79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.06.12 Справа№ 5015/1936/12
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства (надалі -ПП) «Міська оренда», м. Львів,
до відповідача Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,
про спонукання укласти Договір
За участю представників:
від позивача - Ступінський Я.В. -представник,
від відповідача - Романяк М.О. - представник,
Суть спору: ПП «Міська оренда», м. Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про спонукання Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, укласти з позивачем Договір про внесення змін до Договору на оренду нежитлових приміщень № 6420 від 20.09.1994 р. в редакції, викладений у прохальній частині позову. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є правонаступником сторони Договору на оренду нежитлових приміщень № 6420 від 20 вересня 1994 р. - ВАТ «Львівський холодокомбінат». Позовні вимоги мотивовано нормами ст.ст. 16, 107, 109, 651 ЦК України, ст.ст. 59, 188 ГК України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у відзиві на позовну заяву у задоволенні позову просить відмовити повністю. Посилаючись на те, що він не порушував прав та охоронюваних законом інтересів позивача на укладення змін до договору, оскільки позивач не скеровував після набрання рішенням господарського суду Львівської області від 25.10.2011 р. у справі № 5015/4685/11 про розірвання договору оренди та виселення з приміщення відповідачу пропозицій внести зміни у спірний договір. Крім цього, відповідач вважає, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який не передбачено ст. 16 ЦК України, що також є підставою для відмови у позові.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані докази надіслання відповідачу пропозицій укласти Договір про внесення змін до Договору оренди нежитлових приміщень № 6420 від 20.09.1994 року за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 28 у редакції, яка викладена в п. 2 прохальної частини позову. Відповідач факт надіслання йому позивачем такого договору заперечує і вказані заперечення позивачем не спростовані. Тоді як згідно з ч. 1 ст. 641, яка застосовується судом на підставі ст. 8 ЦК України, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. З долучених позивачем до матеріалів справи доказів не вбачається, що до заяви від 22 серпня 2011 р. та заяв, на які відповідач давав відповіді за № 2966 від 23.12.2010 р., за № 3072 від 14.11.2011 р., долучався договір у редакції, викладеній в прохальній частині позову, який би виражав намір позивача вважати себе зобов»язаним у разі прийняття цього договору відповідачем. Не подано такого примірника договору з печаткою та підписом уповноваженого представника позивача й на розгляд суду. Доводи позивача про те, що такою пропозицією є підписана ним позовна заява, яка містить текст договору, необґрунтовані. Позовна заява є інститутом, встановленим нормами господарського процесуального права. Тоді як пропозиція укласти договір є інститутом цивільного права, а щодо господарських договорів - й інститутом господарського права. Вказані інститути права не є тотожними за своїм змістом.
За наведених обставин у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідач порушив право, чи охоронюваний законом інтерес відповідача на укладення договору про внесення змін до Договору оренди нежитлових приміщень № 6420 від 20.09.1994 р. в редакції, яка викладена у позовній заяві. Належно оформлена згідно з вимогами законодавства України пропозиція укласти такий договір позивачем відповідачу не надсилалась. Відповідач на момент звернення позивача з позовом до суду не знав та не міг знати, в якій точно редакції позивач хоче укласти договір.
Крім цього, стороною за договором оренди № 6420 є Управління комунального майна, а не відповідач. Відтак, необґрунтованим є спонукати до укладення Договору про внесення змін до Договору оренди нежитлових приміщень № 6420 Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради без одночасного внесення змін у договір № 6420 в частині заміни орендодавця правонаступником. Вказане положення у запропонованому позивачем договорі відсутнє.
Вирішуючи спір у справі, суд також виходить з того, що ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України такий спосіб захисту прав і законних інтересів суб»єктів господарювання як спонукання до укладення договору відсутній. Натомість ст.ст. 651, 652 ЦК України та ст. 188 ГК України передбачено, що суди розглядають спори щодо зміни (розірвання) договору, який може бути змінений або розірваний за рішенням суду.
За наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 84, 85 ГПК України, господарський суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 22.06.2012 р.
Суддя Бортник О.Ю.