Справа: № 2а-2359/11 Головуючий у 1-й інстанції: Виниченко Л.М.
Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
"12" червня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Старової Н.Е
суддів: Файдюк В.В., Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання здійснити нарахування та виплату соціальної допомоги «Дітям війни», -
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою, встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостій цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач має статус «Дитина війни». Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що Закон України«Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу та є пріоритетним у застосуванні в порівняні з постановою КМ України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№ 3491- VI від 14 червня 2011 року. У п. 4 розділу VII Прикінцевих положень (постанова КМ України № 3491- VI) передбачено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Також судом першої інстанції вірно застосовано до спірних правовідносин, як критерій визначення розміру мінімальної пенсії, положення абз.1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги задоволено у межах строку звернення до суду, згідно ст. 99 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові та не можуть бути підставами для її скасування.
Керуючись статтями 41, 197, 183-2, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва -залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.