Категорія №10.1
Іменем України
22 червня 2012 року Справа № 2а/1270/2382/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Опейкіній Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Станично-Луганського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1560 грн.
На обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Станично-Луганському районному центрі зайнятості (далі РЦЗ) у якості безробітної з 01.11.2010 по 17.10.2011.
В ході розслідування страхового випадку виявлено, що відповідач у період перебування на обліку у РЦЗ отримала виплати відповідно до умов цивільно-правового договору у 2-му кварталі 2011 року від ПАТ комерційний банк "ПриватБанк", чим порушила ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до п. 2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Про факт доходів та перебування у договірних відносинах з ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 не повідомила районний центр зайнятості, що призвело до незаконної виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 01.04.2011 по 30.06.2011, яке відповідачем до теперішнього часу не відшкодоване.
Відповідно до п.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 1560 грн.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги. На запитання головуючого чим підтверджується виконання відповідачем на платній основі робіт або надання послуг за винагороду ПАТ комерційний банк "ПриватБанк" пояснив, що отримання відповідачем доходів за виконання робіт (надання послуг) підтверджено довідкою з бази даних ДПА України (а.с. 15).
Відповідач проти заявленого позову заперечувала, пояснила, що вона дійсно оформила у Станично-Луганській філії Приватбанку кредитну картку, ніяких робіт чи послуг на користь банку вона не виконувала, про отримання нею доходів від Приватбанку дізналася лише після отримання вимоги про сплату 1560 грн. від районного центру зайнятості. Як вже пізніше було з'ясовано у відділенні банку відповідно до умов програми заохочення клієнтів при оформленні кредитної картки новим клієнтом банку він може зазначити прізвище, ім'я, по-батькові та номер мобільного телефону особи, яка порадила йому стати клієнтом Приватбанку і в цьому випадку останньому банком нараховується винагорода у розмірі 16 гривень - зазначені умови викладені на офіційному веб-сайті Приватбанку. Відповідач зазначає, що вона навіть і не помітила, що на її картковий рахунок прийшло 16 гривень, ніяких додаткових угод, крім заяви на отримання кредитної картки вона не підписувала, у трудових відносинах з Приватбанком не перебувала, тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідач у справі, ОСОБА_1, 01.11.2010 звернулася до Станично-Луганського районного центру зайнятості з заявою про її реєстрацію, як такої, що шукає роботу. 08.11.2010 відповідачем подано заяву про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. В період квітень-червень 2011 року відповідачу здійснено виплату допомоги у загальній сумі 1560 грн. 00 коп. наказом від 18.10.2011відповідачу припинено виплату допомоги та знято її з обліку за власною заявою про відмову від послуг служби зайнятості. Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджені відповідними письмовими доказами, залученими до матеріалів справи (а.с. 8-13).
27.01.2012 позивачем на підставі отриманої від ДПА України інформації, відповідно до якої відповідач отримала доход у 2-му кварталі 2011 року від ПАТ комерційний банк "ПриватБанк" (далі Приватбанк), складено акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №77 (а.с. 14-15), а 30.01.2012 відповідно до протоколу засідання робочої комісії з розслідування страхових випадків за результатами звірки з ДПА винесено наказ №10 про повернення незаконно отриманої суми допомоги по безробіттю, який разом з вимогою про сплату визначеної наказом суми 1560 грн. було надіслано відповідачу листом №27/03-274 від 30.01.2012.
При проведенні розслідування позивачем було здійснено запит та отримано відповідь від Приватбанку від 12.01.2012 (а.с. 20-21), в якій банк докладно та послідовно зазначає в яких саме правовідносинах перебуває відповідач у справі з банком, на яких умовах було здійснено виплату доходу та наголошує на відсутності підстав для позбавлення відповідача права на отримання допомоги по безробіттю.
З матеріалів справи, пояснень відповідача та письмової відповіді Приватбанку вбачається, що відповідачем укладено з банком договір банківського обслуговування з оформленням кредитної картки за умовами "Кредитка", що підтверджується власне кредитною карткою №149437409798152 від на ім"я відповідача.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Відповідно до п.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Позивач у якості підстави для стягнення зазначає про неповідомлення відповідачем про отримання нею доходів від Приватбанку, що вважає порушенням частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідно до якої, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Проте, суд не може погодитися з таким висновком позивача.
Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних" громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення цивільно-правового договору.
Таким чином, законодавець пов'язує зняття особи з обліку у службі зайнятості не з отриманням нею доходу, не з укладанням будь-якої цивільно-правової угоди, а лише з укладанням угоди спрямованої на залучення особи до виконання робіт, надання послуг.
Власне доходи особа може отримувати і без виконання робіт і це не лишає її статусу безробітної - виграш в лотерею, отримання спадщини, виплата за договором страхування тощо.
Позивач не зважаючи на фактичні обставини, на отримання змістовної відповіді від Приватбанку, суто формально підійшов до розгляду отриманої від ДПА України інформації, однобоко оцінив її та дійшов помилкового висновку, що отримана відповідачем сума доходу є підставою для позбавлення останнього статусу безробітного, що в свою чергу є відомостями, які відповідач повинен був повідомити РЗЦ в силу приписів статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Позивач не звернув уваги на характер правовідносин між банком та клієнтом за договором про банківське обслуговування, розцінив цю угоду як укладення відповідачем цивільно-правової угоди, спрямованої на виконання власними силами робіт, надання послуг та безпідставно прийняв рішення про повернення суми допомоги у зв'язку з отриманням виплати за цивільно-правовою угодою, за змістом якої відповідач не виконує робіт та не надає послуг,
Суд вважає, що саме по собі отримання доходу, без взаємного зв'язку з виконанням робіт, наданням послуг, не є обставиною, що впливає на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг та про яку відповідач повинен був повідомити позивача у справі.
За таких обставин позивачем не доведено умисного невиконання відповідачем своїх обов'язків та зловживання ними під час перебування на обліку у центрі зайнятості, яке б було підставою для стягнення суми отриманої допомоги по безробіттю.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Станично-Луганського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1560 грн. відмовити повністю
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 25.06.2012.
Суддя А.М. Каюда