"20" червня 2012 р. Справа № 8/208/2011 (27/73/2011)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Мачульського Г.М., Бакуліної С.В., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПриватного підприємства "Гєлєон"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду
від20.03.2012р.
у справі№8/208/2011(27/73/2011)
Господарського судуЛуганської області
за позовомпрокурора міста Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Новодружеської міської ради
доПриватного підприємства "Гєлєон"
третя особаОСОБА_4
простягнення збитків
за участю представників
- прокуратури:Громадський С.О. (посвідчення № 42)
Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Новодружеської міської ради (далі-позивач), прокурор міста Лисичанська Луганської області (далі-прокурор) просив суд стягнути з Приватного підприємства "Гєлєон" (далі-відповідач) на користь позивача 12779,37 грн., збитків, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач без правовстановлюючих документів в період з 01.02.2010р. по 15.12.2010р. використовував земельну ділянку позивача, не платив за користування, чим позивачу були завдані збитки у вигляді неодержаного доходу, які були розраховані відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду Луганської області від 13.02.2012р. (суддя Середа А.П.), залишеним постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Манжур В.В., судді Будко Н.В., Москальова І.В.), позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач відповідно до мирової угоди, затвердженої третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Надія України" 03.10.2006р. у справі №01/01, отримав у власність нерухоме майно -комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Новодружеськ, вул. Матросова, 1а, та зареєстрував право власності на вказане нерухоме майно, про що свідчить витяг за № 12130271 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Лисичанський комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" 12.10.2006р.
Тобто з моменту реєстрації права власності відповідач набув прав власника об'єкту нерухомості.
Попередні два власники вказаного майна не вирішували питання про оформлення права користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розташовані.
Відповідач як новий власник об'єкту нерухомості звернувся до позивача з клопотанням від 14.05.2007р. про надання дозволу на збір матеріалів попереднього узгодження місцезнаходження земельної ділянки для розміщення та експлуатації боксових гаражів під пункт прийому кольорових, чорних металів та виготовлення металоконструкцій, з будівництвом приміщення охоронця, за рахунок земель Новодружеської міської ради, площею 0,3036га, земельна ділянка розташована за адресою: м. Новодружеськ, вул. Матросова, 1а.
Згідно рішення позивача від 24.05.2007р. №104, відповідачу надано дозвіл на збір матеріалів попереднього узгодження місця розташування земельної ділянки за адресою: М. Новодружеськ, вул. Матросова, 1а, для розміщення та експлуатації боксових гаражів під пункт прийому кольорових, чорних металів та виготовлення металоконструкцій, з будівництвом приміщення охоронця, за рахунок позивача площею 0,3036га, для надання земельної ділянки в оренду строком на 10 років.
З огляду на те, що відповідач з 05.10.2006р. в порушення ст.ст.123, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.531 Кодексу України про адміністративні правопорушення, самовільно в комерційних цілях використовував земельну ділянку орієнтовною площею 3000 м2 по вищевказані адресі, позивач звернувся з листом від 17.01.2008р. за №23 про надання інформації на якому етапі знаходиться вирішення питання щодо оформлення земельної ділянки.
24.12.2008р. позивачем прийнято рішення №218 "Про попереднє узгодження місця розташування земельної ділянки", відповідно до якого відповідачу було узгоджено місце розташування земельної ділянки площею 0,3036га, що знаходиться за адресою: м. Новодружеськ, вул. Матросова, 1а, для надання його в оренду терміном на 10 років (п.1), та надано дозвіл на виконання проекту землеустрою про відвід земельної ділянки (п.2).
Відповідно до рішення позивача від 26.12.2008р. за №70, відповідачу надано дозвіл на проектування реконструкції комплексу будівель та споруд під пункт прийому кольорових та чорних металів та виготовлення металоконструкцій з будівництвом приміщення охоронця за вищевказаною адресою.
Архітектурно-планувальне завдання №117 до цього рішення затверджено начальником управління архітектури та містобудування м.Лисичанська 09.06.2009р.; ескізний проект реконструкції вищеназваного комплексу будівель та споруд був розроблений ще у 2006 році.
Судами встановлено, що відповідач правовстановлюючих документів на земельну ділянку під придбаними об'єктами нерухомості не має, і належних заходів впродовж 2010-2011 років, спрямованих на отримання в оренду вищевказаних земельних ділянок, не вживав.
З огляду на вищевикладені обставини, рішенням виконкому Лисичанської міської ради від 25.01.2011р. № 42 було затверджено акт від 22.12.2010р. за №34/10, складений на підставі ст.ст.156 та 157 Земельного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", про визначення збитків, спричинених територіальній громаді м. Новодружеська у вигляді недоотримання доходів в результаті безпідставного використання земельної ділянки відповідачем та порядку їх відшкодування.
У зазначеному акті був встановлений факт спричинення відповідачем територіальній громаді м.Новодружеська збитків у вигляді недоотриманих доходів в розмірі 12779,37грн., внаслідок безпідставного користування спірною земельною ділянкою у період з 01.02.2010р. по 15.12.2010р.
Відповідно до довідки Лисичанського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" від 09.02.2012р. за №476 відповідачем здійснено відчуження об'єкту нерухомого майна (комплекс будівель та споруд), розташованого за адресою: м. Новодружеськ, вул. Матросова, 1а, на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2011р. реєстр. №441.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення збитків, що вірно розраховані відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам.
Суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування судових рішень виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач користувався земельними ділянками, на яких розміщені його об'єкти нерухомості, а повноваження щодо розпорядження земельними ділянками здійснює позивач відповідно до п.12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з 01.02.2010р. по 15.12.2010р. Нерухоме майно відповідачем було відчужено 31.05.2011р. При цьому, відповідачем не здійснювались належним чином дії для оформлення прав на землю та не здійснювалась оплата за користування зазначеними земельними ділянками.
Відповідно до приписів статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним (ч.1).
Як роз'яснив у своїй постанові Пленум Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою "Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284 (п. 3.7).
Відповідно до статті 157 глави 24 Земельного кодексу відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють у тому числі громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу.
Для визначення розміру таких збитків постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 (далі Порядок №284) затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Пленум Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 у наведеній постанові також роз'яснив, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України.
Судами встановлено, що з 14.05.2007р. -дати звернення з клопотанням про надання дозволу на збір матеріалів попереднього узгодження місцезнаходження земельної ділянки для розміщення та експлуатації боксових гаражів під пункт прийому кольорових, до відчуження вищенаведеного об'єкту нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2011р., відповідач не оформив у встановленому порядку права користування земельною ділянкою, поважних причини, які б перешкоджали здійснити таке оформлення, судам попередніх інстанцій не навів, а його доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів статі 1117 частини 2 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Гєлєон" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. у справі Господарського суду Луганської області №8/208/2011(27/73/2011) -без змін.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
Судді С.В. Бакуліна
А.М. Уліцький