26.06.2012 року Справа № 32/5005/1303/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.
При секретарі судового засідання Єрьоміній К.В.
від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. №98 від 07.02.2012р.
від відповідача: ОСОБА_2, представник, дов. б/н від 29.05.2012р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2012р. у справі
№ 32/5005/1303/2012
за позовом Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть",
м. Дніпропетровськ
про стягнення 58 200, 00 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2012р. (суддя Коваль Л.А.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть" на користь Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" заборгова-ність у сумі 58 200, 00 грн, витрати на оплату судового збору у сумі 1 609,50 грн. Рішення мотивовано тим, що нарахування плати за користування вагонами передбачено умовами договору, час користування вагонами підтверджено матеріалами справи.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ "Укрспецизвесть" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуаль-ного права при неповному з'ясуванні обставин справи, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не надав суду докази знаходження спірних вагонів у Відповідача понад нормативний час (48 годин), якими можуть бути виключно відомості плати за користування вагонами та пам'ятки про подавання/забирання вагонів. Крім того, між сторонами не було складено та підписано акту обліку часу простою вагонів, на підставі якого експедитор надає клієнту рахунок. Звернув увагу на те, що господарським судом не враховані положення п. 7.2. договору щодо обов'язкового претензійного порядку вирішення спорів між сторонами.
25.06.2012р. апелянтом були надані доповнення до апеляційної скарги, в яких він вказує на факт неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором, що полягає у подачі вагонів у кількості та строки, які не відповідали його заявкам; позивач жодного разу не повідомив відповідача ані про кількість вагонів, що буде подана, ані про строк їх надання, відповідач не міг вчасно посприяти здійсненню своєчасної відправки цих вагонів. Вважає, що прострочення зобов'язання відбулося з боку кредитора, та в такому випадку Відповідач звільняється від відповідальності.
Представники апелянта апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, рішення суду скасувати.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення суду залиши-ти без змін, а апеляційну скаргу без задоволення як необґрунтовану, посилаючись на наступне. Претензійний порядок Позивачем був дотри-маний, що підтверджується претензією №89 від 09.02.2011р., втім відпові-дач у її задоволенні відмовив. Під навантаженням понад нормативний час (48 годин) вагони перебували у Відповідача на станції Каракуба Донецької залізниці відповідно до заявки останнього. Дата та час прибуття/відправлення вагонів зі станції Каракуба підтверджується інформацією, наданою ДП «ГІОЦ»Укрзалізниці. Крім того, вказує, що у справі №5005/4884/2011 вже були встановлені факти, які є преюдиційними для даної справи, зокрема, щодо прийняття Відповідачем акту №02-П від 30.11.2010р. в разі ненадіслання у визначений договором строк мотивованої відмови від нього, та зобов'язання протягом п'яти банківських днів з моменту надходження рахунку оплатити останній. Рахунок на оплату спірної заборгованості був направлений відповідачу 11.01.2012р., та отриманий ним 20.01.2012р., але заборгованість так і не сплачена.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи 15.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть" -клієнт (надалі відповідач) та Дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" -експедитор (надалі позивач) було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №1-32/10-10 (надалі договір), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання за дорученням відповідача та за його рахунок надати останньому на підставі письмових заявок транспортно-експедиторські послуги з організації та оплати перевезень вантажів позивача по залізницях України та країн СНД у власних (орендованих) вагонах, або вагонах, що знаходяться під управлінням експедитора на інших законних підставах.
Додатком №01 від 15.10.2010 року до договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-32/10-10 від 15.10.2010 року сторонами узгоджено організацію перевезення експедитором власних (орендованих) вагонів у навантаженому стані (вапняк для флюсування) по території України, згідно із заявками відповідача по маршруту: станція Каракуба Донецької залізниці -станція Губініха Придніпровської залізниці; вантаж: вапняк для флюсування. Вартість послуг експедитора, пов'язаних з організацією процесу перевезення вантажу, визначається у вигляді ставки у розмірі 49,90 грн за одну тонну перевезеного вантажу. Плата за користування рухомим складом експедитора нараховується в порядку, передбаченому умовами Договору. Додаток є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між сторонами.
На виконання пункту 3.1.1. договору, 27.10.2010р. відповідач направив позивачу заявку №98 на організацію перевезення на адресу відповідача 3 900 тон (60 вагонів) вапняку марки Т1 фракція 40-80 в окатишевозах наступними партіями: 01.11.2010р. -30 вагонів, 03.11.2010р. -15 вагонів, 05.11.2010р. -15 вагонів; відправник -ВАТ "Комсомольське РУ", станція відправлення -Каракуба Донецької залізниці; вантажоодержувач -ТОВ "Укрспецизвесть", станція призначення -Губініха Придніпровської залізниці.
Згідно пункту 2.5 договору не пізніше десяти робочих днів після закінчення звітного місяця експедитор надає клієнтові на узгодження та підписання звіт/акт виконаних робіт за минулий місяць, який містить всі фактичні витрати експедитора, що виникли в ході виконання заявки.
Заявка відповідача позивачем виконана, що підтверджується актом №2/10 від 30.11.2010р., який підписаний представниками та скріплений печатками сторін, що не заперечується відповідачем.
Додатковою угодою №1 від 29.10.2010р. до договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-32/10-10 від 15.10.2010р. сторона-ми узгоджено, що при організації перевезення вантажу у відповідності з додатком №01 до договору плата за користування вагонами експедитора визначається та нараховується наступним чином: нормативний час пере-бування вагонів експедитора на під'їзних коліях навантаження/ вивантаження - 48 годин; за час перебування вагонів експедитора на під'їзних коліях навантаження/вивантаження понад нормативного часу клієнту нараховується плата за користування вагонами починаючи з 49-ої години плата за користування вагонами експедитора за час перебування вагонів під навантаженням/вивантаженням у клієнта визначається в розмірі 250,00 грн без урахування податку на додану вартість, за один вагон на добу, при цьому кожна доба, що почалась, рахується як повна.
Відповідно до пункту 4.9 договору облік часу користування вагонами здійснюється експедитором та станціями навантаження (вивантаження) вантажів. По факту перебування вагонів під навантаженням (вивантаженням) за звітний період експедитор направляє клієнту акт обліку часу простою вагонів. Клієнт зобов'язаний розглянути, підписати та повернути акт на протязі п'яти днів з дати його отримання, а у випадку своєї незгоди надати мотивовану відмову. У випадку неповернення акта у визначений договором строк, він вважається прийнятим клієнтом за замовчанням. На підставі підписаного сторонами акта експедитор виставляє клієнту рахунок, який повинен бути сплачений не пізніше п'яти банківських днів з дати його отримання.
10.02.2011р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №89 від 09.02.2011р. разом з актом виконаних робіт №02-П від 30.11.2010р. та додатком до нього - розрахунком плати за користування вагонами в період з 01.11. по 30.11.2010р. по станції Каракуба Донецької залізниці та станції Губініха Придніпровської залізниці, які отримані останнім 11.02.2011р., про що зазначено у відповіді відповідача за вих. №107 від 10.03.2011р. на претензію позивача (а.с.143, т.1). Відповідач у встановлений п. 4.9. Договору строк акт не підписав та не повернув. Оскільки мотивовану відмову відповідач оформив 10.03.2011р., тобто з простроченням строку, встановленого Договором, акт №02-П від 30.11.2010р. вважається ним прийнятим.
Наведені вище обставини є преюдиційними, оскільки встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. у справі №5005/4984/2011 за позовом Дочірнього підприєм-ства "Трансгарант - Україна" до Товариства з обмеженою відповідаль-ністю "Укрспецизвесть" про стягнення 58 200,00 грн, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011р. у цій же справі.
11.01.2012р. позивач надіслав відповідачу рахунок №2п/1-32 від 10.01.2012р. на оплату плати за користування вагонами згідно акту № 02-П від 30.11.2010р. до договору № 1-32/10-10 від 15.10.2010р. на суму 58200,00 грн. В супровідному листі до наведеного рахунку наведена вимога оплатити останній не пізніше 5 банківських днів з дати його одержання. Відповідач отримав рахунок 20.01.2012р., втім оплату за ним не здійснив.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.
Згідно ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1. п.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, з урахуванням позиції апеляційної та касаційної інстанції, викладеній у постановах від 22.08.2011р. та 22.11.2011р. по справі №5005/4984/2011, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо встановлення факту прийняття Відповідачем акту №02-П від 30.11.2010р. та виникнення зобов'язання по оплаті отриманого рахунку за користування вагонами. Час користування вагонами підтверджено інформацією про прибуття/відправлення вагонів по ст. Каракуба Донецької залізниці за період з 01.11.2010р. по 30.11.2011р., яка надана ДП «ГІОЦ»Укрзалізниці, та є належним доказом. Сума плати підтверджена належним розрахунком позивача, який відповідає умовам договору; жодних доказів на спростування цього розрахунку чи свого розрахунку спірної плати відповідачем не надано.
Щодо доводів апелянта відносно вини позивача в несвоєчасному виконанні заявки, ненаданні йому інформації про подання вагонів, то вони також не підтверджені доказами, своїх претензій щодо цього на адресу експедитора ним не заявлялося.
Як встановлено судами, позивач направляв відповідачу претензію про оплату спірної суми, та акт виконаних робіт №02-П від 30.11.2010р. з розрахунком плати за користування вагонами в період з 01.11. по 30.11.2010р. по станції Каракуба Донецької залізниці та станції Губініха Придніпровської залізниці. Незважаючи на те, що цей не носив назву «акту обліку часу простою вагонів», як передбачено договором, але за своєю суттю акт та розрахунок містять саме дані про облік такого часу та суми плати за користування вагонами, тобто є належними доказами виконання позивачем умов договору в цій частині.
З огляду на встановлені обставини справи доводи апелянта колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається. Рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2012р. у справі № 32/5005/1303/2012 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя В.В. Прудніков
Повний текст постанови складений 27.06.2012р.