донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.06.2012 р. справа №8н/5014/692/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівМоскальової І.В., М'ясищева А.М.
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника): не з'явився
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Сєвєродонецьк
на рішення господарського суду Луганської області
від03.05.2012р. (повний текст підписано 07.05.2012р.)
по справі№ 8н/5014/692/2012 (суддя Середа А.П.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Сєвєродонецьк
до Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м.Сєвєродонецьк
провизнання недійсним рішення та поновлення договору оренди землі,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання недійсним рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 27.01.2012 за №1364 та зобов'язання Сєвєродонецької міської ради поновити на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі № 040741900305, укладений між сторонами 03.09.2007 року, починаючи з дня набуття рішенням суду законної сили.
Рішенням господарського суду Луганської області позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задоволені частково, а саме: рішення 31-ї сесії Сєвєродонецької міської ради 6-го скликання від 27 січня 2012 року № 1364 «Про відмову у поновленні договорів оренди землі»визнано недійсним. У задоволенні позовних вимог про покладення на Сєвєродонецьку міську раду Луганської області обов'язку поновити на той самий строк і на тих же умовах договір оренди землі №040741900305, укладений 03.09.2007 року між Сєвєродонецькою міською радою Луганської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар), державна реєстрація від 14.09.2007 року №040741900305, - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині покладення на Сєвєродонецьку міську раду Луганської області обов'язку поновити на той самий строк і на тих же умовах договір оренди землі, місцевий господарський суд зауважив, що зобов'язання Сєвєродонецької міської ради в судовому порядку укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності відповідного рішення про надання земельної ділянки є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2012р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник вважає рішення суду в частині відмові у задоволенні позову незаконним і необґрунтованим, прийнятим з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Скаржник надав заяву від 15.06.2012р., в якій просить розглянути справи без його участі, при цьому зазначив, що позовні вимоги підтримує.
Представники Сєвєродонецької міської ради у судове засідання не з'явилися, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін не визвалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2007р. між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) був укладений договір оренди землі за № 040741900305 (далі за текстом -договір), відповідно до якого орендодавець, на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 16.08.2007р. № 1258 надав орендареві в строкове платне користування земельну ділянку -землі комерційного використання (під будівництво закусочної з літнім майданчиком) загальною площею 0,1067га, розташовану за адресою: м.Сєвєродонецьк, пр.Гвардійський, буд.34, квартал 72.
Державна реєстрація договору здійснена 14.09.07р. за №040741900305 (а.с.13-14).
В пункті 8 договору визначено, що він укладений на 3 роки строком по 16.08.2010р. включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
В пункті 17 договору зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою для розроблення проекту землеустрою є рішення сесії Сєвєродонецької міської ради № 805 від 15.02.2007р. «Про дозвіл гр. ОСОБА_5 на проведення проектно-вишукувальних робіт та складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по будівництву закусочної з літнім майданчиком по пр.Гвардійський, буд. 34 (кв-л 72)».
Сторони домовилися, що при умові відведення земельної ділянки під будівництво датою завершення будівництва вважати дату прийняття рішення виконавчим комітетом "Про затвердження акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію" (п.18).
Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку згідно з актом приймання-передачі протягом 3-х днів (п.20).
Пунктами 27 та 28 договору врегульовано, відповідно, перелік прав та обов'язків орендодавця, серед яких відсутнє право на відмову у продовженні терміну дії договору з тих чи інших підстав.
Згідно п. 34 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди питання вирішуються у судовому порядку.
В пункті 35 договору визначено підстави припинення договору, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Зважаючи на те, що скаржник оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо покладення на Сєвєродонецьку міську раду Луганської області обов'язку поновити на той самий строк і на тих же умовах договір оренди землі, колегія суддів апеляційного господарського суду переглядає оспорюване рішення саме в цій частині та виходить з наступного:
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною гро мадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організа ційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встано влені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та при ймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Поряд з тим, в світлі статті 26 названого Закону, питання регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад та вирішуються відповідно до закону на їх пленарних засіданнях.
Як зазначено в пункті 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду спорів, що виникають із земельних відносин», у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України «Про оренду землі».
В частині 6 вищевказаної статті Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.
Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.
В пункті 2.14. вищезазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України визначено, що водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.
Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію (п.2.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6).
Способи захисту прав на земельні ділянки визначені в статті 152 Земельного кодексу України, а саме: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, виходячи з положень ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», колегія суддів вважає вірним висновком суду першої інстанції проте, що господарський суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, а обраний Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 спосіб захисту порушеного права не відповідає положенням чинного законодавства.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оспорюваному рішенні.
Посилання скаржника про те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно засновані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, не знайшли свого підтвердження.
Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2012р. у справі № 8н/5014/592/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Сєвєродонецьк -залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2012р. у справі № 8н/5014/592/2012 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: І.В.Москальова
А.М.М'ясищев
Надруковано 5 примірників:
1 - позивачу (скаржнику)
1 -відповідачу
1 -у справу
1 -ГСЛО
1 -ДАГС