Справа: № 2а-6668/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
за участю секретаря: Співак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва, Державного казначейства України, треті особи: Головне Управління Державного казначейства України в м.Києві, приватне підприємство «Деніза»про визнання дій, бездіяльності протиправними та стягнення шкоди, -
У січні 2007 року позивач звернулася до Господарського суду м.Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва, Державного казначейства України, треті особи без самостійних вимог: приватне підприємство "Деніза", Головне управління державного казначейства України у м.Києві про визнання дій протиправними та стягнення шкоди.
Постановою Господарського суду м.Києва від 10.07.2007 року у справі № 25/102-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 05.03.2009 року, позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України (з рахунків, визначених державним казначейством України) на користь позивача 35 958,17 грн. вартості вилученого (конфіскованого) майна. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2011 року за касаційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва на постанову Господарського суду м.Києва від 10.07.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009 року у справі № 25/102-А Господарського суду м. Києва касаційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва задоволено частково, скасовано постанову Господарського суду м.Києва від 10.07.2007 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009 року, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 червня 2011 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв»язку з безпідставністю позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 в останній редакції (від 26.03.2007 року) викладені наступним чином:
Визнати неправомірними (протиправними) дії та бездіяльність посадових осіб державного органу, суб'єкта владних повноважень, ДНІ у Подільському районі м. Києва в особі ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва, а саме: - посадові особи державного органу, суб'єкта владних повноважень, ДПІ у Подільському районі м. Києва в особі ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва неналежно виконували свої службові обов'язки; - посадові особи державного органу, суб'єкта владних повноважень, ДПІ у Подільському районі м. Києва в особі ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва не здійснювати контроль за збереженням конфіскованого майна; - посадові особи державного органу, суб'єкта владних повноважень, ДПІ у Подільському районі м. Києва в особі ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва не здійснювали контроль за своєчасним надходженням до бюджету коштів від його реалізації; - посадові особи державного органу, суб'єкта владних повноважень, ДПІ у Подільському районі м. Києва в особі ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва самоусунулись від виконання вимог абзацу 4 п.7 та п. 19 постанови KM № 1340 від 25.08.1998 р. "Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, то переходить у власність держави, і розпорядження ним"; - посадові особи державного органу, суб'єкта владних повноважень, ДПІ у Подільському районі м. Києва в особі ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва несумлінно ставились до виконання своїх службових обов'язків; -
посадові особи державного органу, суб'єкта владних повноважень, ДПІ у Подільському районі м. Києва в особі ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва діяли не у відповідності до вимог ст. 291 КУпАП. Посадові особи державного органу, суб'єкта владних повноважень, ДПІ у Подільському районі м. Києва в особі ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва після отримання з Апеляційного суду м. Києва листа від 11.03.2002 р. № 4к-41 про подання, в установлені законом строки, скарги на постанову Подільського районного суду від 22.02.2002., не зупинили виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги; - посадові особи державного органу, суб'єкта владних повноважень, ДПІ у Подільському районі м. Києва в особі ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва не виконали постанову Подільського районного суду від 17 квітня 2002 p., товари, вилучені в складських приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не повернули власникам.
Ухвалити рішення, яким стягнути з держави Україна в особі Державного казначейства України на користь громадянки України ОСОБА_2, грошові кошти у сумі 35958 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) гри. 17 коп., у відшкодування шкоди, завданої посадовими особами державного органу, суб'єкта владних повноважень, ДПІ у Подільському районі м. Києва в особі ГВПМ ДПІ у Подільському районі м.Києва, та визначити порядок виконання ухваленого рішення.
При цьому, судом першої інстанції було запропоновано позивачеві уточнити позовні вимоги щодо конкретизації посадових осіб, дії та бездіяльність яких оскаржується позивачем, а також щодо розмежування позивачем саме протиправних дій та протиправної бездіяльності посадових осіб, оскільки позовні вимоги такої конкретизації не містять.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22.02.02 року ОСОБА_3, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, а саме склотари та ящиків до неї які незаконно зберігаються в складських приміщеннях за адресою по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2
Виконання цієї постанови суд доручив ДПІ у Подільському районі м.Києва, про що зазначено в самій постанові.
Відповідно до ст. 304 КУпАП, питання пов'язані з виконанням постанови вирішуються органом, який виніс цю постанову, а згідно вимог ст, 124 Конституції України судові рішення є обовязковими для виконання, у зв'язку з чим виконання постанови суду від 22.02.2002 року була обов'язковою для виконання ДПІ Подільському районі м.Києва,
Співробітниками ДШ у Подільському р-ні м.Києва на виконання постанови Подільського районного суду м.Києва від 22.02.02 оку. та у відповідності з постановою КМУ № 1340 проводилось вилучення вищезазначених товарно-матеріальних цінностей та передача їх на зберігання та подальшу реалізацію до ПП "Деніза", згідно договору укладеного між ПП «Деніза» та ГВПМ ДШ у Подільському районі м.Києва «Про зберігання та реалізацію конфіскованого майна, що переходить у власність держави»від 15.01.2002 року, Вказане підприємство було включено в 2002 році до Єдиного реєстру підприємств 1 організацій, затвердженого УПМ ДПА у м. Києві 09.01.2002 року, та яке має право здійснювати зберігання та реалізацію конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна.
Відповідно до постанови КМУ № 1340, оцінка вилучених товарно-матеріальних цінностей проводилась у складі комісії з представників ДПІ у Подільському районі м, Києва, райфінвідділу району, ПП "Деніза", представника відділу по боротьбі з корупцією в ОДПС, а також було залучено спеціаліста-експерта.
Всі акти опису і оцінки майна погоджувались з ДПА у м.Києві. В подальшому з метою реалізації конфіскованого майна ПП "Деніза" в період часу з 27.02.2002 р. по 12.03.2002 р. уклало на Київській універсальній біржі 17 біржових контрактів з приватними підприємцями на загальну суму 189 266,00 грн.
15.03.2002 року до ГВПМ ДПІ у Подільському районі м.Києва надійшов лист з Апеляційного суду м. Києва від 11.03.2002 року щодо призупинення дії постанови Подільського районного суду м. Києва від 22.02.2002 року у зв'язку з оскарженням цього рішення скаржником -ОСОБА_3
За вихідним № 553/9/26-17/80 від 15.03.2002 року ГВПМ ДПІ у Подільському районі м.Києва письмово повідомило ПП «Деніза» про необхідність призупинення реалізації конфіскованого майна.
У відповідь ПП «Деніза» 18.03.2002 року письмово повідомило ГВПМ ДПІ у Подільському районі м.Києва про те, що майно, яке було передано на реалізацію в період з 27.02.2002 року по 12.03.2002 року реалізовано шляхом укладення контрактів на біржі.
Впродовж періоду часу з 27.02.2002 по 12.03.2002 ПП «Девіза» реалізувало вилучене майно на загальну суму 189266,86 грн., перерахувавши з цих коштів до Державного бюджету України 153308,69 грн. та залишивши в своєму розпорядженні 35958,17 грн. як винагороду відповідно до умов договору, яким підприємство було уповноважене на реалізацію конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна.
Постановою Голови апеляційного суду м. Києва від 21.03.2002 постанова Подільського районного суду від 22.02.2002 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - скасована, а справа направлена на новий розгляд.
За результатами нового розгляду постановою Подільського районного суду м.Києва від 17.04.2002 року провадження у справі закрите з підстав недоведеності вини громадянина ОСОБА_3. в скоєні правопорушення, передбаченого ст. 160-2 КпАП України, товари, вилучені із складських приміщень за адресами по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, повернуті власнику.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.07.2004 року встановлений порядок виконання постанови від 17.04.2002 року як повернення позивачу 189266,86 грн.
Фактично з бюджетних рахунків позивачу повернуті грошові кошти в сумі 153308,69 грн.
Згідно з частиною другою ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
За змістом цієї норми задоволення адміністративного позову про відшкодування шкоди презумує визнання судом протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, іншого порушення прав, свобод та інтересів особи, якими заподіяна шкода.
Відносини з приводу відшкодування шкоди є деліктним правовідносинами. їх елементом є, зокрема причинний зв'язок між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю), що заподіяли шкоду. При цьому підставою для відшкодування шкоди є прямий, безпосередній причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою.
Матеріалами справи не підтверджено висновок позивача про те, що шкода в розмірі 35958,17 грн. заподіяна внаслідок неналежного виконання посадовими особами ГВ ПМ ДПІ у Подільському районі м.Києва обов'язку щодо контролю за зберіганням та реалізацією конфіскованого майна.
Разом з тим, судом першої інстанції також встановлено, що відсутні докази, які б свідчили про те, що вилучене згідно постанови Подільського районного суду м.Києва від 22.02.2002 року майно було втрачене, зіпсоване чи у інший спосіб зменшило свою вартість, внаслідок чого виручені від його продажу грошові кошти складають суму, що нижча його дійсної вартості. Позивач також не посилається на подібні обставини, так само як не посилається на те, що майно було реалізоване за навмисно встановлену низьку ціну.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що, отримавши 15.03.2002 року лист Голови Апеляційного суду м. Києва від 11.03.2002 року про зупинення виконання постанови Подільського районного суду м. Києва від 22.02.2002 року, в цей же день повідомив ПП «Деніза» про необхідність призупинення реалізації конфіскованого майна, про що свідчить залучений до матеріалів справи лист від 15.03.2002 року № 553/10/26-17/80.
Згідно частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відтак, суд першої інстанції слушно звернув увагу на той, факт, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, в тому числі ухвалою ВАСУ від 14.04.2011 року встановлено, що конфісковане майно було реалізовано у період з 27.02.2002 року по 12.03.2002 року, тобто на момент отримання відповідачем 15.03.2002 року листа Апеляційного суду міста Києва про оскарження постанови та зупинення її виконання майно фактично вже було реалізовано. А тому ознак протиправності в діях відповідача щодо невчасного зупинення виконання постанови, оскільки на момент її зупинення, постанова вже була виконана.
Вищевикладене свідчить про відсутність ознак протиправності в діях (бездіяльності) з боку відповідача відносно позивача.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що причинний зв'язок між діями ДПІ по виконанню постанови Подільського районного суду м.Києва від 22.02.2002 року та шкодою, завданою позивачу відсутній.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, в тому числі, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення (пункт 4 ст. 2 цього Закону).
Частиною другою ст. 4 цього Закону встановлено, що майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону (зокрема, майно конфісковане або звернене в доход держави судом) повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету.
Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю (частини третя і четверта цієї статті).
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 червня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 26 червня 2012 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Троян Н.М.