вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
11 червня 2012 р. Справа №2а-2837/12/0170/6
(11 г. 54 хв.)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. ,
при секретарі Юзефович Г.В.,
за участю представників позивача - Єресько М.Є., Ягяєв Г.Ш.,
представника відповідача - Гомель А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корбек»
до Кримської митниці
про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Корбек» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Кримської митниці (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №17, 18 від 03.03.2012 року.
Позов мотивовано тим, що акт невиїзної документальної перевірки № Н/0002/12/600000000/0024030299 від 10.01.2012 року, ґрунтуються на інформації, що надана митним органом Республіки Греція на запит митниці про адміністративну допомогу в проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України товарів на адресу ТОВ «Корбек» та копіях рахунків-фактур (інвойсів), яки до неї додані. Вищезгадане звернення не ґрунтується на законодавстві та було зроблено з порушенням встановленого п.1 порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, що затверджено Наказом ДМСУ від 06.07.2005 р. № 639.
У судовому засіданні представники позивача на позовних вимогах наполягали з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відповідно до ч.1,2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При вирішенні справи суд повинен з'ясувати, чи використане повноваження, надане відповідачу, як це передбачено положеннями ч.3 ст.2 КАС України.
Так, судом встановлено, що акт невиїзної документальної перевірки № Н/0002/12/600000000/0024030299 від 10.01.2012 року, ґрунтуються на інформації, що надана митним органом Республіки Греція на запит митниці про адміністративну допомогу в проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України товарів на адресу ТОВ «Корбек» та копіях рахунків-фактур (інвойсів), які до неї додані.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи мають діяти лише на підставі, у межах та засобом, визначеними законами та Конституцією України.
Згідно до діючого законодавства обов'язок по здійсненню митного оформлення та митного контролю щодо ввезених на територію України товарів та вчинення необхідних дій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності покладено на митні органи.
Контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщені товарів через митний кордон України.
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення митного контролю і митного оформлення товарів з використанням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005, вантажна митна декларація проходить стадії митного контролю, в процесі яких на рівні з іншим здійснюється: перевірка правильності визначення митної вартості товарів (згідно з поданими документами); перевірка надходження коштів субєктів ЗЕД на спеціальний рахунок митного органу; перевірка правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за вантажною митною декларацією; контроль своєчасності й повноти сплати податків і зборів; за відсутності зауважень здійснюється списання (справляння) сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у порядку, установленому законодавством України та заповнення графи «С» вантажної митної декларації.
За наявності достатніх підстав на кожної стадії контролю посадовою особою митного органу може бути відмовлено в митному оформленні. При цьому обов'язково оформлюється Картка відмови, реєстраційний номер вантажної митної декларації, за якою відмовлено в митному оформленні, підлягає анулюванню.
Питання про відмову у митному оформленні вантажних митних декларації позивача з причин не автентичності поданих при декларуванні документів відповідачем не підіймалося, картка відмови не оформлювалася, а проставлення посадовою особою митного органу номерної печатки у графі «С» вантажної митної декларації прямо вказує на закінчення перевірки нарахованих платежів й згоду з їх нарахуванням та списанням, тобто, приймаючи пакет документів від позивача на переміщення товарів через митний кордон Відповідач прийняв рішення про визначення митної вартості товарів, що була перевірена посадовими особами Кримської митниці, мито і податки були сплачені позивачем у повному обсязі, митне оформлення завершено, а товар випущений у вільний обіг.
Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснювався митним органом під час планової перевірки, що була проведена Відповідачем у термін з 11.05.2010 по 02.07.2010 року, на підставі виявлення обставин, що вплинули на митну вартість товарів і не були відомі та документально підтверджені на момент здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
У зв'язку з чим 01.06.2010 року відповідачем були винесені рішення про визначення митної вартості товарів за №№ 600000006/2010/000273/3, 600000006/2010/000275/3, 600000006/2010/000276/3.
Послідовності дій посадових осіб митного органу, що здійснюють контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначена порядком, що затверджений наказом ДМСУ від 24 червня 2009 р. N 602.
Згідно п.п. 1.3. п.2 зазначеного порядку, посадовими особами відповідача здійснюється перевірка дотримання вимог щодо оформлення документів відповідно до пункту 12 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766. Сумнівів щодо автентичності поданих при декларуванні документів відповідачем під час планової перевірки не висловлювалося, необхідності запитів з цього питання у акті планової перевірки від 12.07.2010 р. № 0026/10/600000000/0024030299 не зафіксовано.
За підписом першого заступника начальника Кримської митниці, що погоджена з заступниками начальників ВМО № 1 та ВКМВКТ, відповідачем було складено аркуші коригування від 16.07.2010 року за №№ АК 600000003/2010/900013, АК 600000003/2010/900014, 600000003/2010/900015, якими було внесено відповідно до ВМД від 03.07.09 року № 600000001/2009/002421, від 15.07.09 року № 600000001/2009/002612, від 27.07.09 року № 600000001/2009/002794 нові відомості про рівень митної вартості товару, нові суми мита та податків, що з неї розраховані та зроблена відмітка про сплату цих сум позивачем.
Таким чином, сума податкового зобов'язання була розрахована контролюючим органом, а у цьому разі платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, а несе відповідальність тільки за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання, як це передбачено п.54.5 статті 54 Податкового Кодексу України. Зазначена сума податкового зобов'язання за актом перевірки від 12.07.2010 р. № 0026/10/600000000/0024030299 була своєчасно погашена підприємством платіжними дорученнями від 13.07.2010 р. № 335 та від 13.07.2010 р. № 336.
Відповідно до п.54.5 ст.54. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Запит до ДМС України з метою подальшого звернення до митних органів Греції для встановлення автентичності поданих при декларуванні документів відповідачем спрямовано 26.10.10 р. майже через чотири місяці після завершення планової перевірки відповідача та п'ять місяців після прийняття рішень про визначення митної вартості товарів. Направлення таких запитів передбачено п.п.2 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 тільки у разі виникнення обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органу для здійснення митного контролю на підставі письмового розпорядження керівника такого органу або особи, що його заміщує, як це передбачено п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 (в редакції від 18.05.2008 р., що діяла на той час) та відповідно до статті 69 МК України, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Але, на той час, саме відповідач прийняв рішення щодо визначення митної вартості товару, яке є обов'язковим для позивача, а відповідно до п.п.4.2.1 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-III, що діяв на той час, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми. Аналогічну норму містить пункт 54.5 статті 54 Податкового кодексу України.
Відповідно до Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, що затверджено Наказом ДМСУ від 06.07.2005 р. № 639, здійснення запитів до митних служб іноземних держав відбувається у таких випадках:
а) здійснення митним органом України провадження в справі про порушення митних правил, у ході якого з'ясовано, що потрібну інформацію можна отримати лише від митної служби іноземної держави;
б) наявності в митного органу України обґрунтованої підозри в можливості вчинення порушення митних правил, яку можна підтвердити або спростувати лише шляхом отримання інформації від митної служби іноземної держави;
в) потреби отримання, підтвердження або спростування з метою забезпечення дотримання митного законодавства України даних, зазначених у поданих митному органу України документах про товари (їх кількість, вартість, походження тощо), переміщувані через митний кордон України, для проведення їх митного оформлення;
г) наявності в митного органу України інформації про вчинення або підготовку суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності митного правопорушення за кордоном.
На момент запиту, що датовано 26.10.10р., провадження в справі про порушення митних правил проти посадових осіб позивача не проводилося. Митне оформлення товарів було в повному обсязі завершено у липні 2009 року, про що свідчать відбитки штампів та печаток посадовців відповідача на ВМД та товаросупроводних документах.
Текст запиту до митних органів Греції від 26.10.2010 р. № 03.4-03/2495-EH не має чіткого обґрунтування необхідності такого звернення. Питання про умови поставки товару було остаточно вирішене у ході планової перевірки в 2010 році на основі документальних даних бухгалтерського обліку позивача про витрати на транспортування товарів на територію України. Всі необхідні документи, що стосувалися оплати за транспортування, як-то: договори, акти виконаних робот, платіжні документи та пояснення посадових осіб було надано під час перевірки у повному обсязі, та їх було достатнє для винесення рішення про митну вартість товарів. За розглядом цих матеріалів, посадовими особами відповідача було зроблено висновок про унеможливлення визначення складу порушення митних правил у діях посадових осіб ТОВ «Корбек».
Інші питання, якщо вони існували, мали бути з'ясовані у процесі визначення митної вартості, до прийняття рішення про її рівень. Для цього у відповідача було достатньо часу для виконання всіх процедур контролю митної вартості товарів, що передбачені діючим законодавством. У разі необхідності отримання якийсь додаткових даних, у тому рахунку інформації від митної служби іноземної держави, остаточне рішення про визначення митної вартості товарів мало бути або відкладено до надходження цих даних, або обґрунтування необхідності отримання таких відомості повинно було бути відображено у акті перевірки. Але, сумнівів щодо поданих документів відповідачем у процесі декларування та митного контролю, чи планової перевірки не висловлювалося, необхідності запитів з цього питання посадовцями, що проводили митне оформлення товарів та документальну перевірку позивача, чи у акті цієї планової перевірки від 12.07.2010 р. № 0026/10/600000000/0024030299 не зафіксовано.
Прийнявши рішення про визначення митної вартості товарів відповідач фактично взяв на себе відповідальність за її рівень, а також за суми податків, що з неї обраховані. При відсутності висновків службового розслідування або порушення кримінальної справи стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову перевірку позивача у 2010 році та виносили рішення про визначення митної вартості товарів, відсутні достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи, як це передбачено ст. 69 Митного кодексу України.
Отже, вищезгадане звернення відповідача не ґрунтується на нормах діючого законодавства, без врахування підстав встановлених п.1 Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування.
Розглядаючи підстави враховані відповідачем для визначення митної вартості імпортованих товарів, суд виходить з наступного.
Згідно до статті 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за методами, що перелічені у пунктах 1-6 згаданої статті. За результатами невиїзної перевірки митна вартість оцінюваних товарів визначена Відповідачем за першим методом (п.1 ст.266 МК) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), який є основним.
Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").
Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р. (в подальшому Конвенція), яка є чинна для України з 01.02.1991 р. Частина II Конвенції регулює порядок укладання договорів міжнародної купівлі-продажу товарів.
Україна приєдналася до Конвенції із заявою, що договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру сторін здійснюється лише в письмовій формі. Вимоги до письмової форми правочину встановлено положеннями статті 207 Цивільного кодексу Украйни, пунктом першим якої, зокрема, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з положеннями частини другої статті 638 Цивільного кодексу України (надалі ЦК) договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною і відповідно до положень статті 640 ЦК є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Сплата відповідної суми грошей є дією достатній, щоб вважати пропозицію прийнятою (п.2 статті 642 ЦК).
У матеріалах перевірки та документах, наданих до під час розгляду справи відповідачем, відсутні відомості про те, чи були ці рахунки-фактури (інвойси), копії яких отримані від митного органу Греції, направлені грецькими компаніями постачальниками товару до позивача, чи отримав їх позивач, чи мав місто акцепт позивачем цих рахунків-фактур (інвойсів). Так само, відповідач не надав доказів отримання грецькими продавцями фактичної оплати за товар саме за ціною і в сумі, зазначеній у цих рахунках-фактурах (інвойсах).
Судом встановлено, що у запиті до митних органів Греції відповідачем не ставилося питання щодо сум коштів які були сплачені за імпортовані товари. Тому інформація, яка надана у відповідь митним органом Республіки Греція на запит Кримської митниці не містить цих даних. Всі посилання з цього приводу до цих матеріалів є фактично припущеннями відповідача.
В наслідок цього, згідно із статтями 15, 18, 23 Конвенції та статями 207, 638, 640, 642 Цивільного кодексу України, не має підстав вважати, що поставка товару відбулася саме на умовах та за цінами, що визначені у вищезгаданих рахунках. З огляду на це, також безпідставними є посилання відповідача на положення статті 259 та частини першої статті 267 Митного кодексу України, де митна вартість товару визначається як їх ціна, що підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, суд встановив, що первинні документи, надані відповідачу при декларуванні партій товару, за вищезгаданими ВМД, надійшли на адресу позивача без порушень встановленої митними правилами процедури. Оригінали цих документів, зокрема рахунків-фактур (інвойсів), належним чином підписані і завірені печатками грецьких компаній-постачальників і повністю відповідають положенням контрактів на поставку товару. За товар, задекларований в цих ВМД, фактично сплачена ціна в сумі позначеної саме в цих рахунках-фактурах. При проведенні декларування товару і планової документальної перевірки позивача в період з 11.05.2010 р. по 02.07.2010 р. всі документи були пред'явлені посадовим особам відповідача в повному обсязі, до їх змісту та оформлення претензій висунуто не було.
Умовами контрактів на поставку товару (п.4.2.3) оплата повинна бути проведена в термін не більш як 90 днів з дати його одержання у пункті призначення. Іноземна валюта для розрахунків за ці партії товару була придбана згідно заяв від 07.07.2009 р. № 148, від 28.07.2009 р. № 159, від 13.08.2009 р. № 162, від 17.09.2009 р. № 170. Товар був оплачений платіжними дорученнями від 07.07.2009 р. № 0135, від 28.07.2009 р. № 0147, від 13.08.2009 р. № 0150, від 17.09.2009 р. № 0159 (копії зазначених документів надані до Суду). Розрахунки за ці партії товару проведені повністю.
Також, судом встановлено, що первинні документи, які підтверджують оплату імпортованих товарів та рух коштів в іноземній валюті було перевірено відповідачем під час вище згаданої перевірки, в ході якої встановлено, що розрахунків за поставлений товар готівковими коштами не здійснювалось, а всі розрахунки проведено у безготівковій формі через уповноважений банк. Відомості про це відображено у акті перевірки дотримання ТОВ «Корбек» законодавства України з питань митної справи від 12.07.2010 р. № 0026/10/600000000/0024030299 та у інформаційних додатках до нього №№ 1, 2. При цьому не було встановлено будь-яких фактів переплати за товар, понад суми фактурної вартості, які задекларовані у ВМД.
Суд зазначає, що з моменту отримання цих партій товару пройшло близько трьох років. За цей період грецькі компанії постачальники товару не заявляли будь-яких заперечень чи претензій на адресу позивача щодо сум банківського переказу, не вимагали сплатити додаткові суми, які відрізняються від розміру фактурної вартості задекларованої у ВМД, про це на даний момент ними не заявлено ані в претензійному, ані в судовому порядку. Отже строк дії контрактів сплив.
З урахуванням викладених обставин, митна вартість цих партій товару повинна бути визначена як фактично сплачена ціна, тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені покупцем товару на користь продавця, за ціною договору відповідно до статті 259 та частини першої статті 267 Митного кодексу України (в редакції від 11.07.2002 р. № 92-IV, що діяла на той час).
Таки чином, висновок про те, що під час митного оформлення товарів пропущених за цими ВМД були задекларовані невірні відомості щодо фактурної вартості, що призвело до заниження митної вартості - бази оподаткування товарів прямо суперечать статтям 259 та 267 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 п.56.4. ст.56 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI обов'язок доведення під час процедури адміністративного оскарження того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.
Відповідно до частин першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а в частині другої статті 71 встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Складаючи розрахунки податкових забов'язань з митної вартості за першим методом відповідач не спромігся надати доказів правомірності своїх розрахунків, як це встановлено ч. 1 п.56.4. ст.56 Податкового Кодексу України. Так, відповідачем не надано доказів існування договору на поставку товару за цінами іншими, ніж задекларовані, відповідно до частини II Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р. та Цивільного кодексу України. Також не надано доказів сплати додаткової вартості товарів. Таким чином, відповідачем не виконані вимоги статей 259 та 267 Митного кодексу України.
В силу викладених обставин, безпідставними є посилання відповідача на п. 54.4 статті 54 Податкового Кодексу України, тому що, наявна у нього інформація не є достатньою для перерахунку митної вартості та відповідно не має значення для оподаткування товарів.
В наслідок цього, пункт 54.4 статті 54 Податкового кодексу України витлумачений відповідачем не вірно, однобічно, без врахування всіх наявних фактичних даних по цих поставках.
Крім того, посилання відповідача на п.8 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 71, що позивач не скористувався своїм правом, щодо подачі посадовим особам митного органу, які проводили, перевірку додаткових документів (інформації), письмових заяв, зауважень, пояснень з питань, що стосуються перевірки та можуть свідчити на користь платника податків, і вимагати їх розгляду по суті та долучення до матеріалів перевірки не відповідає дійсності.
Позивач, листом від 16 січня 2012 року за вих. № 2, надав відповідачу заперечення до Акту невиїзної перевірки від 10.01.2012 р. № Н/0002/12/600000000/0024030299, у яких він виклав своє бачення предмета перевірки з посиланнями на відповідні документи і матеріали, які вже були відомі відповідачу з попередньої перевірки.
Судом встановлено, що відповідач, відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339, не звертався до позивача з обґрунтованим запитом стосовно надання в письмовій формі додаткової інформації, із зазначенням питань, на які позивачу пропонується надати обґрунтовану відповідь.
Надання додаткових документів (інформації), згідно до п.8 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 71, є правом, а не обов'язком платника податків. Крім того, п.п.3 ч.2 п.7 згаданого вище Порядку, посадові особи митного органу, під час проведення перевірки, не мають права вимагати від платника податків надання документів або будь-якої іншої інформації.
Пунктом 54.4. ст. 54 ПКУ визначено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Згідно з 54.5. ст. 54 ПКУ якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п. 56.21. ст. 56 ПКУ у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Крім того, аналогічна норма включена до п.4 ст.3 Митного кодексу України, щодо норм законів чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, у редакції закону від 13.03.2012 р. № 4495-VI
Отже, відповідачем при визначення митної вартості товару позивача не вірно, без врахування всіх наявних обставин, витлумачено вищевказані норми податкового та митного законодавства, що й призвело до прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини особа може бути позбавлена своєї власності лише в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом. Обмеження одного з основних прав особи, права на мирне володіння власністю, в інтересах суспільства буде виправданим лише за умови, що таке обмеження встановлене на підставі закону і без зловживань чи свавілля.
Також, Рішенням Європейського суду з прав людини, що є джерелом права в Україні, по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, Judgment of 14 October 2010, appl. nos. 23759/03 and 37943/06), встановлено, що неоднакове тлумачення правових норм котрі регулюють податкові відносини не забезпечує належної охорони майнових прав особи від свавільного втручання органів державної влади.
Таким чином, під час проведення невиїзної документальної перевірки визначення митної вартості товарів «свіжі фрукти (персики)» імпортованих ТОВ «Корбек», оформлених за ВМД від 03.07.09 № 600000001/2009/002421, від 15.07.09 № 600000001/2009/002612, від 27.07.09 № 600000001/2009/002794, та повноти нарахування і сплати митних платежів, акт перевірки від 10.01.2012 року № Н/0002/12/600000000/0024030299, відповідач не дотримався принципів законності, повноти і об'єктивності перевірки, достовірності та доказовості її результатів, як це передбачено п.п.1 п.7 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 р. № 71. А тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №17, 18 від 03.03.2012 року є протиправними і прийнятими без врахування норм діючого законодавства та підлягають скасуванню.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог до Кримської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №17, 18 від 03.03.2012 року та задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Крім того, суд враховує практику Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року, відповідно до якого судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 356,73 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Кримської митниці.
Під час судового засідання, яке відбулось 11.06.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 15.06.2012 року.
Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кримської митниці №17 від 03.03.2012 року та №18 від 03.03.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України 356,73 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Кримської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корбек».
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Латинін Ю.А.