м.Вінниця
03 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2360/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.
позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача: Пецкова П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2
до: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці
про: зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 (надалі - позивачі) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (надалі - КЕВ м. Вінниці, відповідач) про зобов'язання вчинити дії .
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі змушені були звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, оскільки КЕВ м. Вінниці неправомірно відмовлено позивачам в реєстрації місця проживання з підстав закінчення терміну дії ордеру № 22 від жовтня 2005 на кімнату АДРЕСА_2. Тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці продовжити термін дії ордеру № 22 від жовтня 2005р. на вищезазначену кімнату.
Позивачі та представник позивачів в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному об'ємі, відповідно до заявлених позовних вимог.
Представник відповідача щодо позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Додатково зазначив, що позивачі забезпеченні двокімнатною квартирою за адресою АДРЕСА_1, тому підстави для продовження терміну ордеру виданого № 22 від жовтня 2005 на кімнату АДРЕСА_2 відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст. 9 Житлового кодексу України (надалі - ЖК України) громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Статтею 39 ЖК України передбачено, що громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету.
Положення п.1.1 «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень» затвердженої Наказом Міністра оборони України 06.10.2006р. № 577 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Інструкція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають організацію забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям - особам офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил України, у тому числі які проходять військову службу у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), що належать до сфери управління Міністерства оборони України, у його структурних підрозділах, а також особам, звільненим в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).
Водночас п.1.1 «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» затвердженої Наказом Міністра Оборони України 30.11.2011р. № 737 (надалі - Інструкція чинна на момент звернення до суду з позовом), визначає організацію: обліку військовослужбовців Збройних Сил України (далі - ЗС України) та осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у ЗС України.
У відповідності до п.1.2. Інструкції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям та членам їх сімей надаються службові житлові приміщення, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою в кожній військовій частині формується фонд службового житла.
Як свідчать матеріали справи, у відповідності листа від 13.06.1996р. вих. № 11/7-76 генерала майора військової частини 74115, кімната АДРЕСА_2 надана ОСОБА_1 та членам його сім'ї для проживання. (а.с.9).
Згідно до п.3.2. Інструкції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства. З метою дотримання вимог чинного законодавства при веденні обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, контролю за розподілом та використанням житлової площі у гарнізонах, військових частинах, організаціях та установах утворюються житлові комісії в установленому порядку.
Право на зайняття даної кімнати ОСОБА_1 та членам його сім'ї - дружині ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_5, посвідчується ордером на житлову площу в гуртожитку № 22 від жовтня 2005р.(а.с.10).
Так, у відповідності до п.4.6. Інструкції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, на підставі рішення про надання житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. Ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення. Ордер вручається безпосередньо військовослужбовцю, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. Ордер на житлове приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку.
Так, ст. 58 ЖК України передбачає, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.
Стаття 59 ЖК України встановлює, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Повідомленням голови житлової комісії в/ч А 1185 від 22.02.2006р., ОСОБА_1 проінформовано про засідання житлової комісії у зв'язку з розподілом двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Положення п. 3.3. Інструкції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, встановлюють, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні житлової комісії військової частини зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, у першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік.
Статтею 47 ЖК України встановлено, що норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
За результатами проведення даного засідання, оформлено протокол № 59 від 21.02.2006р., у відповідності до якого ОСОБА_1 надано в тимчасове користування 2-х кімнатну квартиру у АДРЕСА_1 житловою площею 27,8 к.в.м., зі складом сім'ї дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_5 зі зняттям із квартирного обліку.
А у відповідності до протоколу № 60 від 02.03.2006р. житлової комісії військової частини А 1185, ОСОБА_1 виділено вищезазначену квартиру у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 , за станом здоров'я не може проживати в одній кімнаті разом з членами сім'ї чоловіком ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_5, без зняття із житлового обліку.
Пунктом 3.10. Інструкції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла. Якщо військовослужбовець, який перебуває на обліку, обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку реєстрації, інший населений пункт, відповідний командир військової частини за проханням військовослужбовця за 6 місяців до звільнення в запас або у відставку за віком подає до військового комісаріату і квартирно-експлуатаційного органу необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. На підставі повідомлення квартирно-експлуатаційного органу про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання житла у військовому комісаріаті він знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби. Він також може скористатися правом отримати житлове приміщення після звільнення з військової служби від виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
У відповідності п. 2.11 Інструкції чинної на момент звернення до суду з позовом, в разі якщо членами сім'ї військовослужбовця, який потребує поліпшення житлових умов, є син (дочка), який (яка) також є військовослужбовцем (крім військовослужбовців строкової військової служби), право бути зарахованим на квартирний облік має кожен з них як окремо, так і в складі сім'ї батьків. Датою зарахування на квартирний облік сина (дочки) військовослужбовця, який (яка) виявив (ла) бажання здійснювати квартирний облік самостійно, вважається дата, коли житловою комісією військової частини було прийнято рішення про зарахування його (її) на квартирний облік, але не раніше дня, коли син (дочка) вступив (ла) на військову службу. При цьому не враховується час навчання у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. Якщо подружжя військовослужбовців, які разом перебувають на обліку, розділяють облікову справу для окремого перебування кожного з них на обліку, датою зарахування кожного з них на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини було прийнято рішення про зарахування їх на облік складом сім'ї.
Дану норму дублює і п. 2.17.Інструкції чинної на момент звернення до суду з позовом, у відповідності до якої військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.
Тобто, даними нормами забезпечено право військовослужбовця при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, який перебуває на обліку в військовій частині, поліпшити чи отримати житлове приміщення для постійного проживання .
Відповідно до п.4.1. Інструкції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень. У квартирно-експлуатаційному органі на підставі Книг обліку складаються узагальнені списки осіб, які користуються правом першочергового та позачергового одержання житлових приміщень у межах гарнізону за датою зарахування на облік, а також за датою отримання пільг.
Положення п.4.5. Інструкції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, передбачають, що військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини. Списки розподілу житлової площі розробляються квартирно-експлуатаційним органом та з необхідними документами проходять правову експертизу і перевіряються на відповідність чинному законодавству помічником начальника гарнізону з правової роботи та направляються на затвердження начальнику гарнізону. У разі непогодження гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини списків розподілу житлової площі або погодження із зауваженнями керівник квартирно-експлуатаційного органу протягом 5 днів доповідає начальнику гарнізону внесені гарнізонною житловою комісією та житловою комісією військової частини обґрунтовані письмові зауваження для прийняття ним відповідного рішення. Списки розподілу житлової площі подаються начальником гарнізону, головою гарнізонної житлової комісії та керівником квартирно-експлуатаційного органу на перевірку до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України для подальшого їх розгляду комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України. У гарнізоні міста Києва списки розподілу житлової площі по військовій частині перед розглядом комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України в обов'язковому порядку проходять правову експертизу та перевіряються на відповідність чинному законодавству в Правовому департаменті Міністерства оборони України. Рішення (пропозиції) комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України є остаточними і обов'язковими для розгляду начальником гарнізону, керівником квартирно-експлуатаційного органу та головою гарнізонної житлової комісії.
Листом від 09.03.2006р. позивачі звернулись до КЕВ м. Вінниці з проханням розподілити 3-х кімнатну квартиру для покращення житлових умов. На що листом командира військової частини А 1185 від 17.03.2006р. вих. № 244, повідомлено, що такий розподіл на день звернення з вищезазначеним листом здійснити неможливо, адже 3-х кімнатна квартира відсутня. Також повідомлено, що в порядку тимчасового покращення житлових умов, позивачам розподілено 2-х кімнатну квартиру у АДРЕСА_1
Судом встановлено, що протоколом № 4 від 30.01.2007р. житлової комісії А 1185 ОСОБА_1 та членів його сім'ї знято з квартирного обліку кімнати АДРЕСА_2, оскільки хвороба ОСОБА_2 не входить до переліку хвороб, що є підставою для надання окремої кімнати (а.с.15).
Положення п. 4.9. Інструкції чинної на момент виникнення спірних правовідносин визначають, що житловими приміщеннями забезпечуються тільки військовослужбовці, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.
Отже, підставою для отримання чи продовження ордеру на житлове приміщення, необхідно, щоб особа яка звернулась з відповідними документами до військової частини, перебувала на квартирному обліку.
Водночас, військовослужбовці знімаються з обліку в цьому населеному пункті в разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством, що передбачено п.3.12 Інструкції чинної на момент виникнення спірних правовідносин.
Зокрема п. 2.19 Інструкції чинної на момент звернення до суду з позовом, також передбачає, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абзаці першому пункту 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01.01.2005 (крім випадків, вказаних у пункті 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством. Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, виключаються зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, у разі якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили право на отримання житла в пільговому порядку. Рішення про зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, приймається житловою комісією військової частини, яка зарахувала військовослужбовця на облік, або її правонаступником. Рішення письмово доводиться до відома військовослужбовця у п'ятнадцятиденний строк із зазначенням причин зняття з обліку.
Як вбачається із матеріалів справи, 07.02.2012р. позивачами по справі до КЕВ м. Вінниці подано заява про реєстрацію квартирного обліку кімнати АДРЕСА_2 (а.с.11).
Листом від 13.02.2012р. вих. № 514 відповідачем повідомлено, що оскільки останні забезпеченні житлом, а саме 2-х кімнатною квартирою у АДРЕСА_1 тому відсутні підстави для реєстрації позивачів до кімнати АДРЕСА_2 (а.с.12).
Однак, суд звертає увагу відповідача, що в своєму листі від 17.03.2006р. вих. № 244 позивача повідомлено, що 2-х кімнатна квартира у АДРЕСА_1, надана в порядку тимчасового користування для покращення житлових умов, а тому посилання з приводу отримання даної квартири на постійних умовах є безпідставним.
Так, п.5.8 Інструкції чинної на момент звернення до суду з позовом, військовослужбовець або особа, звільнена з військової служби, та члени його сім'ї зобов'язані у двотижневий строк звільнити займане ними жиле приміщення в гуртожитку в разі надання службового житла, отримання житла для постійного проживання, придбання в межах гарнізону житла для постійного проживання або вибуття для виконання службових обов'язків за кордон разом із членами сім'ї.
Тобто, даною нормою встановлено вичерпний перелік підстав, на основі яких військовослужбовець або особа, звільнена з військової служби, та члени його сім'ї, зобов'язана звільнити займане ним жиле приміщення в гуртожитку, як свідчать матеріали справи до даного переліку ОСОБА_1 не входить, адже двохкімнатна квартина по АДРЕСА_1, надана йому в тимчасове користування, тому посилання представника відповідача на вищезгадану норму є необґрунтованим.
Як вбачається із матеріалів справи, підставою для зняття з обліку в гуртожитку позивача стало встановлення того факту, що захворювання ОСОБА_2 не входить до переліку хвороб, що є підставою для надання окремої кімнати.
Судом досліджено даний факт та встановлено, що у відповідності до наказу Міністерства охорони УРСР № 52 від 08.12.1985р. "Про затвердження переліку хронічних захворювань при яких, особи, що страждають на них не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами сім'ї", ОСОБА_2 видано медичний висновок, у відповідності до якого останній по стану здоров'я рекомендовано не проживати разом зі членами своєї сім'ї в одній кімнаті (а.с.8).
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що КЕВ м. Вінниці, безпідставно протоколом № 7 засідання житлової комісії в/ч А 1185 від 30.07.2007р., знято з обліку позивачів, з вищезазначених підстав, адже попереднім витягом з протоколу № 60 засідання житлової комісії в/ч А 1185, з цих самих підстав надано квартиру по АДРЕСА_1 та не знято з обліку з гуртожитку кімнати АДРЕСА_2
Отже, не зрозуміло, чому хвороба ОСОБА_2 в 2006р. є підставою для обліку кімнати АДРЕСА_2 а в 2007р. ні.
Так, ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Вінниці, з метою поліпшення житлових умов членам його сімї,- дружині ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_5, з проханням надати 3-х кімнатну квартиру, адже ОСОБА_2 рекомендовано проживати в різних кімнатах, натомість листом від 17.03.2006р. ОСОБА_1 повідомлено, що у відповідача немає можливості виділити трьох кімнату квартиру, більше того протоколом № 7 засідання житлової комісії в/ч А 1185 від 30.07.2007р. знято з обліку з гуртожитку кімнати АДРЕСА_2
Як свідчать матеріали справи, позивачі неодноразово звертались з листами до Міністра оборони України щодо вирішення питання про надання трьохкімнатної квартири. У відповідності до яких отримано витяги з протоколів від 04.07.2007р. вих.№266/506, від 25.09.2007р. вих. № 266/700, від 07.12.2007р. вих. № 266/850, від 18.12.2007р. вих. № 266/914 та вих. № 266/913, від 07.04.2008р. вих. № 266/260, від 02.06.2008р. вих. № 266/395, якими Генерала лейтенанта Вінницького гарнізону Онищенка С.І. зобов'язано позитивно вирішити питання оформлення документів на проживання сім'ї позивачів у займаній двокімнатній квартирі та однокімнатній квартирі гуртожитку чи видачі трьохкімнатної квартири.
На виконання даних протоколів, КЕВ у м. Вінниці надано відповідь від 19.03.2008р. вих. № 303/4/15/395, від 11.02.2008р. вих. № 266/105, від 13.02.2007р. вих.266/124, у відповідності до яких начальнику Вінницького гарнізону запропоновано виділити позивачу трьохкімнатну квартиру.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем вказівки Міністерства оборони України не виконані, натомість надано формальні відписки, які не створили юридичних наслідків для позивачів.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до Житлового кодексу України, норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Стаття 48 ЖК України передбачає, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 надано 2-х кімнатну квартиру у АДРЕСА_1 житловою площею 27,8 к.в.м., зі складом сім'ї дружині ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_5, отже встановлено порушення відповідачем норм Житлового законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачі просять зобов'язати КЕВ м. Вінниці продовжити термін дії ордеру № 22 від жовтня 2005р. на кімнату в гуртожитку АДРЕСА_2 на 30 днів. Однак, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, адже аналіз правових норм, дає можливість встановити, що термін дії ордеру 30 днів. Крім того, даний ордер датований жовтнем 2005р., а тому не зрозуміло на яких підставах КЕВ м. Вінниці продовжить термін дії ордеру № 22 від жовтня 2005р.на 30 днів, якщо його загальний термін дії також 30 днів. Крім того, повноважень у відповідача щодо продовження терміну дії даного ордеру відсутні, лише за певною процедурою його можливо скасувати, підготувати список розподілу кімнат в гуртожитку з усіма оновленими документами та для затвердження подати начальнику Вінницького гарнізону .
Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити частково, зобов'язавши Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці рішення у відповідності до вимог чинного законодавства щодо видачі ОСОБА_1 ордеру на кімнату в гуртожитку АДРЕСА_2 в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Визначаючись, що позовних вимог, суд в узгодження ч.1 ст.8 КАС України, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Положення ч.1 ст. 11 КАС України передбачають, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, що передбачено, ч.1 ст. 86 КАС України
Оскільки позивачі звільнення від сплати судового збору, тому судові витрати в даній адміністративній справі поверненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Вінниці прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства щодо видачі ОСОБА_1 ордеру на кімнату в гуртожитку АДРЕСА_2
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Вінниці в місячний строк з дня набрання законної сили судового рішення по справі № 2а/0270/1656/12 надати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про виконання цієї постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна