донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.07.2012 р. справа №5006/36/60пд/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О..
за участю представників сторін:
від прокурора:не з'явився
від позивача 1.:не з'явився
від позивач 2.:не з'явився
від відповідача 1.:ОСОБА_4 паспорт
від відповідача 2.:ОСОБА_5 довіреність
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Київського району м. Донецька
на рішення господарського судуДонецької області
від24.05.2012 року
по справі№ 5006/36/60пд/2012 (суддя: Гриник М.М.)
за позовом:Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі: 1. Територіальної громади м. Донецька, від імені якої діє Донецька міська Рада, м. Донецьк, 2. Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецької області, м. Донецьк,
до 1. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк, 2. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк,
провизнання договору недійсним та -зобов'язання виконати певні дії
Прокурор Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі: Територіальної громади м. Донецька, від імені якої діє Донецька міська рада (далі -«Рада»), та -Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецької області (далі -«Інспекція») звернувся до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк (далі -«Відповідач -1») та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк (далі - «Відповідач -2») про визнання договору купівлі -продажу нерухомого майна № б/н від 11.12.2009р. недійсним та зобов'язання виконати певні дії.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2012 року у справі № 5006/36/60пд/2012 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи з задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір в момент його вчинення не суперечив вимогам діючого законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме: визнати недійсним договір купівлі -продажу нерухомого майна № б/н від 11.12.2009р..
Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі, що призвело до невірно зроблених висновків. Зазначає, що право власності на майно Відповідач 1 набув на підставі незаконного та необґрунтованого рішення суду, стверджує, що майно не набуло статуту завершеного будівництва та не введено в експлуатацію, що є порушенням прав та обов'язків Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області.
Прокурор та сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Прокурор та позивачі у судове засідання не з'явилися.
Перший Відповідач відзив не надав, у судовому засіданні усно проти апеляційної скарги заперечував, рішення просив залишити без змін.
Представник Другого Відповідача надала відзив, у якому просила відмовити прокурору у задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора та представників позивачів.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак -законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу -такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення від 29.10.2009р. у справі № 37/162пн та -ухвали від 02.12.2009р. про роз'яснення цього рішення, за Відповідачем 1 09.12.2099р. Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» у книзі 19 чн за номером запису 10166 було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості капітальне будівництво -нежитлове приміщення майстерні з ремонту взуття літ. А-1, загальною площею 45,40 кв.м, яка складається із тамбура площею 4,8 кв.м., майстерні площею 37,2кв.м., комори площею 1,3 кв.м., санвузлу площею 2,1 кв.м., розташоване на земельній ділянці площею 0,0150 га по АДРЕСА_1. Про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24726447 за реєстраційним номером 29126213.
10.12.2003р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 1410136900:00:042:0035, що знаходиться на території АДРЕСА_1, загальною площею 36кв.м. із земель житлової та громадської забудови для розміщення кіоску по ремонту взуття.
В подальшому, 20.03.2009р. Донецькою міською радою було прийнято рішення № 29/66 "Про передачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки в оренду для реконструкції кіоску з ремонту взуття під павільйон з легких збірних конструкцій з ремонту взуття по АДРЕСА_1".
02.04.2009р. було складено акт перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 для реконструкції кіоску з ремонту взуття під павільйон з легких збірних конструкцій з ремонту взуття по АДРЕСА_1.
На виконання вищевказаного рішення міськради, 13.05.2009р. між Донецькою міською радою (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки (посвідчений 13.05.2009р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, за №1766, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації Договорів оренди землі, про що вчинено запис 17.06.2009р. №040914600048), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136900:00:042:0171) для реконструкції кіоску з ремонту взуття під павільйон з легких збірних конструкцій з ремонту взуття, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 (на південний захід від буд. 277).
Пунктом 2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0150га, у тому числі: 0,0056га -капітальна одноповерхова забудова; 0,0022га -тимчасова забудова; 0,0072га -під проїздами, проходами та площадками.
На земельній ділянці знаходяться кіоск з ремонту взуття та капітальна самовільно збудована будівля (п. 3 договору).
Договір укладено до 20.03.2011р. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 7 договору).
Вищевказана земельна ділянка була передана позивачу за актом приймання-передачі від 13.05.2009р. Згідно вказаного акту, до складу орендованої земельної ділянки входить також земельна ділянка з кадастровим номером 1410136900:00:042:0035, яка надавалась в оренду фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4 за попереднім договором від 10.12.2003р.
Згідно технічного висновку АТЗТ Проектно-виробничого підприємства "ДОНБАСРЕКОНСТРУКЦІЯ"№ 682 У/2009, стан споруди (конструкції будівлі майстерні з ремонту взуття по АДРЕСА_1) є задовільним і не має обмежень з експлуатації.
Згідно звіту про оцінку спірного майна загальною площею 45,4кв.м., виконаного суб'єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_9, його ринкова вартість станом на 19.05.2009р. склала 141 295,00грн. без ПДВ.
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 04.09.2009р. у справі № 2а-4389/09, яка набрала законної сили 15.09.2009р., визнано неправомірним дії Київської районної в м. Донецьку ради щодо відмови в підготовці рішення виконавчого комітету про привласнення номеру об'єкту капітального будівництва, що знаходиться на території АДРЕСА_1 та зобов'язано виконавчий комітет Київської районної в м. Донецьку ради прийняти рішення про привласнення номеру об'єкту нерухомості капітальному будівництву -не житловому приміщенню майстерні з ремонту взуття загальною площею 45,4кв.м., розташованому на земельній ділянці площею 0,0150 га по АДРЕСА_1, яка знаходиться у користуванні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 13.05.2009р.
На виконання рішення суду, виконавчим комітетом Київської районної у м. Донецьку ради рішенням від 14.10.2009р. №346/1 спірному об'єкту нерухомості надано номер НОМЕР_1.
Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 23.10.2009р. видано технічний паспорт означеної будівлі, з якого вбачається, що вона визначається як літ. А-1 та складається із тамбура площею 4,8кв.м., майстерні площею 37,2кв.м., комори площею 1,3 кв.м. та санвузлу площею 2,1кв.м.
В подальшому, 11.12.2009р. Відповідачами був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого продавець (Відповідач 1) передав, а покупець (Відповідач 2) прийняв у власність будівлю майстерні з ремонту взуття літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований у реєстрі правочинів за № 6586.
Відповідно до п.п.5.8 п.5 договору власником нерухомого майна, Відповідачем 2, було зареєстровано у встановленому законом порядку у комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" договір купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 24784443 від 14.12.2009р..
Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012р. у справі № 37/162пн зазначені рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду були скасовані, а справу -направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Під час нового розгляду Рішенням господарського суду Донецької області від 20.03.2012р. у справі № 37/162пн, залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2012р., у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості було відмовлено через те, що на час прийняття зазначеного рішення право власності на зазначений об'єкт нерухомості був зареєстрований за Відповідачем 2.
В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що спірний договір купівлі-продажу укладений з порушенням норм діючого законодавства, з відсутністю у продавця права власності на об'єкт купівлі-продажу, тобто, укладений неуповноваженою особою.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.
За приписами ст.. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України (ГК), яка кореспондується зі ст..15 Цивільного кодексу (ЦК) України, кожна особа має право на захист свого права та інтересу, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Приписами ст. 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Факти встановлені у рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2009р. по справі № 37/162пн мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Не надається преюдиціального значення також фактам (обставинам), зазначеним, зокрема, у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки, останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 1117 ГПК України), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18).
Відповідно до ст..321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Приписи статті 204 ЦК України зазначають, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до якої, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Місцевий господарський суд обґрунтовано послався на приписи Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у якій, зокрема, зазначалося, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).
Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, моментом вчинення оспорюваного правочину є 11.12.2009р., Адже, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 8062072 від 11.12.2009р., реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна мала місце саме 11.12.2009р.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент укладення спірного договору 11.12.2009р. фізична особа-підприємець ОСОБА_4 був власником будівлі майстерні з ремонту взуття літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Окрім зазначеного, колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно з ч. 1 ст. 361 цього ж Закону представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
У позовній заяві прокурора повинно бути назначено: в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави.
Відтак, зважаючи нате, що позивачі не є учасниками спірного договору, прокурор, звертаючись з позовом, мав довести чом-саме спірний договір порушує права як Донецької міської ради, так і Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецької області.
Приписи частин 1, 2 Земельного кодексу України встановлюють, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частина 1 ст. 377 ЦК України встановлює, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, набуття права власності на нерухоме майно Відповідачем 2 (будівлю майстерні з ремонту взуття літ. А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), є підставою для примусового припинення права Відповідача 1 на користування відповідною земельною ділянкою (п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України) та -надання права користування цією ділянкою, без зміни її цільового призначення, власнику нерухомого майна, яким є Відповідач 2.
Підстави для визнання того, що спірний договір якимось чином порушує права першого позивача відсутні та прокурором і сторонами не доведений.
Постановою Донецького апеляційного господарського суд від 21.05.2012р. у справі № 37/162пн встановлено, що згідно технічного висновку АТЗТ Проектно-виробничого підприємства «ДОНБАСРЕКОНСТРУКЦІЯ»№ 682 У/2009, стан споруди (конструкції будівлі майстерні з ремонту взуття по АДРЕСА_1) є задовільним і не має обмежень з експлуатації.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу прокурор посилається, зокрема, на ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за якою проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у відповідному порядку, обов'язковою стадією якого є прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
В той же час відповідно до п.9 розділу 5 прикінцевих положень наведеного Закону, передбачена можливість безоплатного прийняття інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і збудованих до 31 грудня 2009 року.
При цьому таке прийняття в експлуатацію має здійснюватись на підставі заяви про прийняття в експлуатацію, строк подачі яких встановлений -до 31 грудня 2012 року,
Таким чином, з урахуванням приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»сам по собі факт не введення в експлуатацію об'єкту нерухомості, який є предметом спірного договору -не може вважатися порушенням права другого позивача.
У зв'язку з відсутністю підстав щодо визнання спірного договору недійсним висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для скасування державної реєстрації цього договору у державному реєстрі правочинів за № 3752258 -є цілком обгрунтованим.
Інші заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перевірки рішення місцевого суду апеляційним господарським судом.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Прокурора Київського району м. Донецька -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2012 року по справі № 5006/36/60пд/2012 - залишити без змін.
Головуючий суддя: В.М. Татенко
Судді: І.В. Зубченко
О.О. Радіонова
Надруковано 8 примірників:
1-прокурору;
2-позивачам;
2-відповідачам;
1-у справу;
1-ГСДО;
1-ДАГС