Ухвала від 12.06.2012 по справі 2а-2529/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2529/11 Головуючий у 1-й інстанції: Юзькова О.Л.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

УХВАЛА

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Романчук О.М.,

суддів: Глущенко Я.Б,

Шелест С.Б.

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації України, третя особа Приватне підприємство «Страхова компанія «Брокбізнес»»про стягнення одноразової грошової допомоги за отримане під час проходження служби ушкодження здоров'я та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_3 -ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Державної податкової адміністрації України, третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес»»про стягнення одноразової грошової допомоги за отримане під час проходження служби ушкодження здоров'ю та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2012 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник позивача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2012 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 виплачено одноразову допомогу за отримане під час проходження служби ушкодження здоров'я, у сумі 174 155,28 грн. 17 грудня 2008 року на підставі п.5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби»від 03.06.1994 року № 349, Договору про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування № 029-1, Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», ст. 23 Закону України «Про міліцію».

У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства (п. 6 ст. 23 Закону України про міліцію»).

Пункт 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби»від 03.06.1994 року № 349, страховик виплачує страхові суми: у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

З аналізу вище зазначених правових норм слідує, що позивачу по справі передбачено одноразову грошову допомогу, тому колегія суддів приходить до висновку, що апелянту по справі було відомо остаточну (кінцеву) суму на момент отримання грошової допомоги у 2008 році. Відповідно ОСОБА_3 мав можливість та повинен був звернутись до суду з вимогою про усунення порушених прав у 2008 році.

Натомість, представником позивача в апеляційній скарзі зазначено, що йому лише у лютому 2011 року стало відомо про те, що його право порушено, а сума відшкодування розрахована у відповідності до Постанови КМУ №349 від 03.06.1994 року, а не у відповідності до Постанови КМУ № 59 від 20.06.1991 року, та зменшена на 40 189,68 грн. Тому, 18 травня 2011 року представник ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом про стягнення одноразової грошової допомоги за отримане під час проходження служби ушкодження здоров'я у розмірі 40 189,68 грн. та відшкодування моральної шкоди -50 000 грн.

З огляду на вище зазначене, ОСОБА_3 хоч і не є спеціалістом у галузі розрахунків, як зазначалося ним у суді першої інстанції, але знав про порядок та суму нарахування на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2007 року та розміри одноразової допомоги, що виплачені 17.12.2008 року.

Так, КАС України встановлюється шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (п. 1 ч. 2 ст. 99 КАС України).

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 99, 100, 160, 167, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.

Попередній документ
24949329
Наступний документ
24949331
Інформація про рішення:
№ рішення: 24949330
№ справи: 2а-2529/11
Дата рішення: 12.06.2012
Дата публікації: 03.07.2012
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо: