"21" червня 2012 р. м. Київ К/9991/96350/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року,-
У квітні 2011 року позивач звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Після призначення пенсії продовжував працювати, із заробітної плати сплачував страхові внески. Через два роки страхового стажу звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та просив застосувати показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні чи середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, що передує року звернення за перерахунком пенсії.
Відповідач, в порушення вимог статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»такий перерахунок пенсії не здійснив, чим порушив права позивача, а тому посилаючись на ці обставини останній просив про задоволення позову.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 травня 2011 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
У поданій до Вищого адміністративного суду України касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення скарги з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх обов'язкового скасування відсутні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що для перерахунку пенсії позивача в порядку статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції спірного періоду) підстави застосовувати показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні так і середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, що передує року звернення за перерахунком пенсії, відсутні. Такі показники застосовуються виключно для призначення пенсії, тому вимоги про застосування їх при перерахунку пенсії за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, є безпідставними.
Суд до спірних правовідносин правильно застосував положення статей 92 Конституції України, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Рішення апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, судовій практиці, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Мойсюк