"05" червня 2012 р. м. Київ К/9991/32575/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м.Луганську ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання виконати певні дії, стягнення суми за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м.Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 22 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2011 року, -
встановив :
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м.Луганську ради про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної компенсації на оздоровлення за 2002-2009 роки відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат та щорічної грошової допомоги до 5 травня з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2011 року постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 22 грудня 2009 року, якою адміністративний позов задоволено частково, залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 22 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 222 КАС України, дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом війни 3 групи, а з 11.05.2005 року -2 групи, у відповідності до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .
Щорічну разову допомогу до 5 травня в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки та постановами Кабінету Міністрів України позивач отримав:
в квітні 2003 року -100 грн.;
в квітні 2004 року -130 грн;
в квітні 2005 року -270 грн;
в квітні 2006 року -330 грн;
в травні 2007 року -360 грн;
в травні 2008 року -400 грн.;
в травні 2009 року -430 грн.
Як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом IIІ групи, а з 11.05.2005 року -ІІ групи, щорічну допомогу на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач отримав в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки та постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, від 12 липня 2005 року № 562, від 20 квітня 2007 року № 649, а саме:
в грудні 2004 року -21,50грн;
в серпні 2005 року -26,70 грн;
в травні 2006 року -120 грн;
в березні 2007 року - 120 грн;
в грудні 2008 року -120 грн.;
в березні 2009 року - 120 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України від 06.06.96 р. № 230/96-ВР) щорічна допомога на оздоровлення інвалідам IIІ групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно з частинами п'ять і сім статті 48 цього Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення; розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
В силу частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни IIІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком; інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання (стаття 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року
№ 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 20 квітня 2007 року № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та від 12 березня 2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю та разової грошової допомоги в абсолютних сумах.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Проте, задовольняючи вимоги позивача щодо перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення як інваліду війни 2 групи та щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2004 р, 2005р., 2007 р., 2008 р. судами попередніх інстанції не враховано приписів Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Так, положення ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", якими визначалися конкретні розміри щорічної разової грошової допомоги до 05 травня на відповідний рік, п. 18 cт. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким дія положень ч.5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру щорічної разової грошової допомоги призупинена на 2006 рік, предметом розгляду питання про їх невідповідність Конституції (неконституційність) у Конституційному Суді України не були, дані положення неконституційними не визнавались, тобто були чинними і підлягали застосуванню.
Також, пунктом 37 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини четвертої статті 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, було зупинено на 2006 рік у частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Упродовж 2006 року зміни до зазначених норм не вносилися.
У зв'язку з цим позовні вимоги про виплату компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю та разової грошової допомоги за 2006 рік є безпідставними.
Водночас Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії наведених норм законів визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-VI текст статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в новій редакції, за якою щорічна допомога на оздоровлення і щорічна разова грошова допомога до 5 травня виплачуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни, внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
В силу частини другої статті 150, частини другої статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, у 2006 році, з 1 січня до 8 липня 2007 року та з 1 січня до 21 травня 2008 року застосуванню підлягали розміри соціальних виплат, визначені постановами Кабінету Міністрів України. Однак з моменту ухвалення відповідних рішень Конституційним Судом України бездіяльність суб'єкта владних повноважень є протиправною.
Слід також зауважити, що вимоги про нарахування суб'єктом владних повноважень та проведення встановлених статтею 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплат є публічно-правовими, а не цивільно-правовими. У зв'язку з цим до таких вимог правила позовної давності, встановлені главою 19 Цивільного кодексу України, не застосовуються.
З огляду на викладене під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з позовом про нарахування та виплату пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, судам першої та апеляційної інстанцій необхідно керуватися нормами статті 99 КАС України.
З урахуванням часу пред'явлення позову (23 жовтня 2009 року) і положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про застосування наслідків пропуску річного строку звернення до суду.
Отже, при вирішенні питання про наявність у позивача права на отримання соціальної допомоги у встановленому законом розмірі визначальним є час здійснення відповідних виплат.
Враховуючи, що ОСОБА_4 отримав щорічну допомогу на оздоровлення у грудні 2008 року і в березні 2009 року, а щорічну разову грошову допомогу до 5 травня -у квітні 2008 року і квітні 2009 року, то позов підлягав задоволенню лише в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2008-2009 роки та разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік.
Розглядаючи позовні вимоги за 2009 рік, колегія суддів звертає увагу на той факт, що у 2009 році норми бюджетного закону містили приписи про надання права Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбаченою за відповідною бюджетною програмою.
Однак Кабінетом Міністрів України не було видано відповідного акту, тобто таке право використано не було, а тому вказані норми не підлягають застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтею 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визначення розміру виплат, передбачених статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Отже, порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м.Луганську ради задовольнити частково.
Постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 22 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2011 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м.Луганську ради щодо невиплати в повному обсязі одноразової щорічної грошової допомоги ОСОБА_4 за 2008 - 2009 рік в розмірі меншому, ніж встановлено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та невиплати в повному обсязі разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в розмірі меншому, ніж встановлено статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м.Луганську ради здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_4 за 2008 -2009 рік суму щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, на момент їх виплати, з урахуванням виплаченої допомоги.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м.Луганську ради здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_4 за 2009 рік суму разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, на момент їх виплати, з урахуванням виплаченої допомоги.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді