Справа №2-6592/11
23 вересня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В., при секретарі -Горбатенко Д.К. за участю позивача, представника позивача, відповідачів, представників відповідачів та третьої особи розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Банк Демарк», третя особа -Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання угоди недійсною, визнання права власності, виключення майна з акту опису, усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення,-
Позивач звернувся з даним позовом до суду в якому з врахуванням уточнень посилався на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_3, під час якого ними була придбана квартира АДРЕСА_1 в мДніпропетровську, яка є спільною сумісною власністю подружжя. 1 липня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 Вважає, що відповідачі не мали право на укладання цього договору без його згоди, як співвласника. Виконавчою службою при здійсненні виконавчого провадження було накладено арешт на спірну квартиру, тому позивач просив визнати недійсним спірний договір, визнати за ним право власності на 1\2 частину спірної квартири , та усунути йому перешкоди в користуванні нею шляхом вселення, а також виключити квартиру з-під арешту.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та пояснили, що аналогічний позов був пред'явлений позивачем, але залишений без розгляду в 2010 році в зв'язку з неявкою позивача, тому позивач повторно звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_10 у судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що фактично між сторонами було укладено не договір дарування, а договір купівлі продажу спірної квартири, який було оформлено , як дарування і даний відповідач не знав, що ОСОБА_3 була одружена і придбала квартиру у шлюбі.
Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання жодного разу не з'явилася, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялася належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомляла. Враховуючи дані обставини та думки сторін, які не заперечували проти розгляду справи за її відсутності (крім відповідача ОСОБА_2) суд вважає можливим розглянути справу за відсутності даного відповідача.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали просили у його задоволенні відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк Демарк»Гордієнко О.О. в судовому засіданні пояснив, що вирішення спірних за позовом питань він залишає на розсуд суду.
Представник третьої особи -Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Тарасюк І.В. пояснила, щ на її думку позов не підлягає задоволенню, оскільки третьою особою всі дії були вчинені правомірно і жодних прав позивача не порушено.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Спірні відносини врегульовані нормами КпШС України, нормами ЦК УРСР (1963 р.), нормами ЗУ «Про власність», які діяли на час виникнення права власності подружжя на спірну квартиру та на час її відчудження іншому відповідачу.
Судом встановлено, що з 11.12.1998 року по 29.10.2002 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у шлюбі між собою, що визнано сторонами справи та підтверджується відповідними свідоцтвами. В подальшому відповідач змінила прізвище на ОСОБА_3, що визнано сторонами справи.
7.11.2000 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 в мДніпропетровську, що визнано сторонами справи та підтверджується копією вказаного договору купівлі продажу. Таким чином, суд приходить до висновку, що спірна квартира була придбана під час шлюбу між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3
1 липня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 При цьому жодних доказів наявності згоди позивача на укладання даного договору сторонами надано не було.
Відповідно до вимог ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Відповідно до вимог ст.59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
Відповідно до вимог ст.71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до вимог ст.79 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.
Відповідно до вимог ст.86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про
власність" , цим Кодексом, іншими законодавчими актами
Відповідно до вимог ст.145 ЦК УРСР якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник вправі витребувати__майно__в__усіх__випадках.
Відповідно до вимог ч.2 ст.48 ЗУ «Про власність»власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Відповідно до вимог ст.22 КпШС УРСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до вимог ст.23 КпШС УРСР майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
Відповідно до вимог ст.28 КпШС УРСР в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Відповідно до вимог ст.29 КпШС УРСР якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 в порушення вимог діючого на той час законодавства розпорядилася майном, яке належало їй на праві спільної сумісної власності з позивачем - уклала договір дарування квартири АДРЕСА_1.
Оскільки спірне за позовом майно було придбане відповідачем ОСОБА_2 за безоплатним договором -договором дарування, він зобов'язаний повернути це майно іншій стороні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 в мДніпропетровську, укладеного 1 липня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, підлягають задоволенню
Оцінюючи позовні вимоги про визнання за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 суд приходить до висновку, про необхідність їх задоволення, оскільки відповідно до вимог ст.22 КпШС майно придбане під час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, і у випадку поділу такого майна частки у спільній власності подружжя є рівними, згідно вимог ст.28 КпШС України.
Судом, також, встановлено, що Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції при провадженні виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Банк Демарк»16 листопада 2010 року було складено акт опису й арешту майна серії АА № 122004 , яким у тому числі було описано та арештовано спірну за позовом квартиру.
Судом було залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство «Банк Демарк»у якості відповідачів у справі, оскільки спірне за позовом майно (квартира) було описане державним виконавцем саме в їх інтересах.
Оскільки судом було задоволено позовну вимогу про визнання недійсним договору дарування спірної квартири, та вимогу про визнання права власності на її 1\2 частку за позивачем, суд приходить до висновку про необхідність виключення квартири АДРЕСА_1 з акта опису й арешту майна серії АА № 122004 від 16 листопада 2010 року зробленого державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, так як вказана квартира після скасування договору дарування та визнання права на 1\2 її частку за позивачем, відповідачу ОСОБА_2 не належить і не може, відповідно , перебувати під арештом в якості майна відповідача ОСОБА_2
Оцінюючи позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення, суд приходить до висновку про необхідність їх задоволення, оскільки власник нерухомого майна має право ним користуватися на свій розсуд, у тому числі проживати у даному житловому приміщенні, але позивач був обмежений у такому, оскільки спірну квартиру було описано, та на неї було накладено арешт виконавчою службою, крім того фактично ключі від квартири у позивача відсутні, оскільки замки в ній були замінені після укладення договору дарування, що не оспорюється сторонами справи.
Суд критично ставиться до пояснень відповідачів та їх представників в частині пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки згідно ухвали Жовтневого районного суду від 20 вересня 2010 року у цивільній справі № 2-47\2010рік ОСОБА_1 5 червня 2003 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною. В подальшому, після тривалого судового розгляду справи, позовні вимоги згаданою ухвалою були залишені без розгляду в зв'язку з повторною неявкою позивача. Таким чином, суд приходить до висновку, що перебіг позовної давності було перервано, в зв'язку з пред'явленням позивачем згаданого позову.
Суд, також, критично ставиться до пояснень відповідача ОСОБА_2 про укладання між ним та ОСОБА_3 договору купівлі продажу спірної квартири, оскільки вони спростовуються дослідженим у судовому засіданні договором дарування квартири АДРЕСА_1 в мДніпропетровську, укладеним 1 липня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача ОСОБА_3, оскільки саме нею було порушено право власності відповідача на спірну квартиру і проти неї постановлено рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 215 ЦПК України, суд -
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 1 липня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8
Визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1
Виключити квартиру АДРЕСА_1 з акта опису й арешту майна серії АА № 122004 від 16 листопада 2010 року зробленого державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 в мДніпропетровську
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 216 гривен судових витрат.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення рішення.
Суддя В.В.Трещов