ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-68/5089-2012 18.06.12
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ»
провідшкодування шкоди,
Суддя Ониськів О.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24.990,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 27.302,10 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24.990,00 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/5089-2012 та призначено до розгляду на 10.05.2012.
Ухвалою суду від 10.05.2012 розгляд справи було відкладено на 24.05.2012 в зв'язку з задоволенням клопотання сторін про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 24.05.2012 розгляд справи було відкладено на 05.06.2012 в зв'язку з неявкою представників сторін.
Ухвалою суду від 05.06.2012 розгляд справи було відкладено на 18.06.2012 в зв'язку з неявкою представників сторін.
У судове засідання 18.06.2012 представники сторін не з'явились.
Представник позивача у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити, посилаючись на відсутність законних підстав у винної особи для експлуатації транспортного засобу.
У судовому засіданні 18.06.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між ЗАТ СК «Граве Україна»(яке змінило своє найменування на ПрАТ СК «Граве Україна) та ОСОБА_1 (далі -страхувальник) 30.12.2009 було укладено договір страхування наземного транспорту № 1658.0030-0240.017 (далі -Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «ДЕО»державний НОМЕР_2.
Рішенням загальних зборів акціонерів від 20.04.2011 було змінено організаційно-правову форму позивача -з ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», про що внесено відповідні зміни до ЄДРПОУ.
В місті Києві 10.01.2010 по вул. Перова сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «ДЕО»державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності страхувальнику та перебував під його керуванням та транспортного засобу марки «ГАЗ», д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3
Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «ДЕО»державний НОМЕР_2, який належить на праві власності страхувальнику.
Постановою Дніпровського районного суду від 03.02.2010 у справі № 3-387/1-10 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «ДЕО»державний НОМЕР_2, позивач замовив у ФОП ОСОБА_4 звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом № 5620 від 20.01.2010 вартість матеріального збитку в результаті ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 27.052,10 грн.
Позивач відповідно до страхового акту № СНТ/1658.0030-0240.017/1 від 04.03.2010 та на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування у розмірі 27.302,10 грн. про що свідчить платіжне доручення № 0008258 від 22.03.2010.
Транспортний засіб марки «ГАЗ», д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2, що на час скоєння ДТП пербував під керуванням ОСОБА_3, застраховано у відповідача згідно полісу № ВА/1644334, що підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази МТСБУ та довідкою відділу державтоінспекції № 8549022 від 11.01.2010.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача заяву № 29/Ю від 30.07.2010 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24.990,00 грн. з урахуванням франшизи у розмірі 510,00 грн., що передбачена полісом № ВА/1644334, але станом на 04.04.2012 відповіді на зазначену заяву відповідачем не надано, виплати страхового відшкодування в порядку регресу не здійснено (копії заяви від 30.07.2010 № 29/Ю та доказів вручення заяви відповідачу 02.08.2010 містять в матеріалах справи).
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа чи громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Судом встановлено, що власником транспортного засобу марки «ГАЗ», д.н. НОМЕР_3 є ОСОБА_2, що підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки «ГАЗ», д.н. НОМЕР_3 є ОСОБА_2, застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ»згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/116443344 (1 типу).
Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент ДТП винна особа ОСОБА_3 керував транспортним засобом марки «ГАЗ», д.н. НОМЕР_3 на законних підставах, що підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном виданим 28.04.2007 зі строком дії до 15.02.2010 та Постановою Дніпровського районного суду від 03.02.2010 у справі № 3-387/1-10, чим спростовуються доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів. Розмір відповідальності відповідача з урахуванням положень ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням ліміту відповідальності у розмірі 25.500,00 грн. та за мінусом франшизи 510,00 грн. відповідно до п. 2 полісу № ВА/116443344, складає 24.990,00 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.
Доводи відповідача стосовно того, що податок на додану вартість при здійсненні страхових виплат не нараховується визнаються судом необґрунтованими з огляду на таке.
Для визначення суми страхового відшкодування не має значення, чи є вона об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки прямим збитком є витрати, понесені на ремонт автомобіля, які об'єктом відшкодування ПДВ є.
Позивач поніс витрати зі сплати ПДВ, оскільки вони входять до суми матеріального збитку визначеної експертом і відповідно, відшкодовані позивачем страхувальнику.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНКОМСТРАХ»(03150, м. Київ вул. Червоноармійська, 72 оф. 32-33 код ЄДРПОУ 31282951)на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА»(79044, м. Львів вул. Метрологічна, 2 код ЄДРПОУ 19243047) страхове відшкодування в розмірі 24.990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.06.2012.
Суддя Ониськів О.М.