01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
18.06.2012 № 5011-33/3556-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Дикунської С.Я.
Калатай Н.Ф.
при секретарі: Кравчук О.І.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Тараненко А.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь»
до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»
про тлумачення умов договору
Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь» звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про тлумачення умов договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року задоволено позов.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду від 10.04.2012 року та постановити нове, яким частково задовольнити позов. А саме, просив суд встановити, що Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» на свій розсуд може вибирати застосування судових чи позасудових засобів звернення стягнення на предмет іпотеки, і застосування одного зі способів не обмежує іпотекодержателя у застосуванні іншого способу, якщо предмет іпотеки не було реалізовано.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 22.05.2012 року.
В судове засідання 22.05.2012 року з'явився представник відповідача. Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Ухвалою Київського апеляційного суду розгляд справи відкладено на 11.06.2012 року.
Через канцелярію суду, 11.06.2012 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
В судове засідання 11.06.2012 року зявились представники позивача та відповідача.
Відповідно до ст. 77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
В судовому засіданні 11.06.2012 року оголошено перерву у розгляді справи до 18.06.2012 року.
Розпорядженням від 18.06.2012 року, в зв'язку з відпусткою судді Алданової С.О., залучено до розгляду справи суддю Калатай Н.Ф.
В судове засідання 18.06.2012 року з'явились представник відповідача. Представник позивача у зазначене судове засідання не з'явився.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
26 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Либідь» та Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», укладено іпотечний договір N 518/519/ІП-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
Пунктом 1.1. іпотечного договору встановлено, що іпотекодавець як боржник передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, визначений розділом 2 іпотечного договору, на забезпечення зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 519 від 26.09.2006 року, який укладено між банком та Відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Либідь», а також кредитного договору № 518 від 26.09.2006 року, який укладено між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольний Вітер».
Відповідно до п. 4.1. іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку" та (або) іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальників за кредитними договорами, ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки, відповідно до кредитних договорів та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов кредитних договорів. У зазначених випадках іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з кредитодавцем за кредитними договорами, без додержання будь-якої черговості.
Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідним рахункам, відкритим на користь позичальника за кредитними договорами в ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за умови додержання ст. 35 Закону України "Про іпотеку".
Пунктом 4.2 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за письмовою згодою сторін одним із наступних способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання 1, та/або 2, у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (п.п. 4.2.1) та шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (п.п. 4.2.2).
Відповідно до п. 4.5. іпотечного договору, сторонами зазначено, що зазначене у п. 4.2. договору застереження є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, яке є необхідним та достатнім для звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки.
Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь» звернулось до суду з вимогою про тлумачення п. 4.2 іпотечного договору N 518/519/ІП-1 від 26.09.2009 року наступним чином: «Сторонами, при укладенні іпотечного договору 518/519/1П-1 від 26.09.2006 року, була досягнута згода, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним із наступних способів, а саме: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання 1, та/або 2, у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (п.п. 4.2.1) та шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (п.п. 4.2.2). Зазначене у п. 4.2. іпотечного договору 518/519/1 П-1 від 26.09.2006 року застереження є необхідним та достатнім для звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки."
Згідно зі ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до ст.213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України встановлює способи захисту особою своїх прав та інтересів, одним з яких є тлумачення судом змісту правочину. Даний спосіб захисту передбачає, що коли стороні не зрозумілий зміст правочину чи окремих його умов або коли сторони по різному розуміють зміст правочину чи окремі його умови, сторона чи обидві сторони мають право звернутись до суду, який може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, а саме роз'яснити сторонам зміст правочину чи окремих його умов, використовуючи значення слів і понять, значення термінів, порівняння відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, з'ясуванням мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами тощо.
Тлумаченням змісту правочину або окремих його умов є з'ясування, встановлення судом дійсної волі однієї сторони або обох сторін під час укладання правочину, яка виражена в певних пунктах, розділах правочину, та роз'яснення судом цієї волі сторонам.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Обґрунтовуючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що законодавством прямо встановлено право сторін при укладенні договору іпотеки передбачити позасудовий спосіб стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.ст. 37 та 38 Закону України "Про іпотеку", шляхом зазначення у іпотечному договорі відповідного застереження, при чому нормами закону не передбачено складання будь-яких додаткових документів, згод та таке інше, для реалізації зазначених застережень.
Беручи до уваги, що зазначені норми закону передбачають можливість сторін встановити позасудовий порядок стягнення на предмет іпотеки як при укладенні договору іпотеки, так і в будь-який час після його укладення, наявність відповідних застережень, передбачених п. 4.2. договору свідчить про волевиявлення сторін передбачити можливість позасудового стягнення на предмет іпотеки саме одночасно з укладенням іпотечного договору, та досягнення згоди між сторонами з цього питання.
Порядок здійснення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку визначений положеннями ст. 12, 35, 36, 37, 38 ЗУ "Про іпотеку", які також не передбачають складання окремих згод чи інших документів іпотекодавцем як умову реалізації застереження про позасудовий спосіб стягнення предмету іпотеки за іпотечним договором.
Крім того, тлумачення договору, зазначене позивачем повністю відповідає змісту Типового Іпотечного договору, затвердженого Протоколом засідання Наглядової ради Державної іпотечної установи 11.09.2008 року N 31, а відповідно до ч. 4 ст. 213 ЦК України, положення однорідного типового договору мають використовуватися при тлумаченні тотожних договорів.
За загальним правилом, тлумачення договору не може змінювати зміст умов договору. В той же час, місцевим господарським судом надано тлумачення п. 4.2 Договору в редакції: «сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним із наступних способів….», хоча зміст пункту 4.2 передбачає «отримання письмової згоди на такі дії». На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність висновків суду при тлумаченні п. 4.2 умов Договору.
Твердження апелянта, що звужене тлумачення тексту Договору обмежує відповідача у можливості застосування інших засобів звернення стягнення на предмет іпотеки, окрім зазначених в договорі, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі судового рішення, колегією суддів не може бути прийнято до уваги, виходячи з наступного.
Так п. 4.5 Договору, серед іншого передбачає, що визначені сторонами способи позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю: або запропонувати іпотекодавцю укласти та посвідчити нотаріально окремий договір про позасудове врегулювання, або застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису чи до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після одержання виконавчого документу предмет іпотеки може бути реалізовано за згодою Сторін обраним ними способом, а при недосягненні такої згоди предмет іпотеки реалізується у процесі виконавчого провадження.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року у справі № 5011-33/3556-2012 підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року у справі № 5011-33/3556-2012.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» задовольнити частково.
Відмовити в задоволені позову.
Матеріали справи № 5011-33/3556-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Сітайло Л.Г.
Судді Дикунська С.Я.
Калатай Н.Ф.