Іменем України
19 червня 2012 року Справа № 5002-34/127-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Голика В.С.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 31.05.2012, приватне підприємство "Кант";
відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія";
відповідача: не з'явився, Судацька міська рада;
відповідача: не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція"
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 27 лютого 2012 року у справі №5002-34/127-2012
за позовом приватного підприємства "Кант" (вул. Набережна, 37,Судак,98000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія" (вул. Будьоного, 32,Сімферополь,95000)
Судацької міської ради (вул. Леніна, 85-а,Судак,Автономна Республіка Крим,98000)
товариства з обмеженою відповідальністю "Трансекспедиція" (вул. Полярний тупик, 8,Судак,Автономна Республіка Крим,98000)
про розірвання договору оренди землі
Позивач, приватне підприємство „Кант", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Судацької міської ради, про розірвання договору оренди земельної ділянки, загальною площею 4,1276 га, укладеного 01 липня 2003 року між Судацькою міською радою, приватним підприємством „Кант" та товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союзстройтехнологія".
Позовні вимоги з посиланнями на статтю 651 Цивільного кодексу України, статтю 188 Господарського кодексу України та статтю 32 Закону України „Про оренду землі" мотивовані тим, що на підставі зазначеної угоди у користування приватного підприємства „Кант" та товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союзстройтехнологія" була передана земельна ділянка для розміщення виробничої бази. Втім, 06 лютого 2004 року позивач передав частку зазначеного майна товариству з обмеженою відповідальністю „Грант", яке, у свою чергу, здійснило її відчуження у комунальну власність. Позивач вважав, що набувачам зазначеного нерухомого майна перейшли усі його права щодо спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим договір оренди від 01 липня 2003 року підлягає розірванню.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року до участі у справі в якості іншого відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союзстройтехнологія" (а.с.63-64 том 1).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року (суддя Ейвазова А.Р.) у справі № 5002-34/127-2012 позов задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 01 липня 2003 року (реєстровий номер 1881), укладений між Судацькою міською радою, приватним підприємством "Кант" та товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союзстройтехнологія»та зареєстрований 23 серпня 2003 року Судацькою міською радою Автономної Республіки Крим.
Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
В оскарженому рішенні встановивши, що право власності на будівлі, розташовані на орендованій земельній ділянці, перейшло від приватного підприємства „Кант" до іншої особи, а сам позивач добровільно відмовився від користування цією земельною ділянкою, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позову про розірвання спірного договору, оскільки така можливість передбачена чинним цивільним та земельним законодавством.
Не погодившись із зазначеним судовим актом, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союзстройтехнологія" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач послався на неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права .
Зокрема, сторона стверджувала, що у статті 32 Закону України „Про оренду землі" передбачений вичерпний перелік підстав, з яких може бути розірвано договір оренди земельної ділянки. Втім, наявність жодної з них не було наведено позивачем протягом вирішення даного спору.
Також, відповідач зазначав, що розірвання спірного договору в односторонньому порядку суперечить положенням статті 651 Цивільного кодексу України.
Окрім того, заявник апеляційної скарги звертав увагу на недотримання позивачем порядку розірвання господарського договору, визначеного частиною 2 статті 188 Господарського кодексу України.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 травня 2012 року до участі у справі в якості іншого відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція" (а.с.82-86 том 2)
У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене 19 квітня 2012 року, з'явився представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представники відповідачів до суду апеляційної інстанції у зазначену дату судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про причини неявки до суду від зазначених представників не надходило.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З матеріалів справи слідує, що представники відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю „СоюзСтройТехнологія" та Судацької міської ради приймали участь у розгляді цієї справи в суді апеляційної інстанції у попередніх судових засіданнях (а.с. 22-26, 70-75 том 2) та надали свої пояснення по суті спору та доводів апеляційної скарги.
Що стосується іншого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція", то про час та місце розгляду даного спору в суді апеляційної інстанції зазначену особу було повідомлено за юридичною адресою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 114-116том 2).
Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, слід вважати, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція" про дату, час та місце розгляду даного спору повідомлений належним чином.
З огляду на викладене, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
28 лютого 2000 року між орендним підприємством Будівельно-монтажного управління-9 „Стройкомплекс" в особі голови ліквідаційної комісії та позивачем укладено договір купівлі-продажу майна цього підприємства (а.с. 44-46 том 2), відповідно до якого позивач придбав у власність: незавершену будівництвом базу будівельної індустрії, розташовану у місті Судак по вул.. Полярний тупік,8, яка складалась з: блоку складів, майданчику для виготовлення та збереження ЖБВ, боксів для ремонту автомобілів, мехмайстерень, боксу для легкових автомобілів, побутового блоку, прохідної, акумуляторної, насосної 1-го та 2-го підйому з резервуарами для води, внутрішніх та зовнішніх мереж майданчику; товарно-матеріальні та основні засоби, які знаходились на території бази будівельної індустрії; незавершену будівництвом виробничу базу з житловим комплексом у селищі Дачне в місті Судак.
У той же день договір було посвідчено нотаріально та здійснено його державну реєстрацію (а.с.45 звор. бік том 2).
23 квітня 2002 року між приватним підприємством „Кант" (продавець) та підприємством „Союзстройтехнологія (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до пунктів 1.1.-1.2. якого останній придбав у власність об'єкти незавершеного будівництва, розташовані в місті Судак по вул. Полярний тупік, 8, а саме: механічні майстерні з РБУ (літ. Г-3, Г-1); бокси для ремонту автомобілів (літ. Ж"); акумуляторна ( літ. „З"); прохідна (літ. „И"); адміністративно-побутовий блок (літ. „Е"), підпорні стіни; огородження; мережі внутрі та зовні майданчиків (а.с. 64-66).
01 липня 2003 року на підставі рішення Судацької міської ради 14 сесії 24 скликання від 25 березня 2003 року № 90/14-03 (а.с. 45 том 1) між Судацькою міською радою, приватним підприємством „Кант" та підприємством „Союзстройтехнологія" було укладено договір оренди землі (а.с.10-11 том 1).
У відповідність до пункту 1 наведеного договору Судацька міська рада надала, а приватне підприємство „Кант" та підприємство „Союзстройтехнологія" прийняли у довгострокову оренду строком на 50 років земельну ділянку, загальною площею 4,1276 га, за угіддями -землі промисловості, у тому числі: для промислового виробництва будівельних матеріалів 1,3030 га у відповідності з УКЦІЗ підприємств іншої промисловості, код -1.10.5; для ведення товарного сількогосподарського виробництва -2,824 га; код.- 1.1.
Кадастровий номер ділянки: для промислового виробництва 0111700000;01;064;0006, для сілськогосподарського виробництва -01111700000:01,064:0007. Економіко-планувальна зона П2-64.
У пункті 5.1. спірного договору було встановлено, що він може бути розірваний за взаємною згодою сторін.
Одночасно пунктом 5.2. наведеного договору було передбачено, що достроково договір може бути розірваний на вимогу однієї з сторін за рішенням суду у випадку невиконання сторонами їх зобов'язань, а також у випадковому знищенні або пошкодженні об'єкту оренди, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки.
Державна реєстрація спірного договору проведена Судацькою міською радою 23 серпня 2003 року, про що здійснено запис №020042-СУД (а.с.11 звор. бік, том 1).
Також з матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2004 року між приватним підприємством „Кант" та товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд" також було укладено договір купівлі-продажу недобудованої будівлі (а.с.12 том 1), згідно з пунктом 1 якого приватне підприємство „Кант" продало, а товариство з обмеженою відповідальністю „Гранд" придбало незавершені будівництвом будівлі виробничої бази: виробничий корпус літ. „Б", під літ. „Б" підвал-готовністю 62 %, резервуар літ. „В"- готовністю 89 %, зварювальний цех літ. „Д"- готовністю 46 %, що складає 11/100 часток бази, розташованої в Автономній Республіці Крим, в місті Судак, вул. Полярний тупік,8.
14 листопада 2005 року на підставі договору купівлі-продажу товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд" здійснено відчуження будівель під літ. „Д" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція" (а.с. 143 том 2).
На підставі рішення виконавчого комітету Судацької міської ради від 06 березня 2007 року за підприємством „Союзстройтехнологія" було зареєстровано право власності на розчиннобетонний вузел під літ. „Л", загальною площею 227,9 кв.м.(а.с.62 том 2).
В подальшому, 15 вересня 2011 року Судацькою міською радою було прийнято рішення № 507/12-11 „Про надання згоди на приймання у комунальну власність територіальної громади міста Судак незавершених будівництвом будівель виробничої бази, розташованої за адресою: місто Судак, вул. Полярний тупік, 8" (а.с.13 том 1), у відповідність до якого надано згоду у комунальну власність територіальної громади зазначених вище об'єктів незавершеного будівництва, належних товариству з обмеженою відповідальністю „Гранд".
Звертаючись із цим позовом до господарського суду, позивач стверджував, що здійснив повне відчуження належного йому нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, у зв'язку з чим вказував на наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі від 01 липня 2003 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів в попередніх судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Предметом спору у цій справі є розірвання договору оренди, укладеного 01 липня 2003 року між Судацькою міською радою, приватним підприємством „Кант" та товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союзстройтехнологія" (а.с. 10-11 том 1).
Оскільки об'єктом оренди є земельна ділянка, спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами як Цивільного та Земельного кодексу України, так і Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним.
Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 651 Цивільного кодексу України зумовлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Крім того, такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін закріплений статтею 32 Закону України "Про оренду землі".
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі", положення якої узгоджуються з пунктами „а", „е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Приписами статті 377 Цивільного кодексу України також унормовано, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.
При цьому, слід відмітити, що у контексті наведених правових норм, перехід права користування на земельну ділянку до нового власника відбувається саме в частині, яка відповідає його частці у придбаному нерухомому майні.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що факт переходу права власності від позивача на недобудовану споруду, яка знаходиться на орендованій земельній ділянці, до товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд" підтверджений договором відчуження від 06 лютого 2004 року (а.с.12 том 1)
Наявності в матеріалах справи зазначеного договору суд першої місцевий суд визнав достатнім, щоб надати висновків про існування всіх підстав для застосування у спірних правовідносинах норм статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України з відповідними правовими наслідками.
Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення" від 23 березня 2012 року № 6 рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Між тим, інші письмові докази, які б дозволили перевірити фактичні обставини справи, а саме: які об'єкти нерухомості фактично знаходяться на спірній земельній ділянці, наявність права власності на них інших осіб, розмір частки позивача на ці об'єкти на момент укладення договору купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд" (06 лютого 2004 року) та чи відбувся від позивача перехід права власності на частку у спірному майні у повному обсязі - судом не витребувались та не досліджувались, хоча вони мають суттєве значення для вірного вирішення даного спору.
Тобто надані місцевим судом висновки по суті спору ґрунтуються лише на матеріалах, наданих позивачем до позовної заяви
З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що судом першої інстанції обставини дійсного спору у повному обсязі не встановлені та не перевірені, а матеріали справи не містять письмових доказів для його об'єктивного та всебічного вирішення, аналіз взаємовідносин сторін судова колегія здійснила під час апеляційного перегляду справи.
При цьому, слід відзначити, що апеляційний суд, як судова інстанція, яка переглядає спір по суті, не позбавлена права витребувати та долучити до матеріалів справи необхідні докази, надавши їм відповідну правову оцінку, якщо такі докази, на думку суду, підтверджують фактичні обставини справи. (Аналогічну позицію викладено Вищим господарським судом України у постанові від 02 вересня 2009 року у справі № 2-6/529-2009).
Так, з матеріалів справи слідує, що 28 лютого 2000 року між орендним підприємством Будівельно-монтажного управління-9 „Стройкомплекс" в особі голови ліквідаційної комісії та позивачем укладено договір купівлі-продажу майна цього підприємства (а.с. 44-46 том 2), відповідно до якого позивач придбав у власність: незавершену будівництвом базу будівельної індустрії, розташовану у місті Судак по вул.. Полярний тупік,8.
Згідно з інвентарною справою на базу, розташовану по вул. Полярний тупік, 8 у місті Судак, яка була об'єктом купівлі-продажу за договором від 28 лютого 2000 року, станом на час проведення основної інвентаризації 13 червня 2001 року до її складу входили: склади літ. „А", виробничий комплекс літ. „Б", підвал літ. „Б", резервуар літ. „В", РБУ літ. „Г-3", механічні майстерні літ. „Г-1", зварювальний цех літ. „Д", адміністративно-побутовий блок літ. „Е", тамбур літ. „е", ремонтний бокс літ. „Ж", підвал літ. „Ж", акумуляторна літ. „З", прохідна літ. „И", прибиральна літ. „К" (а.с. 46-59 том 2).
Склад бази, розташованої по вул. Полярний тупік, 8 у місті Судак, станом на 2001 рік також підтверджується відповіддю Кримського Республіканського підприємства „Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Судака", наданої на запит господарського суду апеляційної інстанції (а.с.89 том 2).
23 квітня 2002 року за договором купівлі -продажу приватним підприємством „Кант" здійснено відчуження частини зазначеного майна на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союзстройтехнологія, а саме наступних будівель: механічних майстерень з РБУ (літ. Г-3, Г-1); боксів для ремонту автомобілів (літ. Ж"); акумуляторної (літ. „З"); прохідної (літ. „И"); адміністративно-побутового блоку (літ. „Е"), підпорних стін; огородження; мережі внутрі та зовні майданчиків (а.с. 64-66 том 2).
06 лютого 2004 року приватне підприємство „Кант" продало товариству з обмеженою відповідальністю „Гранд" незавершені будівництвом будівлі виробничої бази: виробничий корпус літ. „Б", під літ. „Б" підвал-готовністю 62 %, резервуар літ. „В"- готовністю 89 %, сварочний цех літ. „Д"- готовністю 46 %, що складає 11/100 часток бази, розташованої в Автономній Республіці Крим, в місті Судак, вул. Полярний тупік,8.
Таким чином, з урахуванням угод купівлі-продажу нерухомого майна незавершеної будівництвом бази будівельної індустрії, розташованої у місті Судак по вул. Полярний тупік, 8, які були укладені з підприємством „Союзстройтехнологія" та товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд", станом на 2004 рік позивачем не були відчужені склади літ. „А", загальною площею 1364 кв.м.
Тобто приватне підприємство „Кант" на даний час не здійснило у повному обсязі відчуження належних йому об'єктів нерухомості, розташованих на спірній земельній ділянці, залишивши у своїй власності склади літ. „А", загальною площею 1364 кв.м.
Викладене підтверджено представником вказаної особи в судових засіданнях суду апеляційної інстанції та в письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.38 том 2).
Більш того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в подальшому товариство з обмеженою відповідальністю „Гранд" на підставі договору від 14 листопада 2005 року продало товариству з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція" будівлі під літ. „Д".
Поряд із тим у 2007 році підприємством „Союзстройтехнологія" закінчено будівництво розчиннобетонного вузлу під літ. „Л", загальною площею 227,9 кв.м., право власності на який за ним зареєстровано на підставі рішення виконавчого комітету Судацької міської ради від 06 березня 2007 року (а.с.62 том 2).
15 вересня 2011 року Судацькою міською радою було прийнято рішення № 507/12-11 „Про надання згоди на приймання у комунальну власність територіальної громади міста Судак незавершених будівництвом будівель виробничої бази, розташованої за адресою: місто Судак, вул. Полярний тупік, 8" (а.с.13 том 1), у відповідність до якого надано згоду на приймання у комунальну власність територіальної громади об'єктів незавершеного будівництва, належних товариству з обмеженою відповідальністю „Гранд".
Згідно з актом прийому -передачі від 17 вересня 2011 року, складеного у виконання наведеного акту органу місцевого самоврядування, територіальній громаді були передані такі будівлі: виробничий корпус під літ. „Б", резервуар під літ. „В" (а.с.68 том 2).
Отже, право власності товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд" на об'єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці, припинилось у зв'язку з їх відчуженням у 2011 році.
Таким чином, на час вирішення даного спору, виробнича база, розташована по вул. Полярний тупік, 8, в місті Судак знаходиться у власності одразу чотирьох осіб:
- Судацької міської ради (літ. „Б", „В"),
- товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція" (літ.„Д"),
- підприємства „Союзстройтехнологія" (літ. „К", „Г", „Л"),
- приватного підприємства „Кант" (літ. „А")
Тобто усі перелічені чотири особи є фактичними користувачами земельної ділянки, що відноситься до цієї бази, у частці, пропорційній розміру частки кожної з них у наведеному нерухомому майні.
Отже приватне підприємство „Кант" до даного часу залишається власником будівель під літ. „А" зазначеної виробничої бази ( площею 1364 кв.м.) та користувачем спірної земельної ділянки, змінився лише її розмір, який знаходиться у фактичному користуванні зазначеної особи (площа 1364 кв.м.).
При цьому, викладене у сукупності унеможливлює застосування у спірних правовідносинах норм статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, а відповідно й розірвання договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані приведені об'єкти, оскільки повний перехід права користування нею від приватного підприємства „Кант" до інших осіб не відбувся.
Однак, місцевим судом наведені обставини встановлені не були, що, як наслідок, призвело до надання помилкових висновків по суті спору.
Одночасно заявником апеляційної скарги вірно зазначено, що набуття права власності на частку у нерухомому майні, розташованому на земельній ділянці, яке є об'єктом спірного договору оренди, особами, які не є його сторонами (товариством з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція" та товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд"), зумовило виникнення у останніх права користування нею у частці, що відноситься до відповідних об'єктів нерухомості.
Так, у пункті 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6 наведено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.
Таким чином, укладення приведених вище угод з відчуження будівель, розташованих на спірній земельній ділянці, тобто збільшення кількості її фактичних користувачів, зумовило виникнення множинності осіб на стороні орендаря у договорі оренди землі від 01 липня 2003 року.
Отже, це надає підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, загальною площею 4,1276 га, укладеного 01 липня 2003 року між Судацькою міською радою, приватним підприємством „Кант" та товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союзстройтехнологія" в частині зміни кола її орендарів, тобто зазначення на стороні орендаря чотирьох осіб, а не розірвання вказаної угоди.
З матеріалів справи слідує, що раніше позивач визнавав та слідував саме вказаної правової позиції, оскільки листом від 20 вересня 2010 року приватне підприємство „Кант", товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союзстройтехнологія", товариство з обмеженою відповідальністю „Гранд" та товариство з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція" звертались до Судацької міської ради з приводу внесення змін до спірного договору оренди землі в частині визначення землекористувачів (а.с. 37 том 1).
При цьому, вказані звернення були розглянуті органом місцевого самоврядування.
Так, 13 грудня 2012 року за вих. № 3283/02.1-11(а.с.38 том 1) перелічених вище осіб було повідомлено про неможливість вирішення порушеного у їх зверненні питання у зв'язку з ненаданням ними усіх необхідних документів.
02 грудня 2011 року за вих. № 4167/021 (а.с.36 том 1) на звернення позивача та товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союзстройтехнологія" Судацькою міською радою було зазначено, що у зв'язку з множинністю осіб на стороні орендаря вирішення питання про розірвання спірного договору можливо лише за умови звернення всіх орендарів з відповідною заявою.
Більш того, 08 лютого 2012 року за вих. № 17-12/2 товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союзстройтехнологія" повідомило приватне підприємство „Кант" про свою незгоду з розірвання спірної угоди та запропонувало у зв'язку з цим внести до неї відповідні зміни (а.с.74 том 1).
Однак, приведеному листуванню сторін суд першої інстанції правової оцінки не надав.
Таким чином, сукупність встановлених у справі обставин свідчить про необґрунтованість висновків місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки, загальною площею 4,1276 га, укладеного 01 липня 2003 року між Судацькою міською радою, приватним підприємством „Кант" та товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союзстройтехнологія".
Втім, судова колегія вважає необхідним зазначити про помилковість доводів заявника апеляційної скарги, що відповідно до статті 188 Господарського кодексу України скеровування позивачем пропозиції про розірвання договору оренди землі від 01 липня 2003 року було обов'язковим, оскільки це є правом, а не обов'язком особи, яка використовує його добровільно, виходячи з власних інтересів, та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову про розірвання договору.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19 вересня 2011 у справі № 3-74.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини справи та невірно застосовані норми матеріального права, тому колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Повний текст постанови складений 22 червня 2012 року.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союзстройтехнологія" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року у справі № 5002-34/127-2012 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді В.С. Голик
Ю.М. Гоголь
Розсилка:
приватне підприємство "Кант" (вул. Набережна, 37,Судак,98000)
товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія" (вул. Будьоного, 32,Сімферополь,95000)
Судацька міська рада (вул. Леніна, 85-а,Судак,Автономна Республіка Крим,98000)
товариство з обмеженою відповідальністю "Трансекспедиція" (вул. Полярний тупик, 8,Судак,Автономна Республіка Крим,98000)