33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"20" червня 2012 р. Справа № 5004/223/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Гудак А.В.
Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача підприємця ОСОБА_2 від 26.04.2012 р. на рішення господарського суду Волинської області від 10.04.12 р. у справі № 5004/223/12
за позовом Прокурора Старовижівського району в інтересах держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації, смт. Стара Вижівка
до відповідача підприємця ОСОБА_2, м. Червоноград
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Поліська сільська рада, с. Поліське
про внесення змін до договору оренди земельної ділянки
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 - начальник юридичного відділу, довіреність у справі
від відповідача: ОСОБА_2 - підприємець; ОСОБА_5 - представник, довіреність в справі
від третьої особи: Тищук П.В. - сільський голова
В судовому засіданні взяла участь прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Рівненської області - Зайчук І.П.
Рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2012 р. у справі № 5004/223/12 (суддя Слободян П.Р.) задоволено позов Прокурора Старовижівського району в інтересах держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації до підприємця ОСОБА_2; внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 11 червня 2004 року, укладеного між Старовижівською районною державною адміністрацією, АДРЕСА_1 з підприємцем ОСОБА_2, зареєстрованого у Старовижівському районному відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 червня 2004 року № 69, виклавши в такій редакції: "4.1. Орендна плата з моменту набрання законної сили рішення господарського суду по 14 червня 2018 року включно вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або 61155,43 грн. (шістдесят одна тисяча сто п'ятдесят п'ять гривень 43 копійки) в рік і перераховується на рахунок місцевого бюджету Поліської сільської ради: УДК у Волинській області м. Луцьк МФО 803014 код 21740451 р/р 33211815700386 код платежу 13050200 (орендна плата з юридичних осіб)". " 4.3. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно до 30 числа звітного періоду в сумі 5096 гривень 28 копійки". "4.4.2. Зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів. Зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки". При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідачем у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження обставин, що стали підставою для заперечень, а позивач, надавши суду відповідні докази обґрунтував правомірність визначення ставки орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Позивач не довів правових підстав внесення змін до пункту 4.1. договору оренди щодо внесення орендної плати в зазначеному розмірі з 14.06.2011 року, оскільки, відповідно до статті 58 Конституції України, статтей 5, 6 ЦК України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Не погоджуючись з даним рішенням, підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою від 26.04.2012 р., в якій просив скасувати рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2012 року про внесення змін у договір оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що дане рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права. Господарським судом Волинської області при прийняті заяви про зменшення розміру позовних вимог не було надано належної правової оцінки ч. 4 статті 22 ГПК України. Заява про уточнення позовних вимог подана до господарського суду Волинської області після початку розгляду справи по суті, тому, відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, не могла бути предметом розгляду в суді. Прийнявши до розгляду заяву про уточнення позовних вимог судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, щодо того, що у позовній заяві про зменшення розміру позовних вимог викладено в новій редакції прохальну частину позовних вимог позивача, змінено підставу позову, адже підставою нової вимоги не є пропозиція позивача від 11 серпня 2011 року, а є нова позиція позивача від 10 квітня 2012 року. Із новими вимогами позивача він ознайомився лише 10.04.2012 р., під час судового розгляду справи, під час цього ж судового засідання він вперше ознайомився з розпорядженням Старовижівської райдержадміністрації про внесення змін у договір оренди. Судом не було надано належної правової оцінки, що Старовижівська райдержадміністрація на момент подачі позову до суду не приймала розпорядження про внесення змін у діючий договір оренди земельної ділянки, а за відсутності такого розпорядження встановити волю орендодавця щодо внесення змін до договору неможливо. Судом не надано належної оцінки і тому факту що позивач не надав суду обґрунтування щодо встановлення саме 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на момент подачі позову до суду. Судом при постановленні рішення не було надано належної правової оцінки ст. 188 ГК України. Позивач подав позов передчасно. Право на позов у нього виникне не раніше 30 квітня 2012 року, в той час, як позов уже подано 29.02.2012 року. Судом першої інстанції не надано було правової оцінки і тому, що у зв'язку із скеруванням нової пропозиції щодо змін до договору, попередня пропозиція відкликана, як необгрунтована за розміром оплати. Пропозицій щодо сплати орендної плати в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки землі на його адресу не поступало. Судом при постановленні рішення не було надано належної правової оцінки ст.188 ГК України та ст. 651 ЦК України, та не враховано що, норми чинного законодавства наділяють правом ставити питання про зміни умов договору саме сторони за договором, а не прокурора. Суд першої ж інстанції не звернув увагу на те, що договором оренди не передбачена така підстава для перегляду ставки орендної плати за землю як зміна % при проведені нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Не звернув увагу суд першої інстанції на те, що згідно договору оренди земельної ділянки від 11.06.2004 р. він платить сьогодні орендну плату в розмірі 1737, 32 грн. щомісяця, що становить 67,7 коп. за м.кв. в рік (1737,32 грн.х 12 міс./30784м.кв.), що прирівнювався на той час до мінімального розміру ставки земельного податку. У позивачів не було жодних підстав для перегляду та внесення змін до договору від 11.06.2004 року про збільшення % ставки при обрахуванні плати за земельну ділянку. Судом не було враховано, що замовником нормативно грошової оцінки було Управління агропромислового розвитку Старовижівської районної державної адміністрації. З технічною документацією щодо проведення нормативно грошової оцінки він не був ознайомлений, та не отримував її для ознайомлення.
Старовижівська районна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу просила залишити рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2012 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення , посилаючись на те, що заява позивачем про уточнення позовних вимог, а саме зменшення розміру позовних вимог була подана до прийняття рішення по справі. В позовній заяві, поданій до господарського суду Волинської області було зазначено розмір орендної плати 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується відповідачем, а в заяві про уточнення позовних вимог було зазначено 9 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується відповідачем. Підставою для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації у формі подачі позовної заяви є порушення державних інтересів відповідачем, який ухиляється від внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Внесення змін до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки щодо строку дії договору пояснюється тим, що згідно статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 7-10 років. Про це було зазначено під час судового розгляду справи в суді першої інстанції. Посилання відповідача на те, що замовником технічної документації по нормативній грошовій оцінці був не відповідач, а управління агропромислового розвитку пояснюється тим, що на виконання рішення обласної ради від 27.08.2010 року № 5/19 розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 14.10.2010 року № 370 було затверджено Порядок надання і використання коштів субвенції з обласного бюджету місцевим бюджетам на проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів області. На виконання розпоряджень голови облдержадміністрації від 14.10.2010 року № 370 та голови райдержадміністрації від 12.11.2010 року № 261 "Про затвердження Порядку використання коштів субвенції та коштів районного бюджету на проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів району та інших земельних ділянок" управлінням агропромислового розвитку Старовижівської районної державної адміністрації було укладено договір на розробку науково-технічної продукції з Товариством з обмеженою відповідальністю „Інститут земельних відносин та охорони навколишнього середовища" щодо виготовлення технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, яка передана в оренду підприємцю ОСОБА_2. Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 23.03.2011 року № 539 щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки ОСОБА_2 є позитивним.
Прокурор та третя особа відзивів на апеляційну скаргу суду не подали.
В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необгрунтованим; пояснив, що за весь час з його сторони договір жодного разу не був порушений і чому йому була встановлена максимальна відсоткова ставка 12%, а не мінімальна, він не розуміє; просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Волинської області скасувати.
Представник відповідача апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі з підстав зазначених у ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необгрунтованим; пояснила, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки, мінімальний розмір ставки земельного податку становив 1% від їх грошової оцінки і позивачу була встановлена орендна плата в розмірі 54 копійки за 1 квадратний метр в рік, однак пізніше було встановлено нову, максимальну відсоткову ставку - 12%; просила апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Волинської області скасувати.
Прокурор апеляційну скаргу заперечила у повному обсязі, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; пояснила, що було укладено договір оренди земельної ділянки, яким була встановлена нормативно-грошова оцінка 54 коп. за 1 квадратний метр, однак на даний час ця ставка суперечить законодавству, тому головою Старовижівської райради було прийнято рішення про затвердження нової нормативно-грошової оцінки; відповідачу була направлена пропозиція про внесення змін до договору, однак він відхилив дану пропозицію; у договорі не передбачалося зміни відсоткової ставки, однак це передбачено законодавством; просила рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача апеляційну скаргу заперечила у повному обсязі, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; пояснила, що на момент, коли укладався договір нормативно-грошова оцінка не була проведена; розпорядженням голови Старовижівської райдержадміністрації від 30.07.10 р. було змінено відсоткову ставку, яка становила 12% від нормативно-грошової оцінки, тому що дані землі є землями рекреаційного призначення; оскільки під час переговорів між сторонами не було досягнуто однієї думки, то відсоткову ставку було зменшено до 9%; просила рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник третьої особи підтримав представника позивача у повному обсязі; просив рішення господарського суду Волинської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-
Розпорядженням Старовижівської районної державної адміністрації від 11.06.2004 р. № 178 "Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2" затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо переоформлення права користування земельною ділянкою з ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" на підприємця ОСОБА_2., загальною площею 3,0784 га в межах Поліської сільської ради Старовижівського району за рахунок забудованих земель, надано в оренду підприємцю ОСОБА_2 терміном на 25 років земельну ділянку площею 3,0784 га для обслуговування бази відпочинку в межах Поліської сільської ради Старовижівського району за рахунок забудованих земель, встановлено орендну плату за землю в грошовій формі в розмірі 0,54 грн. за один метр квадратний в рік (а.с.37,75).
11 червня 2004 року між Старовижівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно пунктів 1.1, 2.1 якого орендодавець на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації № 178 від 11 червня 2004 року надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для обслуговування бази відпочинку орендаря, розміщену на землях Поліської сільської ради; в оренду передається земельна ділянка загальною площею 30784 м.кв. (а.с.6-7).
Відповідно до пункту 3.1 договору даний договір укладено на 25 років; після закінчення строку дії даного договору орендар має переважне право перед іншими особами на поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктами 4.1, 4.3 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 54 копійки за 1 кв.м. в рік і перераховується на розрахунковий рахунок Поліської сільської ради: УДК у Волинській області м. Луцьк МФО 803014 код 21740451 р/р 33211812800386 код платежу 13050200 (орендна плата з юридичних осіб); орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно не пізніше 30 числа звітного періоду в сумі 1385,28 грн.
Даний договір зареєстровано у Старовижівському районному відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.06.2004 року № 69 (а.с.7).
Як вбачається з платіжних доручень № 490 від 27.01.2011 р. на суму 1 737,32 грн., № від 30.01.2012 р. на суму 1 737,32 грн., № 508 від 24.02.2011 р. на суму 1 737,32 грн., № 601 від 28.02.2012 р. на суму 1 737,32 грн., № 3 від 28.03.2011 р. на суму 1 737,32 грн., № 7 від 30.03.2011 р. на суму 210,00 грн., № 544 від 28.04.2011 р. на суму 1 737,32 грн., № 52 від 26.05.2011 р. на суму 1 737,32 грн., № 563 від 29.06.2011 р. на суму 500 грн., № 564 від 06.07.2011 р. на суму 1 500,00 грн., № 90 від 27.07.2011 р. на суму 1 737,32 грн., № 109 від 23.08.2011 р. на суму 1 737,32 грн., № 578 від 23.09.2011 р. на суму 1 737,32 грн., № 148 від 22.10.2011 р. на суму 1 737,32 грн., № 160 від 17.11.2011р. на суму 1 820,00 грн., № 175 від 27.12.2011 р. на суму 1 737,31 грн. ОСОБА_2 сплачував на рахунок Поліської сільської ради орендну плату за землю згідно договору (а.с.25-36).
Пунктом 4.4. договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз в рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини "Орендаря", що підтверджено документами, в інших випадках передбачених чинним законодавством України (а.с.6).
10.06.2011 р. Старовижівською районною радою прийнято рішення № 8/8 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки Підприємця ОСОБА_2", яким вирішено затвердити нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 3,0784 га, що надана в оренду Підприємцю ОСОБА_2 для обслуговування бази відпочинку в межах Поліської сільської ради Старовижівського району Волинської області з врахуванням коефіцієнта індексації 3,2 в сумі 679504,82 грн.; нормативну грошову оцінку взяти за основу при нарахуванні орендної плати за землю (а.с.9).
12.08.2011 р. Старовижівська районна державна адміністрація направила Підприємцю ОСОБА_2 рекомендованим листом, що підтверджується поштовою квитанцією (а.с. 18), претензію № 2 від 11.08.2011 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11 червня 2004 року, зареєстрованого у Старовижівському районному відділі земельних ресурсів 17 червня 2004 року за № 69, якою надіслала додаток до договору про внесення змін від 14.06.2011 р. зазначила, що у випадку не підписання змін до договору оренди земельної ділянки та залишення претензії без розгляду справа буде передана на розгляд господарського суду (а.с.8, 10).
В даному додатку пропонувалося викласти пункт 4.1 розділу 4 "Орендна плата" в такій редакції: "41.Орендна плата з 14 червня 2011 року по 14 червня 2018 року включно вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або 81540,94 грн. в рік і перераховується на рахунок місцевого бюджету Поліської сільської ради: УДК у Волинській області м. Луцьк МФО 803014 код 21740451 р/р 33211815700386 код платежу 13050200 (орендна плата з юридичних осіб); пункт 4.3 розділу 4 "Орендна плата" - в редакції: "4.3 Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно до 30 числа звітного періоду в сумі по 6795 грн. 08 коп."; підпункт 4.4.2 пункту 4.4 розділу 4 "Орендна плата" - в редакції: "4.4.2 Зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки" (а.с.8).
Відповідач залишив дану пропозицію без відповіді.
Розпорядженням Старовижівської районної державної адміністрації відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", на виконання рішення районної ради від 10.06.2011 р. № 8/8 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки Підприємця ОСОБА_2." пункт 3 розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 11.06.2004 р. № 178 "Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2" викладено в такій редакції: "3.Встановити орендну плату за землю в розмірі 9% нормативної грошової оцінки земельної ділянки" (а.с.74).
Дане розпорядження є чинним, відповідачем або іншою особою не оскаржувалося, що було підтверджено відповідачем у судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 даного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 206 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 02.10.2003 р., з подальшими змінами та доповненнями, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки.
Статтею 289.1 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок; центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно частин 1,2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 12.1 договору оренди земельної ділянки від 11.06.2004 р. передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Частинами 1-4 статті 188 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз в рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини "Орендаря", що підтверджено документами, в інших випадках передбачених чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно статті 2 Закону України "Про плату за землю" від 19.09.1996 р. (чинний на час виникнення орендних правовідносин) використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Частиною 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 р., № 1378-IV, з подальшими змінами та доповненнями, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Таким чином, законодавством передбачено здійснення нормативно-грошової оцінки земель.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 № 309-УІ внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку , що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
У звязку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. (від 02.12.2010 № 2755-VI) Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а частини 4 та 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі" виключені згідно частини 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Отже, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.
Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість зміни розміру орендної плати у випадках передбачених чинним законодавством України, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 р. по справі № 2-1/10068-2008).
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом, приймають рішення які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому в разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки, ці обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. з подальшими змінами та доповненнями, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно пункту 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
В матеріалах справи не містяться докази про визнання не чинним або скасування рішення Старовижівської районної ради № 8/8 від 10.06.2011 року та розпорядження Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області від 04.04.2012 р.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що прийняті орендодавцем рішення щодо зміни відсотку орендної ставки можуть бути підставою для зміни розміру орендної плати відповідно до змісту договору оренди.
Прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.2008 р., яким були внесені зміни до статті 21 Закону України "Про оренду землі" в даному випадку є підставою для внесення змін в договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами спору.
Оскільки пропозиція Старовижівської районної ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11 червня 2004 року, зареєстрованого у Старовижівському районному відділі земельних ресурсів 17 червня 2004 року за № 69 залишена без відповіді, позивач згідно чинного законодавства обрав правильний спосіб захисту порушеного права, звернувшись до суду.
Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідачем не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження обставин, що стали підставою для заперечень, а позивач, надавши суду відповідні докази, а саме: розпорядження голови районної державної адміністрації від 04.04.2012р. № 120 "Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 11.06.2004р. № 178", розпорядження від 11.06.2004р. № 178; довідку фінансового управління районної державної адміністрації про бюджет Поліської сільської ради від 05.04.2012р. № 02/03/2-12 та № 154/1.11. від 04.04.2012р.; пояснення голови районної державної адміністрації щодо розрахунку орендної плати; рішення районної ради від 11.01.2012р. № 14/2 "Про районний бюджет на 2012р.", обґрунтував правомірність визначення ставки орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Також суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позивач не довів правових підстав внесення змін до пункту 4.1. договору оренди щодо внесення орендної плати в зазначеному розмірі з 14.06.2011 року, оскільки, відповідно до статті 58 Конституції України, статей 5, 6 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Правовідносини оренди землі є одним з видів цивільних правовідносин і підлягають регулюванню Цивільним Кодексом України і актами цивільного законодавства, до яких відноситься і Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України.
Відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Розмір орендної плати, який запропоновано позивачем, не перевищує граничний розмір встановлений статтею 288.5 Податкового кодексу України та статтею 21 Закону України "Про оренду землі".
Отже, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що Старовижівська районна рада вправі вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до рішення районної ради, яке є обов'язковим до виконання всіма землекористувачами, шляхом внесення відповідних змін до договору та про задоволення позову заступника прокурора Старовижівського району.
Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтями 33,34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина 1 статті 43 ГПК України).
Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.
Доводи апелянта щодо неправомірного прийняття судом першої інстанції заяви про уточнення позовних вимог не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, що було дотримано судом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обгрунтованим.
За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
Рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2012 р. у справі № 5004/223/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємця ОСОБА_2 від 26.04.2012 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Гудак
Г.Є. Олексюк
Вих.№ 01-12/7524/12