого документу протягом 7 днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до п. 3 вказаної постанови, боржнику роз'яснено, що у разі невиконання рішення про сплату грошових коштів в наданий для добровільного виконання строк, сума боргу буде стягнута в примусовому порядку із стягненням сум виконавчого збору і витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій (а.с.88-89).
У відповідності до положень ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606 - XIV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2010 р. була направлена рекомендованою поштою боржнику за адресою, вказаною в виконавчому документі - АДРЕСА_1 (а.с. 96). У зв'язку з незнаходженням боржника - ОСОБА_1 за вказаною адресою, рекомендований лист був повернутий 10.11.2010 р. до Красногвардійського ВДВС, що підтверджується ксерокопією поштового відправлення, що знаходиться в матеріалах справи (а.с.99).
16.02.2012 р. до Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції поступила заява ПАТ «Ерсте Банк» в якій стягувач просив повернути без виконання виконавчий напис № 5665 вчинений 29.10.2010 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Є.В. (а.с.192).
17.02.2012 р. старшим державним виконавцем Красногвардійського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Півнем С.В. було винесено постанову про повернення документу стягувачеві з тексту якого свідчить, що в добровільному порядку вимоги постанови від 05.11.2010 р. ОСОБА_1 не виконані, у зв'язку з чим державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення, копія якого направлена на адресу боржника (а.с. 197-198).
Судом встановлено, що копію постанови державного виконавця від 17.02.2012 р. про повернення документу стягувачеві позивачка отримала 27.02.2012 р. про що свідчить повідомлення ТОВ «Укркур'єр» про вручення кореспонденції (а.с.196).
З матеріалів зведеного виконавчого провадження № 413/2012/В-03, свідчить, що 17.02.2012 р. старшим державним виконавцем Красногвардійського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Віниченко Т.Л. в рамках виконавчого провадження № 22372549 були винесені постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 64 397,78 грн. (а.с.53) та постанова про виділення в окреме провадження постанови від 17.02.2012 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 64 397,78 грн., які були направлені на адресу позивачки (а.с.52).
24.02.12 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 64397,78 гривень, яку особисто отримано позивачкою 02.03.2012 року о 12 год. 55 хв., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи (а.с. 61, 217-218).
У відповідності до ч.1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606 - XIV (в редакції від 04.11.2010 р.), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
На виконання Закону України «Про виконавче провадження» наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 прийнято Інструкцію про проведення виконавчих дій, затверджену Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, із змінами та доповненнями, (далі Інструкція), яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Пункт 4.16.2 зазначеної Інструкції встановлює, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону.
Пунктом 4.16.6 Інструкції передбачено, що за постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі провадження не заводяться, виконавчий збір не береться, постанова приєднується до виконавчого провадження, щодо якого винесено цю постанову. Виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
Аналіз зазначених правових норм дозволяє зробити висновок, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору має виноситися лише після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення, при встановленні обставин, що боржником отримана копія постанови про відкриття виконавчого провадження і рішення боржником у добровільному порядку у строки визначені в постанові про відкриття виконавчого провадження не виконано.
Як встановлено в ході розгляду справи постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена старшим державним виконавцем Красногвардійського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Віниченко Т.Л. 17.02.2012 року, тобто після спливу встановленого законом строку для самостійного виконання вимог виконавчого напису нотаріуса, визначеного в постанові від 05.11.2010 року (а.с.53).
Суд також звертає увагу на те, що позивачка була належним чином повідомлена про наслідки невиконання в добровільному порядку вимог виконавчого напису нотаріуса і про стягнення з неї виконавчого збору та витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій (а.с.88-89), однак в установлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення, суму заборгованості не сплатила у зв'язку з чим і була розпочата процедура по примусовому виконанню рішення. При цьому суд відзначає, що про хід примусового виконання рішення позивачка повідомлялась належним чином, про що свідчать матеріали зведеного виконавчого провадження та реєстри про відправку та отримання поштової кореспонденції (а.с. 106-108, 212-214, 221).
В ході розгляду справи було встановлено, що позивачкою сума боргу повністю сплачена лише 01.02.2012 року, що підтверджується приєднаною до матеріалів справи копією квитанції № 8 про поповнення поточного рахунку на суму 157 908,44 грн. (а.с.10).
Судом також встановлено, що у порушення п.5 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», якою передбачено, що сторони виконавчого провадження зобов'язані протягом 3-х робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне або часткове виконання рішення боржником, позивачкою про перерахування коштів на користь ПАТ «Ерсте Банк» за виконавчим написом нотаріуса повідомлено не було.
Судом встановлено, що виконавчий напис нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу є рішенням майнового характеру, а сума зазначена в оскаржуваній постанові від 24.02.12 року про стягнення виконавчого збору дорівнює 10% суми, що підлягає стягненню за вказаним вище виконавчим написом нотаріуса.
Згідно ч.1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Враховуючи те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2010 р. була своєчасно направлена на адресу позивачки та вважається врученою, а також враховуючи те, що позивач не виконав добровільно у строк встановлений державним виконавцем виконавчий напис нотаріуса та не звертався з заявою до державного виконавця про відкладення виконавчих дій, то державний виконавець правомірно виніс постанову про стягнення виконавчого збору.
Суд також зазначає, що повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою стягувача про повернення виконавчого документу без виконання, не є підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідженими у судовому засіданні доказами не підтвердженні позовні вимоги про протиправність винесення оскаржуваної постанови від 24.02.2012 р., оскільки позивачкою самостійно виконано рішення про стягнення боргу в сумі 643 977, 89 грн. після початку примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, розпочатого на підставі постанови старшого державного виконавця Красногвардійського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Півня С.В. від 05.11.2010 року та після спливу строку встановленого державним виконавцем для самостійного погашення заборгованості.
На підставі викладеного суд встановив, що відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 24.02.2012 року на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і посилання позивачки на те, що нею не отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2010 року і про відкриття виконавчого провадження № 22372549 вона дізналася лише в січні 2012 року, оскільки направлення на адресу, що зазначена у виконавчому документі копії постанови про відкриття виконавчого провадження було здійснено відповідачем у відповідності до правил, передбачених ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606 - XIV (в редакції, що діяла до 08.03.2011 р.), та вважається врученою боржнику.
Суд також звертає увагу на ту обставину, що позивачкою неодноразово не отримувалась поштова кореспонденція за адресою місця її реєстрації: АДРЕСА_2 про що в поштових відправленнях робились відмітки пошти про не проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою.
Доказів, які спростовували б вказані обставини суду не надано, тому, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про відмову в задоволені позовних вимог позивача.
Згідно статті 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування постанови старшого державного виконавця Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Віниченко Т.Л. від 24.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору в сумі 64 397,78 грн. - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя І.В. Тулянцева