вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
12 червня 2012 р. Справа №2а-6524/10/13/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2, довіреність №359 від 25.02.2010,
представника відповідача - Бабаян А.Ю., довіреність №134/10/10-00 від 02.03.12,
Камнева О.В., довіреність №5347/10/10-0 від 22.05.12,
Безверха Ю.А., довіреність №1178/10/10-00 від19.01.12.
Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2009 № 0002461701/0.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2010 відкрито провадження по справі та призначене попереднє судове засідання.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2010 призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі.
13.09.2011 поновлено провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2011 закінчено підготовче провадження і призначене справу до судового засідання.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011 призначено у справі додаткову комісійну судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.
23.05.2012 провадження у справі поновлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2012 проведена заміна первинного відповідача у справі на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечували. 13.09.2011 на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, а саме про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002461701/0 від 06.10.2009, прийнятого ДПІ в м. Керчі в частині- на суму ПДВ у розмірі 1946983,00 грн., у тому числі податкове зобов'язання визначене в розмірі 4052364,00 грн., податковий кредит в розмірі 3919832,00 грн.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) зареєстрована фізичною особою - підприємцем 21.01.2008 виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_2, взята на податковий облік у ДПІ в Керчі 22.01.2008, зареєстрована платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 30.01.2008 НОМЕР_3, що не оскаржено сторонами.
У період з 31.08.2009 по 11.09.2009 посадовими особами ДПІ в м.Керчі проведена планова виїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.01.2008 по 30.06.2009. За результатами перевірки складений акт від 23.09.2009 №1563-17-1-09-2802300984 в якому зафіксоване порушення позивачем пунктів 7.3.1., 7.4.1., 7.4.5 статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 2007058,00 грн.
На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.10.2009 №0002461701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3010587,00 грн., у тому числі 2007058,00 грн. основного платежу та 1003529,00 із штрафних (фінансових) санкцій.
Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі - Закон про ПДВ).
Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.
Пунктом 1.4 статті 1 Закону про ПДВ встановлено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.
Тобто з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (виникло у покупця право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплата товару чи отримання товару покупцем.
Актом перевірки від 23.09.2009 встановлено, що в період з 22.01.2008 по 30.06.2009 ФОП ОСОБА_1 здійснювала оптову торгівлю промтоварами, реалізація товарів відбувалася за безготівковий рахунок, придбання товару відбувалося як за готівковий так і за безготівковий рахунок. Власні транспортні засоби для перевезення товарів відсутні. Складські приміщення відсутні. Взаємовідносини з постачальниками і замовниками регулювалися договорами поставки, які визначають передачу товару постачальником покупцеві. Загальна сума договору складається з вартості товару по всіх накладних. Ціни на товар, кількість і загальна вартість товарів, що відпускаються, встановлюється окремо на кожну партію і відображаються в накладних.
Відвантаження постачальниками товарів в адресу ФОП ОСОБА_1 оформлюється накладними, рахунками на сплату, податковими накладними. Розрахунки за отримані товари в період, що перевірявся, проводились в готівковій та безготівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, а також платіжними дорученнями та виписками банку.
Загальна сума перерахованих в адресу підприємця коштів, згідно банківських виписок по поточному рахунку склала 19448014,23 грн. у тому числі ПДВ.
Згідно договорів, товари доставлялися замовникам транспортом постачальників чи вивозилися покупцями самостійно.
Податком на додану вартість оподатковуються операції, що передбачають передачу права власності на товари або майно, а також надання послуг та виконання робіт.
Згідно пункту 1.6. статті 1 Закону про ПДВ податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Судом встановлено, що за період з 22.01.2008 по 30.06.2009 позивачем було задекларовано 3999907,00 грн. податкового зобов'язань з ПДВ. За результатами перевірки податковим органом визначений розмір податкового зобов'язання у сумі 4054877,00 грн.
Так в акті перевірки зазначається, що контрагентом позивача ПП «Комерційне підприємство «Укрсіч» проведена передоплата за товар
14.07.2008 у сумі 2270,00 грн., у тому числі ПДВ 378,00 грн., яка не включена позивачем до складу податкового зобов'язання липня 2008 року,
13.05.2009 у сумі 12500,00 грн. у тому числі ПДВ 2083,33 грн., 19.05.2009 у сумі 10900,00 грн. у тому числі ПДВ 1816,67 грн., 26.05.2009 у сумі 11200,00 грн. у тому числі ПДВ 1866,67 грн. які не включені до складу податкових зобов'язань травня 2009 року
за першою подією - зарахування коштів від покупця.
Експертним дослідженням від 04.05.2012 №166/11 проведеним ТОВ «Кримське експертне бюро» підтверджується заниження податкового зобов'язання в сумі 5766,67 грн. В сумі 2135,01 грн. заниженого податкового зобов'язання вирішення питання експерт залишає на розсуд суду. Відповідачем зазначається, що згідно звітності постачальника ПП «Комерційне підприємство «Укрсіч», що прийнята ДПІ у Голосіївському районі м.Києва сформований податковий кредит у тому числі за контрагентом ФОП ОСОБА_1 у сумі 7901,68 грн.
Власно в адміністративному позові позивач зазначає, що у травні 2009 року ним була отримана передоплата на суму ПДВ 7901,68 грн., ця сума була проведена у червні 2008 року. Тому позивач погоджується з заниженням податкового зобов'язання з ПДВ на суму 7901,68 грн.
На підставі зазначеного суд визнає правомірним встановлення факту заниження податкового зобов'язання з ПДВ за травень 2009 року у сумі 7901,68 грн. за операціями купівлі-продажу товарів з ПП «Комерційне підприємство «Укрсіч».
Також в акті зазначено, що у перевіряємому періоді позивачем здійснювалися посередницькі послуги у березні - травні 2009 року. Так, ТОВ «Енергозбереження Білогірья» проведена часткова оплата за товар 31.03.2009 у сумі 13880,00 грн., у тому числі ПДВ 2313,33 грн., 01.04.2009 у сумі 50000,00 грн., 22.04.2009 у сумі 4200,00 грн., у тому числі ПДВ 15333,33 грн., 13.05.2009 у сумі 74264,40 грн., у тому числі ПДВ 12377,40 грн. та від ТОВ «Карпет Стіль» 25.05.2009 у сумі 100000,00 грн. у тому числі ПДВ 16666,67 грн.
Матеріалами справи та експертним дослідженням підтверджено, що зазначені суми не були включені до складу податкових зобов'язань, та не заперечується позивачем в адміністративному позові, тому суд погоджується з висновком податкового органу про заниження податкового зобов'язання у сумі 46690,00 грн., у тому числі за березень 2009 року - 2313,33 грн., квітні 2009 року - 15333,33 грн., травні 2009 року - 29044,07 грн.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За підпунктом 7.4.5. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Таким чином правомірність формування податкового кредиту безпосередньо пов'язана зі статусом особи, що поставляє товари, надає послуги - статус платника податку на додану вартість.
Матеріалами справи та висновками експертного дослідження підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту включені суми ПДВ, що були ним сплачені за товари, придбані у фізичній особи - підприємця ОСОБА_3, який не був платником ПДВ. Зазначені обставини не заперечуються позивачем у позовній заяві від 19.05.2010.
На підставі наведеного суд погоджується з правомірністю зменшення позивачу податкового кредиту за грудень 2008 року у сумі 2528,33 грн., березень 2009 року у сумі 9493,50 грн., травень 2009 року у сумі 2605,67 грн.
З матеріалів справи судом встановлено, що 14.01.2008 між позивачем та ТОВ «Автомобільна спеціалізована компанія» (далі - ТОВ «АСК») був укладений договір постачання покриття для підлоги, 01.02.2008 договір постачання сировини - пропілену у гранулах. На виконання зазначених договір позивачем було придбано товарів на загальну суму 11666825,00 грн., у тому числі ПДВ 1944470,82 грн., що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними.
Як зазначає відповідач в акті перевірки від 23.09.2009, ТОВ «АСК» відсутне за юридичною адресою, згідно звітності основні фонди відсутні, працівників на підприємстві, окрім директора та головного бухгалтера, не встановлено.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Як вже було зазначено в період з 22.01.2008 по 30.06.2009 ФОП ОСОБА_1 здійснювала оптову торгівлю промтоварами, реалізація товарів відбувалася за безготівковий рахунок, придбання товару відбувалося як за готівковий так і за безготівковий рахунок. В ході перевірки не надані документи, які б підтвердили факт поставки товарів.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах - превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
В порушення відповідних законодавчих норм позивачем не велась книга обліку доходів та витрат, тому під час експертного дослідження встановити відображення відповідних операцій за бухгалтерським обліком позивача не надалося можливим.
Факт проведення оплати за отримані товари та послуги підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та сторонами не оскаржується.
Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону про прибуток, вбачається, що це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Таким чином при вирішенні питання про включення витрат платника податків суд зазначає, що придбання вище перелічених товарно-матеріальних цінностей безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача - оптова торгівля будівельними матеріалами.
Пунктом 1.4 статті 1 Закону про ПДВ встановлено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.
Тобто з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (виникло у покупця право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплата товару чи отримання товару покупцем.
Суд погоджується з експертним висновком про використання товарів, отриманих позивачем від ТОВ «АСК», шляхом їх подальшого продажу з додатковим збільшенням вартість на суму 19999535,00 грн., у тому числі ПДВ 3999907,00 грн.
На підставі зазначеного суд не може погодитись з тим, що укладені договори не мали позитивної динаміки фінансового результату господарської діяльності позивача.
Згідно відомостей з офіційно сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/cancelledlicense/search) «Анульовані свідоцтва платників ПДВ» судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АСК», останній був зареєстрований платником ПДВ до 22.07.2009 тобто мав належний обсяг спеціальної правоздатності, а його покупці правомірно включали сплачені на його користь кошті до складу податкового кредиту.
Щодо посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують факт постачання товару, суд зазначає що стаття 545 Цивільного кодексу України містить важливі правила підтвердження виконання цивільно-правових зобов'язань. Загальне правило статті 545 говорить про обов'язкове письмове підтвердження одержання виконання кредитором. На підтвердження одержаного виконання частково або в повному обсязі кредитор має видати боржникові розписку. Коментована стаття не містить вимог до форми та змісту розписки (хоча зрозуміло, що виходячи із суті поняття "розписка" вона обов'язково має бути складена у письмовій формі). Змістом розписки має бути твердження, що боржник надав, а кредитор прийняв виконання зобов'язання в повному обсязі або частково із зазначенням обсягу (частки) виконання. Правило частини 1 статті 545 не є імперативним, оскільки ЦК зазначає, що розписка видається кредитором на вимогу боржника. Боржник може і не пред'являти вимогу про надання йому розписки, якщо виконання зобов'язання та його прийняття кредитором підтверджується іншими доказами (наприклад підписом на видатковій накладній в разі передачі товару, проведеним банком платіжним дорученням в разі сплати грошових коштів в безготівковому порядку, підписанням акту приймання-передачі наданих послуг або акту виконаних робіт тощо).
Під час проведення експертного дослідження експерту були надані оригінали видаткових накладних постачальника, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» - в них вказані дати їх складання, дані про кількість, ціну, вартість товару, підписи посадових осіб про передачу і прийом товару, завірені печаткою (перелік досліджених накладних наведений у додатку №1 до висновку №166/1).
При цьому суд приймає до уваги той факт, що докази того, що вказані видаткові накладні не мають юридичної сили або визнані недійсними, в матеріалах справи відсутні. Крім того, відповідачем у запереченнях підтверджується, що зазначені документи мають ї назву товарів, ї вартість.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25.01.2011 по справі № К-21193/08 Закон про ПДВ не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.
ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.
Таким чином, з урахуванням вимог пункту 1.3 статті 1 та статті 7 Закону про ПДВ, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, а тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Керчі від 06.10.2009 №0002461701/0 у частині загального розмірну нарахованого податкового зобов'язання у сумі 2905606,50 грн., у тому числі 1937071,00 грн. основного платежу, та 968535,50 грн. штрафних (фінансових санкцій).
Відповідно до статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Під час судового засідання, яке відбулось 12.06.2012, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 15.06.2012.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 КАС України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 06.10.2009 №0002461701/0 в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 2905606,50 грн., у тому числі основоного платежу- 1937071,00 грн, штрафних санкцій- 968535,50 грн..
3.Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1,70 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
4.В задоволені іншої частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.