м.Вінниця
05 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2432/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.
представника позивача: Доценко В.М.
представника відповідача: Лучинський П.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: скасування податкового повідомлення-рішення
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс" (надалі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Адміністративний позов мотивований тим, що податковим органом за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Авіа Макс" винесено податкове повідомлення рішення форми "Р" від 14.05.2012р. № 0000252330, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 22 311 грн. Оскільки зафіксовані порушення в ході проведення перевірки податковим органом не відповідають дійсності, тому позивач змушений був звернутись до суду з позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному об'ємі.
Представник відповідача щодо позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у запереченнях. (а.с.92-95).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 26.04.2010р. за ідентифікаційним кодом № 37085006, за юридичною адресою - м. Вінниця, вул. Литвиненка, буд. 54, кв.99. (а.с.12). Зокрема, довідкою Головного управління статистики у Вінницькій області № 530436 визначено, що керівником є Бутивський С.А. (а.с.13). У відповідності до свідоцтва №100284702 позивач зареєстрований в ДПІ у м. Вінниці, як платник податку на додану вартість (а.с.14).
04.05.2012р. податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за серпень 2011р., результати якої оформлено актом № 699/22/37085006 (надалі - акт від 04.05.2012р.
В ході проведення якої встановлено порушення : 1) п.187.1 ст. 187 та п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011р. в сумі 52 683 грн.; 2) п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту за серпень 2011р. в сумі 70 292 грн.; 3) та п.200.1та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011р.в сумі 17 609 грн. (а.с.15-32).
На підставі зафіксованих порушень Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення форми "Р" від 14.05.2012р. № 0000252330, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 22 311 грн.(а.с.33).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, що визначено ст.1 Податкового кодексу України ( надалі - ПК України).
Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Про проведення документальної позапланової перевірки, керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, що визначено п.78.4 ст. 78 ПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, податковий орган приступив до проведення перевірки на підставі направлення на перевірку від 24.04.2012р. № 584/22, яке отримано позивачем 24.04.2012р. та наказу начальника Вінницької ОДПІ від 24.04.2012р. № 612/22, з яким ознайомлений директор підприємства 24.04.2012р. (а.с.103-104).
Положення п.86.3 ст. 86 ПК України встановлює, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у відповідності до п.86.8.ст. 86 ПК України.
Судом встановлено, що в узгодження вищезазначених норм, направлення та наказ на проведення перевірки датовані 22.04.2012р., фактичне проведення якої відбулось 04.05.2012р., а оскаржуване податкове повідомлення рішення винесене 14.05.2012р.
Отже, надаючи правову оцінку питанню, щодо порядку проведення перевірки позивача та процедуру винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, суд приходить до висновку, що Вінницькою ОДПІ не порушено жодну норму, щодо процедури проведення, оформлення акту перевірки від 04.05.2012р. та винесення податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012р. № 0000252330.
Стовно зафіксованих порушень, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали акту перевірки від 04.05.2012р., ТОВ «Авіа Макс» за серпень 2011р. безпідставно сформувало податкові зобов'язання, адже операції, що слугували для декларування таких зобов'язань спрямовані для надання вигоди третім особам.
Зокрема, даний факт встановлений у зв'язку з не підтвердженням позивача об'єктів оподаткування податку на додану вартість по операціях поставки товарів від постачальника ТОВ «Асторія Груп» та реалізацію даної продукції контрагенту покупцю ДП МОУ «Авіакон». (а.с.20).
Також у зв'язку з тим, що податковому органу не надано у розмінні Закону України «Про бухгалтерський облік» первинних та інших документів, тому останній був позбавлений можливості встановити перехід права власності, і як наслідок вставлено безпідставність формування податкового кредиту.
Досліджуючи дані факти, судом встановлено, у відповідності до договору купівлі продажу № 15 від 07.06.2011р. ТОВ «Асторія Груп» (продавець) зобов'язується передати у власність запасні частини для ремонту авіатехніки, а ТОВ «Авіа Макс» (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар. (а.с.34-36).
На виконання даного договору, в матеріалах справи наявні :
видаткові накладі від 01.08.2011р. №№ 27, 28, від 02.08.2011р. № 26 від 16.08.2011р №№ 34,41,42,43, від 26.08.2011р. № 54,
податкові накладні від 01.08.2011 №№ 80105, 80106, 80107, від 02.08.2011р. № 80205, від 16.08.2011р. №№ 81601,81602, 81603,81604, від 26.08.2011р. № 82605.
рахунки фактури від 01.08.2011р. №№ 340, 342,343, від 02.08.2011р. № 279, від 15.08.2011р. №№ 384,385, 386. (а.с.34-61).
Статтею 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положення ст. 662 ЦК України передбачають, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Досліджуючи дані докази, судом встановлено, що дані видаткові накладі, податкові накладні та рахунки факти, дійсно підтверджують факт проведення господарських операцій, у відповідності до договору купівлі продажу № 15 від 07.06.2011р. ТОВ « Авіа Макс» з ТОВ «Асторія Груп»
Судом, також надано правову оцінку господарським операціям позивача з ДП МОУ «Авіакон», зокрема у відповідності до договору № 51-10 від 20.01.2010р. постачальник (ТОВ «Авіа Макс») зобов'язується поставити, а замовник (ДП МОУ «Авіакон») зобов'язується одержати та оплатити продукцію в кількості, в номенклатурі і за цінами, зазначеними в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Поставка продукції здійснюється не пізніше ніж 45 днів після одержання предоплати від замовника. Строк дії якого до 03.12.2012р. (а.с.62-64).
Стосовно даного договору, а матеріалах справи наявні :
видаткові накладні від 11.08.2011р. № 45 від 12.08.2011р. №№ 47,48,49,51, від 15.08.2011р. № 52, від 29.08.2011р. № 59,60,61;
податкові накладні від 02.08.2011р. №№ 39,40,42,43, від 12.08.2011р. № 45,46, від 15.08.2011р. № 50,51;
копія книгу продажу товарів ТОВ « Авіа Макс» ;
вантажні декларації від 11.08.2011р., 12.08.2011р., 16.08.2011р., 17.08.2011р., 21.08.2011р., 29.08.2011р., 30.08.2011р., 01.09.2011р.;
подорожні листи від 01.08.2011р.,16.08.2011р.,
товарно-транспортні накладні від 01.08.2011р., 16.08.2011р.
У відповідності до ст. 772 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Таким чином, даними документами в узгодження вищезазначеної норми, підтверджено факт передання позивачем товару ДП МОУ «Авіакон».
Суд, критично відноситься до посилань податкового органу з приводу того, що операції позивача з контрагентами ТОВ «Асторія Груп» та ДП МОУ «Авіакон» є такими, що укладені без мети реальних настання правових наслідків, а тому дані прочини є недійсними.
Так, у відповідності до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Зокрема, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним що встановлено частиною вищезазначеною нормою ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, в розрізі даних правових норм, суд приходить до висновку, що податковим органом не правомірно встановлено недійсність правочинів позивача з контрагентами ТОВ «Асторія Груп» та ДП МОУ «Авіакон».
Так в судовому засідання представником відповідача акцентовано увагу суду, що дані порушення податковим органом встановлені на підставі відсутності первинних документів, надаючи правову оцінку даним фактом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» визначено, що внутрішньогосподарський (управлінський) облік це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.
Зокрема, ч.3 ст. 2 вищезазначеного Закону передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Разом з тим, ч.2 вищезазначеної норми передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, даними нормами встановлено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати свою господарську діяльність в межах правового поля, що зокрема полягає у веденні бухгалтерського обліку, одним із принципів якого є нарахування та відповідність доходів і витрат.
Положення п.1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 (надалі - правила), передбачено, що договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, що передбачено, п.11.1 Правил.
В матеріалах справи, на виконання вищезазначених норм, наявні видаткові накладні, податкові накладні, копія книгу продажу товарів ТОВ « Авіа Макс», вантажні декларації, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, на підставі яких судом відстежено ланцюг господарських операцій по отриманню позивачем товару від ТОВ «Асторія Груп» та його поставку ДП МОУ «Авіакон».
Також, Вінницькою ОДПІ встановлено безпідставність формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.
Визначаючись щодо даних порушень, суд виходив з того, що положення п. 198.1 ст. 198 ПК України визначають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Так, нормами ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.
Водночас, у відповідності до п.п. 14.1.18. п.14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Положення п.200.1.ст. 200 ПК України передбачають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України, що передбачено п. 200.17.ст.200 ПК України .
Згідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до 187.7 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної цінами, що встановлюють положення п. 188.1 ст.188 ПК України.
Пункт 200.2. ст. 200 ПК України встановлює, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Таким чином, досліджуючи матеріали справи, на підставі даних правових норм, суд приходить до висновку, що ТОВ «Авіа Макс» правомірно сформувало за серпень 2011р. податковий кредит та бюджетне відшкодування, адже встановленні порушення Вінницькою ОДПІ не знайшли свого підтвердження, в ході судового розгляду справи.
Суд, критично оцінює встановлені порушення податкового органу, по ТОВ «Асторія Груп», адже Вінницькою ОДПІ фактично використано акт перевірки ТОВ «Асторія груп», який надісланий на адресу відповідача ДПІ у Печерському районі. У відповідності до якого у період з 01.08.2011р. по 30.11.2011р. господарські операції ТОВ «Асторія Груп» не мали реального характеру. Суд зауважує на тому, що в акті перевірки ДПІ у Печерському районі від 06.04.2012р. зазначено ряд контрагентів ТОВ «Асторія Груп», проте серед них позивач відсутній.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити повністю, скасувавши податкове повідомлення рішення форми "Р" від 14.05.2012р. № 0000252330.
Водночас, суд акцентує увагу відповідача , що у відповідності до п.п.21.1.1. п.20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Так, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби , від 14.05.2012р. № 0000252330.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс" (м. Вінниця, вул. Литвиненка, 54, кв.99, код ЄДРПОУ 37085006) судові витрати в розмірі 32 грн. (тридцять дві гривні) 19 коп.(дев'ятнадцять копійок) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна