Справа № 2-5840/11
Номер провадження 2/1109/1030/2012
18 червня 2012 року Кіровський районний суд міста Кіровограда у складі:
головуючого судді Завгороднього Є.В.
при секретарі судового засідання Хайнацькій Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, пубічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 про виключення майна з-під арешту, визнання права власності,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про виключення майна з-під арешту, визнання права власності. Вимоги ним неодноразово уточнювались, остаточно до заявлених відповідачів пред»явив вимогу про звільнення з-під арешту, зареєстровану за ним на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.2010 року, квартиру АДРЕСА_1 визнати право власності на предмет спору. Обгрунтував заявлені вимоги тим, що під час придбання ним нерухомого майна, відносно квартири не було зареєстрованих публічних цивільно-правових обтяжень. В суді позивач, представник позивача вимоги підтримали.
Представники публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» і виконавчої служби стверджують про безпідставність заявлених вимог, так-як на підставі виконавчого документу, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_2, а 01.12.2009 року винесена постанова про арешт майна боржника-відповідача по справі. Таким чином, 25.02.2010 року діяла оскаржувана постанова АЕ 257501 від 01.12.2009 року, тому укладання договору, реєстрація правочину і наступна державна реєстрація в органах БТІ не звільняє арештоване нерухоме майно від цивільно-правового обтяження. Тривала процедура реєстрації обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об»єктів нерухомого майна на цю квартиру не є визначальною ознакою при вирішенні спору.
До початку судового розгляду ОСОБА_2 направила заяву про розгляд справи без її участі. ( а.с. 64).
З»ясовуючі факти та оцінюючи правовідносин, суд керувався нормами Цивільного Кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» та Наказу «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій», редакції яких були чинні на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.02.2009 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбав за 196000грн. квартиру АДРЕСА_2. (а.с.5).
Інформація про угоду була в той же день зареєстрована в Державному реєстрі правочинів, а державна реєстрація прав власності позивача була проведена 04.03.2010 року, що документально підтверджується витягами з Державних реєстрів правочинів та реєстрації прав на нерухоме майно. (а.с. 8, 10).
Частина 3 ст.640 ЦК України запроваджує порядок, за умовами якого договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно вимог ч.4 ст.334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
З довідки БТІ про належність нерухомого майна № 66253 від 23.11.2011року вбачається, що спірна квартира на праві власності зареєстрована за позивачем. (а.с.14).
Під час вирішення спору, відповідачі не надали доказів, про державну реєстрацію спірної квартири за ОСОБА_2.
Таким чином, відповідно до вимог ч.4 ст.334 ЦК України позивач до реєстрації публічного цивільно-правового обтяження набув право власності на спірну квартиру і обґрунтовано вимагає звільнити належне йому майно з під арешту.
Згідно п.1 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна. З огляду на положення цієї норми закону, суд дійшов обґрунтованого висновку, що на момент реєстрації обтяження на квартиру, право власності відчужувача на спірне нерухоме майно припинилося з моменту відчуження, а арешт державного виконавця, обмежує право власності нового власника житла.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про звільнення майна з під арешту. (ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
За ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відділ ДВС і банківська установа не визнають того факту, що ОСОБА_1 на законній правовій підставі володіє арештованим майном, тому позивач обгрунтовано звернувся до суду за визнанням належного йому права власності.
Державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції була винесена постанова АЕ№257501 датована 01.12.2009 роком, якою було накладено арешт на спірне майно, проте через бездіяльність державного виконавця, інформація про арешт, була внесена до реєстру з запізненням (23.03.2010року). З огляду на викладене вбачається, що у ОСОБА_2, яка є боржником по виконавчому документу, де стягувачем зазначений ПАТ «Ощадбанк», на момент реєстрації обтяження припинилось право власності на квартиру, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, а арештоване майно за позовом нового власника майна необхідно звільнити з під арешту.
Пункти 2-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N6 від 27 серпня 1976 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» роз'яснюють, що при розгляді позовів про виключення майна з опису суди зобов'язані всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, додержуючись при цьому неухильно як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і правил про належність і допустимість доказів.
Так, згідно п.1, 3 ч.2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.
Всупереч наведеній нормі права, постанова державного виконавця про накладення арешту датована 01.12.2009 роком, а державна реєстрація публічно правового обтяження проведена тільки 23.03.2010 року (більше 90 днів), що свідчить про винну поведінку державного виконавця в формі бездіяльності.
Згідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобовязаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Зміст ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" та п.5.6.8. наказу «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій», містять імперативну вимогу щодо обов»язку державного виконавця не пізніше наступного дня надіслати повідомлення про накладення арешту на майно, у відповідний орган, який здійснює таку реєстрацію.
Аналіз наведеного свідчить про те, що застосування публічного цивільно-правого обтяження нерухомого майна настає за умови додержання державним виконавцем ідеальної сукупності двох факторів: як самого арешту, так і негайної реєстрації цього обтяження. Оскільки така форма обтяження має публічний характер, закінчення правомірних дій державного виконавця по накладенню арешту на нерухоме майно закінчується моментом виконання вимог Закону,-внесенням інформації до Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна. Таким чином по спірним правовідносинам дії державного виконавця по арешту майна боржника виконані тільки 23.03.2010 року (а.с.11), тобто вже після відчуження майна боржником. Перераховані обставини свідчать про правомірність набуття позивачем права власності на предмет спору та необхідності у задоволенні його вимог в повному обсязі.
Окремо слід зауважити і про наступне: протягом розгляду справи постійно витребовувались матеріали виконавчого провадження через присутніх в судових засіданнях представників ДВС, а також шляхом направлення судових запитів. Пропозиції суду не виконані. Всупереч ст. 212 ЦПК України, суду для безпосереднього дослідження не був наданий жоден належний, об»єктивний і допустимий доказ, як то вимагають ст..ст. 57-60 ЦПК України по дотриманню прав боржника, а саме : належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, забезпечення права ОСОБА_3 на добровільне виконання виконавчого документу, своєчасне одержання нею постанови про арешт спірного нерухомого майна. Залишились не підтвердженими факти додержання виконавцем вимог п.5.6.10. ; 5.6.11. Інструкції про необхідність визначення зберігача майна та доведення до зберігача його обов»язків по збереженню квартири, а також забезпечення права боржника на оскарження дій державного виконавця пов»язаних із здійсненням виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України, судовий збір за розгляд позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню з відділу виконавчої служби, виконавцем якої, несвоєчасно накладений арешт на спірне майно в розмірі 1960 гривень - в дохід держави.
З огляду на перераховані обставини, керуючись ст.ст. 212 -215, 218 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 Федоворича задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3.
Виключити з арешту, накладеного постановою Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, серія АЕ № 257501, датованою 01.12.2009 роком, квартиру АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_1.
Стягнути з Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції 1960 грн. судового збору - в дохід держави.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд міста Кіровограда апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Є. В. Завгородній