Справа: № 2а-955/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"19" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Аліменко В.О., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до прокуратури Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачу всупереч приписів чинного законодавства прокуратурою Київської області не надано повної та обґрунтованої відповіді на його заяву від 29 листопада 2011 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до прокуратури Київської області із заявою від 29 листопада 2011 року, в якій зазначав про те, що співробітниками прокуратури області порушено приписи ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» та п.4.4 Інструкції №9гн-11 в частині того, що заборонено направлення звернень прокурорам на їх розгляд, які раніше приймали рішення з оскаржуваних питань або дії яких оскаржуються. У своїй заяві позивач вказував на те, що начальник відділу звернень громадян В.Осадець розглядав та вирішував його звернення від 10 липня 2010 року та 16 вересня 2010 року, рішення за результатами розгляду яких були оскаржені позивачем до суду, який зобов'язав прокуратуру області повторно розглянути зазначені звернення. При цьому, у своїй заяві позивач зазначав, що В.Осадець знову здійснив дії щодо повторного розгляду його звернень. В заяві від 29 листопада 2011 року позивач просив з'ясувати ким або за чиєю вказівкою його звернення направлено на розгляд до В.Осадця; з'ясувати та визнати, що направлення звернень для розгляду до В.Осадця є протиправною дією; встановити, що дії В.Осадця щодо повторного розгляду звернень позивача є протиправними; притягнути винних до відповідальності.
13 грудня 2011 року прокуратурою Київської області надано відповідь на заяву позивача №19-1032вих., згідно якої повідомлено, що перевірка звернень заявника здійснена обласним апаратом у відповідності до вимог чинного законодавства, посилання на обмеження, встановлені ст.7 Закону України «Про звернення громадян» та п.4.4 Інструкції є безпідставним, оскільки звернення були розглянуті прокуратурою згідно постанови суду, за результатами чого 23 серпня 2011 року була надана мотивована відповідь в.о.прокурора області Клюге Г.О.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідачем заява ОСОБА_2 була розглянута у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Згідно ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян»громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 15 вищенаведеного Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
При цьому, ст.20 Закону України «Про звернення громадян»встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на заяву позивача від 29 листопада 2011 року була надана листом прокуратури Київської області від 13 грудня 2011 року №19-1032вих., надано відповіді на поставлені у заяві питання, відповідачем було зазначено, що оскільки суд визнав протиправною діяльність прокуратури області, а не її окремих працівників, перевірка зазначених звернень, на виконання постанови суду, була здійснена обласним апаратом у відповідності з вимогами чинного законодавства, а також роз'яснено безпідставність застосування ст.7 Закону України «Про звернення громадян»з огляду на повторний розгляд звернень на підставі постанови суду.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо відсутності протиправності дій відповідача при розгляді заяви позивача від 29 листопада 2011 року, а також надання відповіді від 13 грудня 2011 року у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 25 червня 2012 року.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Аліменко В.О.
Лічевецький І.О.