Справа: № 2-а-4418/10 Головуючий у 1-й інстанції: Нечепоренко Л.М.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
Іменем України
"19" червня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Троян Н.М.,
суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 27 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату недотриманої пенсії по інвалідності,-
Позивач 09.06.2010 р. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію у відповідності до ст.ст. 39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. та по ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2007р. по 11.02.2009р.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 27 грудня 2010 року вищевказаний адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано виплатити пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язано провести перерахунок як непрацюючому пенсіонеру відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 09.12.2009р.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом ІІ групи із встановленим причинно-наслідковим зв'язком між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою та втратою працездатності, що підтверджено довідкою МСЕК №330731 (а.с.10), а також посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.3).
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі: інвалідам 2 групи -75 % мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, передбаченому з врахуванням вищевказаних статей.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категоріям громадян».
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, мають бути підвищені у розмірі на двох мінімальних заробітних плат.
Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 39 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на доплату в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та на перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, апеляційна інстанція не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо дати з якої потрібно провести стягнення відповідних виплат.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачем адміністративний позов був поданий 09.06.2010 р. в якому позивач просить здійснити перерахунок його пенсії відповідно до ст.ст. 39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. та по ст.51 зазначеного Закону з 01.01.2007р. по 11.02.2009р.
Згідно ч.2 ст.5 КАС України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.99 КАС України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів вивчивши матеріали справи, вважає, що строк звернення до адміністративного суду пропущено позивачем без поважних причин, оскільки позивачу було відомо про виплати вказаного Закону, тому позивач мав можливість звернутись з зазначеним позовом у встановлений КАС України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) строк, а тому вимоги позивача про нарахування та виплату відповідно до ст.ст. 39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.01.2007р. по 08.06.2009 р., по ст.. 51 зазначеного Закону з 01.01.2007р. по 11.02.2009р. підлягають залишенню без задоволення.
Зважаючи на ту обставину, що позов було подано 09.06.2010 року колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до ст.ст. 39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 09.06.2009 року по 31.12.2009 року(кінцева дата зазначена позивачем в позовних вимогах).
Крім того, колегія суддів зауважує про те, що вимога позивача щодо нарахування виплат відповідно до ст.ст. 39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в подальшому, безпідставна, оскільки встановлення обов'язків на майбутнє, без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце в подальшому, та без наявності спірних відносин є передчасним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду -скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 197, 199, 202, 205, 207КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області -задовольнити частково.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 27 грудня 2010 року скасувати та постановити нову, якою
позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату недотриманої пенсії по інвалідності за період з 01.01.2007р. по 08.06.2009 р. -відмовити
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області в частині відмови ОСОБА_2 виплатити пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячної додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до ст.ст. 39,50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, щомісячну доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 09.06.2009 року по 31.12.2009 року включно з урахуванням сум раніше проведених виплат за вказаний період.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 3 грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова є остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Костюк Л.О.
Бужак Н.П.