79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.07.12 Справа № 5015/663/12
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів Гриців В. М.
Малех І.Б.
при секретарі судового засідання Федечко Р.І.
за участю представників:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Тибінка В.Я. (довіреність від 16.01.2012 року);
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1., м. Городок, Львівська область б/н від 10.05.2012 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.05.2012 року
у справі № 5015/663/12
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів", м. Городок Львівської області
до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1., м. Городок Львівської області
про стягнення в сумі 52 373,80 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Новосад Д.Ф. та Мирутенка О.Л. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1. прийнято до провадження та призначено справу до розгляду. У зв'язку із зайнятістю судді Мирутенка О.Л. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 року в склад колегії по розгляду даної справи введено суддю Михалюк О.В. Розпорядженням виконуючого обов'язки голови суду від 25.06.2012р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Новосад Д.Ф. введено суддю Малех І.Б. Зважаючи на те, що суддя Михалюк О.В. перебуває у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2012р. в склад судової колегії по розгляду даної справи замість судді Михалюк О.В. введено суддю Гриців В.М.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.05.2012р. у справі № 5015/663/12 (суддя Деркач Ю.Б.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Ельпласт-Львів" задоволено частково. З Фізичної особи -підприємця (надалі ФОП) ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ельпласт-Львів" стягнуто 47 336,96 грн. основного боргу, 331,35 грн. інфляційних втрат, 355,02 грн. -3% річних та відшкодовано судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами відбулась позадоговірна поставка товару, що підтверджується видатковими накладними № РН-00057 від 28.01.2011р., № РН-00065 від 31.01.2011р., № РН-00085 від 03.02.2011р. № РН-00122 від 14.02.2011р. на загальну суму 117 336,96 грн. За вказаний товар Відповідач розрахувався частково в сумі 70 000,00 грн., внаслідок чого в останнього перед Позивачем виникла заборгованість на суму 47 336,96 грн. З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про оплату боргу в семиденний термін з дня отримання вимоги. Проте, Відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення. За невиконання зобов'язань Позивач, в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував Відповідачу 3% річних в сумі 1 183,42 грн. та 3 853,42 грн. інфляційних втрат. Однак, місцевий господарський суд, зважаючи на уточнений розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку, що стягненню підлягає лише 335,02 грн. -3% річних та 331,35 грн. інфляційних втрат за період січня-березня 2012р., а також сума основного боргу.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, без номера від 10.05.2012р. та доповненням до апеляційної скарги без номера від 08.06.2012р., в яких просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.05.2012р. у справі № 5015/663/12 скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм процесуального права. Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що надіслана Позивачем 17.11.2011р. вимога про сплату заборгованості Відповідачем не отримана, а наявний в матеріалах справи фіскальний чек не може слугувати належним доказом отримання вказаної претензії, а відтак у Позивача були відсутні підстави стверджувати про факт прострочення грошового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України Позивач не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав, участі уповноваженого представника в дане судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р., про що свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали про надіслання копій вказаної ухвали сторонам 26.06.2012р.
В дане судове засідання прибув представник Відповідача, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та у доповненні до неї, а також висловив свої міркування щодо питань, які виникли в ході судового засідання.
Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення по справі, тому судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника Позивача.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Відповідача, приймаючи до уваги пояснення представника Позивача, надані в попередньому судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення Господарського суду Львівської області від 03.05.2012р. у справі № 5015/663/12 змінити в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що 25.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" (Продавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 4-11, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався виготовити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар на умовах цього договору та оплатити його вартість.
Згідно з видатковими накладними № РН-00057 від 28.01.2011 р., № РН-00065 від 31.01.2011 р., № РН-00085 від 03.02.2011 р., № РН-00122 від 14.02.2011 р. Позивач відвантажив Відповідачу товар на загальну суму 117 336,96 грн.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, за поставлений товар Відповідач розрахувався частково в сумі 70 000,00 грн., у зв'язку з чим в останнього перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 47 336,96 грн.
З наявних в матеріалах справи видаткових накладних № РН-00057 від 28.01.2011р., № РН-00065 від 31.01.2011р., № РН-00085 від 03.02.2011р., № РН-00122 від 14.02.2011р. вбачається, що при заповненні даних накладних та передачі їх Покупцю, умовою продажу Позивачем не вказано Договір купівлі-продажу № 4-11 від 25.01.2011р.
Аналізом вказаних накладних встановлено, що постачальником є ТОВ "Ельпласт-Львів", одержувачем та платником -ОСОБА_1., в графі замовлення не міститься жодної інформації, з цього слід виходити, що поставка здійснювалась "Без замовлення", умовою продажу визначено безготівковий рахунок.
В той час, з наявної в матеріалах справи довідки відділення ПАТ „Креді Агріколь Банк" у м. Городок № 55 від 23.04.2012 р.(а.с. 42), вбачається, що проплати здійснені Відповідачем, здійснені не на виконання умов п. 3.3. Договору купівлі-продажу № 4-11 від 25.01.2011 року, а згідно видаткової накладної, що наявна в матеріалах справи, тобто, в призначенні платежу вказано накладну № РН-00122 від 14.02.2011 р. та рахунок № СФ-0000049 від 25.01.2011 р. без покликання на спірний договір.
Зважаючи на те, що Позивачем були прийняті здійснені Відповідачем проплати в сумі 70 000,00 грн., як платежі за отриманий ним товар згідно перелічених вище видаткових накладних, а також враховуючи те, що поставка товару по накладних, які містяться в матеріалах справи , була здійснена не на виконання умов Договору купівлі-продажу № 4-11 від 25.01.2011 р., відтак судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що поставка товару була позадоговірною і до правовідносин між сторонами положення Договору купівлі-продажу № 4-11 від 25.01.2011 р. застосуванню не підлягають.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З метою досудового врегулювання спору 17.11.2011 р. в порядку ст. 530 ЦК України, Позивач надіслав Відповідачу вимогу, в якій просив в семиденний термін із дня отримання цієї вимоги оплатити заборгованість в сумі 47 336,96 грн., яка Відповідачем залишена без відповіді та задоволення. Факт надіслання вимоги Відповідачу підтверджується фіскальним чеком від 17.11.2011 р., копія якого міститься у матеріалах справи. За таких обставин, колегія вважає надуманими покликання апелянта про те, що строк прострочення грошового зобов'язання не настав.
Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 47 336,96 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних судова колегія вважає,що місцевим господарським судом помилково задоволено вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 355,02 грн. 3% річних та 331,35 грн. інфляційних втрат за період з січня по березень 2012 року, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Зважаючи на те, що вимога про оплату основної суми заборгованості була надіслана на адресу Відповідача 17.11.2011р., то, відповідно, строк виконання грошового зобов'язання настав 24.11.2011р., відтак нарахування штрафних санкцій мало проводитись Позивачем починаючи саме з 24.11.2011р. по 20.02.2012р. -день звернення з даним позовом до місцевого господарського суду.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, дійшла до висновку, що з Відповідача підлягає стягненню 346,27 грн. -3% річних та 284,02 грн. інфляційних нарахувань за період з 24.11.2011р. по 20.02.2012р.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.05.2012 року у справі № 5015/663/12 змінити в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, як таке, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у цьому рішенні, обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1., м. Городок, Львівська область б/н від 10.05.2012 року задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.05.2012 р. у справі № 5015/663/12 змінити, виклавши п. 3 резолютивної частини рішення в такій редакції:
"Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів", м. Городок, вул. Заводська, 4, Львівська область (код ЄДРПОУ 23957545) 47 336 грн. 96 коп. основного боргу, 284 грн. 02 коп. інфляційних втрат, 346 грн. 27 коп. -3% річних та 959 грн. 35 коп. судового збору.".
3. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.
4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.
повний текст постанови складено 11.07.2012р.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Гриців В.М.
Суддя Малех І.Б.