Справа №2/0109/2090/12
13 липня 2012 року місто Сімферополь
Київський районний суд міста Сімферополя АРК в складі:
головуючого судді Долгополова А.М.
при секретарі Рефатовій Г.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Крименерго» про визнання відмови у вчиненні певних дій протиправною та спонукання до вчинення певних дій
у травні 2012 року позивачка звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Крименерго» про визнання відмови у вчиненні певних дій протиправною та спонукання до вчинення певних дій, мотивуючи свої вимоги тим, що їй належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 21.07.2005 року але у власній квартирі позивачка була позбавлена можливості користуватися нею до 09.12.2011 року. Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 24.12.2010 року особи, що незаконно мешкали в її квартирі були виселені, але фактично рішення суду було виконане 09.12.2011 року, як свідчить акт державного виконавця Київського ВДВС. На адресу відповідача 03.04.2012 року позивачкою було направлене звернення, в якому вона просила укласти з нею договір про користування електричною енергією, але відповідач у своєму листі зазначив, що умовою для укладення з позивачем договору є сплата заборгованості в сумі 3560,06 грн, яка утворилася з вини її несплати іншим користувачем за розрахунковим рахунком на ім'я ОСОБА_2 З метою укладення договору позивачка звернулася до абонентського відділу за вказаною відповідачем адресою, але для укладення договору їй був наданий не Типовий договір, як передбачено Правилами, а договір, в якому зазначено, що позивач погоджується із заборгованістю в сумі 3560,06 грн, та зобов'язується сплатити її. Отже фактично відповідач відмовив позивачу в укладенні договору, як з новим власником квартири, нав'язуючи визнання суми боргу, який утворився не з її вини. На підставі викладеного просила суд:
1. Визнати протиправною вимогу ПАТ «Крименерго» сплатити ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилася станом на 09.12.2011 року в розмірі 3560,06 грн за особовим рахунком № НОМЕР_1.
2. Зобов'язати ПАТ «Крименерго» надати ОСОБА_1 для підписання договір про користування електричною енергією в квартирі АДРЕСА_1, розроблений згідно з Типовим договором про користування електричною енергією, попередньо підписаний уповноваженою особою ПАТ «Крименерго», а також замінити споживача за особовим рахунком НОМЕР_1 з ОСОБА_2 на ОСОБА_1.
3. Зобов'язати ПАТ «Крименерго» підключити до мережі протягом трьох днів після укладення з ОСОБА_1 договору про користування електричною енергією квартиру АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні по мотивах, викладених в позовній заяві та описаним вище, а також зазначила, що позивачка змогла вселитися у квартиру лише після 09.12.2011 року, вона неодноразово зверталася до відповідача із вимогою укласти з нею договір про користування електричною енергією, але відповідачем їй було в цьому відмовлено, так як вона нібито повинна сплатити суму боргу за електроенергію, якою користувалася не вона.
Представник відповідача ОСОБА_4 в суді заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що позивачка є власницею квартири з 2005 року. З даного часу вона жодного разу не зверталася до відповідача із заявою про відключення квартири від енергопостачання. На даний час за позивачкою рахується заборгованість, яку вона відмовляється погасити, тому договір з нею не укладається доки вона не погасить заборгованість.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, витікаючи з укладення договору про споживання електричної енергії, що регулюються ЦК України та Законом України «Про електороенергетику».
За договором дарування від 21.07.2005 року ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10-11).
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 24.12.2010 року усунено перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та її малолітню дочку ОСОБА_9, ОСОБА_10 та її малолітнього сина ОСОБА_11 Зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ат її малолітня дочка ОСОБА_12 (а.с.7-9).
Відповідно до акту державного виконавця від 09.12.2011 року рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 24.12.2010 року про виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та її малолітню дочку ОСОБА_12, ОСОБА_10 та її малолітнього сина ОСОБА_11 виконано. (а.с.6).
Позивачка зверталася 03.04.2012 року до відповідача із заявою про укладення з нею договору про постачання електричною енергією, але листом від 16.04.2012 року їй було роз'яснено, що договір з нею буде укладений лише після сплати заборгованості у розмірі 3560,06 грн (а.с.13-14,15).
За довідкою ПАТ «Крименерго» від 26.06.2012 року за особовим рахунком НОМЕР_1 АДРЕСА_1 рахується заборгованість в сумі 3560,34 грн та заборгованість за актом про порушення ППЕЕн в розмірі 203,65 грн. За період з 01.07.2005 року по 21.05.2012 року заборгованість по сплаті за електроенергію склала 1303,87 грн (а.с.19).
Згідно довідки ЖБК-80 ОСОБА_1 є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 та на 19.01.2012 року з даної квартири виписані ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.20).
Особовий рахунок НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 відкритий на ОСОБА_2 (а.с.26-28).
Згідно довідки ПАТ «Крименерго» від 04.07.2012 року за особовим рахунком НОМЕР_1 АДРЕСА_1 рахується заборгованість в сумі 3560,34 грн та заборгованість за актом про порушення ППЕЕн в розмірі 203,65 грн (а.с.29).
Позивачкою ОСОБА_1 були укладені відповідні договори на постачання природного газу, опалення та гарячого водопостачання, водовідведення та каналізації (а.с.30-40).
Постачання електричної енергії населенню здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії.
Судом встановлено, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. За зазначеною адресою відкритий особовий рахунок на ім'я ОСОБА_2, яка була знята з реєстрації за рішенням суду.
Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 24 ч.6 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на такій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії, крім випадків, якщо відсутня технічна можливість. У разі надання обґрунтованої відмови енергопостачальник зобов'язаний повідомити про це органу ліцензування (ліцензіару).
Відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року (Далі Правил), які є обов'язковими для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності (п. 1 Правил), встановлено, що для споживання електроенергії новий наймач (власник) квартири повинен звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією (п. 7 Правил), при цьому, у абзаці 3 пункту 3 Правил визначено, що енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні такого договору.
Вказані положення Правил не передбачають обмеження обов'язку енегопостачальника укласти договір користування електроенергії будь-якими умовами, в тому числі і при наявності заборгованості у споживача за послуги енергопостачання.
Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що договір між сторонами на постачання електричної енергії не укладений з провини відповідача, так як позивачка зверталася до відповідача з відповідними заявами про укладення з нею договору про постачання електричною енергією та підключення її до електроенергії, на що отримала відмову відповідача.
Статтею 21 п.3 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року передбачено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.
Суд вважає необґрунтованою відмову відповідача в укладенні договору про постачання електричної енергії, оскільки дану послугу позивачка може отримати лише у одного постачальника - відповідача, який здійснює постачання електричної енергії на території проживання позивачки, і ОСОБА_1 позбавлена можливості звернутися до іншого постачальника, у зв'язку із чим відповідач, відмовляючи позивачці в укладенні договору, порушив її права як споживача електричної енергії.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає вимоги сторін виключно в межах позову й на підставі наданих суду доказів в обґрунтування позову та заперечень до нього.
Судом не приймаються до уваги ствердження відповідача стосовно наявності у позивачки заборгованості за послуги енергопостачання в якості обґрунтування правомірності відмови від укладення з нею договору, так як відповідно до положень ЗУ «Про електроенергетику» та Правил користування електричною енергією для населення наявність заборгованості не може бути підставою для відмови в укладенні договору про користування електричною енергією. Більш того, з пояснень представника відповідача в суді та матеріалів справи випливає, що відповідач не звертався у встановленому законом порядку з позовом про стягнення заборгованості з позивачки за надані послуги в судовому порядку, але при цьому відмовив їй в укладенні договору та підключенні квартири до мережі енергопостачання, що також розцінюється судом на користь позивачки.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача укласти договір про постачання електричної енергії та підключення квартири до електричної мережі суд виходить з того, що спірні правовідносини стосуються виключно укладення договору про постачання електричною енергією, правомірність нарахування заборгованості за послуги електроенергії не є предметом даного позову, у зв'язку із чим суд не приймає до уваги пояснення сторони відповідача щодо обов'язку позивачки погасити дану заборгованість.
Відповідно до ст.ст. 57-60 ЦПК України стороною позивачки було приведено достатньо доказів порушення діями відповідача її прав на укладення договору постачання електричної енергії, що свідчить про правомірність та обґрунтованість її позовних вимог в частині укладення договору та підключення квартири до мережі енергопостачання, у зв'язку із чим її вимоги в даній частині судом задовольняються.
Розглядаючи вимоги позивачки в частині визнання протиправною вимоги сплатити позивачку суму заборгованості, суд вважає, що дні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 3 ЦПК України встановлено право кожної особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Захистом цивільних прав є передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Статтею 12 ч.1 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд і власник порушеного права має самостійно вирішувати, який саме спосіб захисту порушеного права застосовувати в конкретній ситуації.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. При цьому перелік способів захисту порушених прав встановлений ст.16 ЦК України.
Вимога позивачки щодо визнання протиправною нарахування заборгованості не передбачена в якості способу захисту прав, передбачених ст.16 ЦК України, у зв'язку із чим задоволенню не підлягає.
На підставі ст.ст.11,12,15,16 ЦК України, Закону України «Про електроенергетику», Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року, Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року, керуючись ст.ст. 10.11,60, 154, 212,213,214,215 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Крименерго» про визнання відмови у вчиненні певних дій протиправною та спонукання до вчинення певних дій - задовольнити частково.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Крименерго» укласти з ОСОБА_1 договір про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1, розроблений згідно з Типовим договором про користування електричною енергією.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Крименерго» підключити квартиру АДРЕСА_1 до електричної мережі протягом трьох днів після укладення договору про користування електричною енергією з ОСОБА_1.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Сімферополя.
Суддя Долгополов А.М.