донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.06.2012 р. справа №41/76пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівМоскальової І.В., Склярук О.І.
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача (скаржника): прокурор: ОСОБА_5 -за довіреністю Пономарьов А.О. -за посвідченням № 3897
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», м.Маріуполь
на рішення господарського суду Донецької області
від21.02.2012р. (повний текст підписано 27.02.2012р.)
по справі№ 41/76пд (суддя Гриник М.М.)
за позовомМаріупольської міської ради, м.Маріуполь
до за участю Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», м.Маріуполь Заступника прокурора Донецької області
прозміну редакції п.10 договору оренди земельної ділянки від 09.11.2005 року № 04.05.167.00352,
Позивач, Маріупольська міська рада, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», про зміну редакції п.10 договору оренди земельної ділянки від 09.11.2005 року № 04.05.167.00352, за адресою: вул. Міуська, 9, та вул. Гастело, 28 у м. Маріуполі, а саме: „10. Орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок: № 33213815700052 код 13050500, отримувач -Маріупольська міська рада, УДК у Донецькій області, МФО 834016 код ЄДРПОУ у Жовтневому районі м. Маріуполя. За період з 01.01.2008 року до дня державної реєстрації додаткової угоди орендна плата сплачується без нарахування пені."
Справа неодноразово розглядалась судами.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2011р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. та рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2010р. скасовані, а справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх суттєвих обставин.
Рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2011р., яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2011р., у задоволенні позову відмовлено через відсутність передбачених ст.ст.651, 652 ЦК України обставин.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2011р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2011р. та рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2011р. скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. позовні вимоги Маріупольської міської ради, з посиланням на їх обгрунтованість та доведеність належним чином, задоволені частково, а саме: пункт 10 договору оренди землі від 09.11.2005року №04.05.167.00352 викладений в наступній редакції: "Орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок: №33213812500051 код 13050500, отримувач -Маріупольська міська рада, УДК у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 2416494711 в Жовтневому районі м.Маріуполя". В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування»звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Скаржника вважає рішення незаконним та необґрунтованим, та прийнятим з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
Прокурор у судовому засіданні 20.06.2012р. заперечив проти апеляційних вимог, посилаючись на безпідставність доводів скаржника, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Представник Маріупольської міської ради у судові засідання не з'явився, причину неявки до суду не повідомив, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та неявка без поважних причин у судове засідання його представника не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Маріупольської міської ради від 22.03.2005р. № 1032 між Маріупольською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Маріупольський завод важкого машинобудування»(орендар) 09.11.2005р. був укладений договір оренди земельних ділянок (далі за текстом -договір) зі строком на 25 років (до 22.03.2030р.).
За умовами договору орендодавець надав в строкове платне користування орендареві земельні ділянки площею 0,0679га і 0,0224га по вул.Міуська, 9 та вул.Гастело, 28 у м.Маріуполі.
Згідно пункту 10 договору, орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).
Частина 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення між сторонами договору) передбачала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.
Отже, місцевим господарським судом встановлено, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору, зокрема, договором встановлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, обумовлений розмір орендної плати, порядок її обчислення та сплати.
В пункті 12 договору сторони погодили, що розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється в разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки; у разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя орендар зобов'язаний вносити орендну плату в новому розмірі з моменту індексації.
Також в п.16 договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається щорічно в разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; збільшення розмірів грошової оцінки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що перелік підстав для зміни розміру орендної плати, визначений в п.16 договору, не є вичерпним.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р. № 309-VI були внесені зміни до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:
- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";
- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Маріупольська міська рада у листі від 10.04.2008р. за № 675 звернулась до Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування»з пропозицією привести договір оренди у відповідність з діючим законодавством шляхом підготовки проекту додаткової угоди. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповіді Маріупольська міська рада у встановлений строк не отримала, що зумовило звернення до суду з позовом щодо внесення змін до договору.
Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст.652 ЦК України).
Згідно ст.632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Як вірно визначив суд першої інстанції, на момент розгляду судом даного спору питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється Податковим кодексом України, згідно зі ст. 288 якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п.288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю самостійно визначають суму податку щороку станом на 1 січня та до 1 лютого поточного року надають у відповідний орган державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. При поданні першої декларації разом з нею подається довідка про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. В разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базовою для оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість зміни умов договору (п.16 договору), а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Відповідної правової позиції дотримується й Верховний Суд України в своїй постанові від 06.12.2010р. у справі № 2-1/10068-2008. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 12.10.2011р. по справі № 12/127пд та від 19.01.2011р. по справі № 41/153пд.
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011р. № 01-06/1642/2011 „Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. № 01-06/249 „Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", законодавча зміна граничного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Згідно п.34, 35 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
Отже, положення вказаних норм законів визначають, що передумовою пропозицій орендарю щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки має бути ухвалення рішення міської ради про регулювання вказаного питання у земельних відносинах за договорами оренди.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позивачем дотриманий встановлений законом порядок внесення змін до договору, про що свідчать рішення Маріупольської міської ради № 5/19-3330 від 29.02.2009р. "Про внесення змін в рішення міської ради від 26.09.2003р. № 459 "Про затвердження Порядку надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради" та від 28.09.2000р. № 708 "Про затвердження грошової оцінки земель міста Маріуполя" щодо нових розмірів орендної плати за землю.
Згідно рішення Маріупольської міської ради від 29.03.2011р. № 6/6-399 „Про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради", встановлені розміри орендної плати за земельні ділянки у відповідності до додатку № 3 до вказаного рішення. В даному рішенні міської ради наявне волевиявлення ради на зміну умов чинних договорів оренди земельних ділянок, укладення угод з цього приводу, про що зазначено в пунктах 11-16 вказаного рішення. Так, пунктом 11 рішення встановлено, що орендарі земельних ділянок, які мають діючі договори оренди, окрім орендарів, яким земельні ділянки надані на конкурсній основі, можуть звернутися до Маріупольської міської ради до закінчення строку їх дії із заявами про зміну умов договорів (розмір орендної плати, строк дії) та приведення їх у відповідність до даного рішення. Відділу регулювання земельних відносин міської ради вжити заходи до підготовки проектів додаткових угод до діючих договорів оренди земельних ділянок (п.13). Дозволити представнику Маріупольської міської ради укладати додаткові угоди до діючих договорів оренди земельних ділянок про зміну умов договорів у відповідності з даним рішенням в тому ж порядку та формі, в яких укладений основний договір (п.4).
В додатку № 3 до рішення Маріупольської міської ради від 29.03.2011р. № 6/6-399 вказані розміри орендної плати за землю у відсотковому співвідношенні залежно від цільового призначення земельної ділянки, зокрема, у випадку довгострокової оренди земельних ділянок площею від 0,0100га встановлена орендна плата в розмірі 3%.
Згідно ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
В матеріалах справи відсутні докази оскарження рішення Маріупольської міської ради від 29.03.2011р. № 6/6-399 стосовно затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради в судовому порядку, а тому воно є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. При цьому, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".
Зі змісту договору вбачається, що в оренду передана земельна ділянка несільськогосподарського призначення для діяльності організації промисловців та підприємців (експлуатація адміністративного будинку та гаража), тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги Маріупольської міської ради в частині зміни розміру орендної плати з 1 на 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі, у зв'язку із законодавчою зміною граничного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, не суперечать чинному законодавству, є обґрунтованими та доведеними належним чином.
Маріупольська міська рада просила внести зміни до п. 10 договору щодо платіжних реквізитів та несплати пені за період з 01.01.2008 року до дня державної реєстрації додаткової угоди, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч.1 ст.188 ГК України.
Відповідно до ст.ст.651, 652 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 2 статті 652 ЦК України встановлено певний порядок зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин, зокрема, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, законом встановлено, що договір може бути змінений за рішенням суду виключно з підстав передбачених частиною четвертою наведеної статті, за наявності одночасно всіх чотирьох умов визначених цією статтею.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Маріупольською міською радою підстав для внесення змін до договору оренди щодо платіжних реквізитів та несплати пені з 01.01.2008р. Крім того, як вірно зауважив місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення міської ради з вищезазначеного питання, а також Маріупольською міською радою позивачем не дотриманий досудовий порядок внесення змін до спірного договору в цій частині.
Таким чином, рішення господарського суду першої інстанції, яким внесено зміни до договору оренди земельних ділянок в частині зміни розміру орендної плати з 1 на 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі, у зв'язку із законодавчою зміною граничного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, є правомірним, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оспорюваному рішенні.
Посилання скаржника про те, що судом неправильно засновані норми матеріального права, не знайшли свого підтвердження.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом повно встановлені обставини, що мають значення для справи, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого висновки суду, викладені в оспорюваному рішенні, відповідають обставинам справи, у зв'язку чим рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі № 41/76пд не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», м.Маріуполь -залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі № 41/76пд -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: І.В.Москальова
О.І.Склярук
Надруковано 6 примірників:
1 -позивачу
1 -відповідачу (скаржнику)
1 -заст. прокурора Дон. обл.
1 -у справу
1 -ГСДО
1 -ДАГС