Справа № 2-50/2007 p.
РIШЕННЯ
13 квітня 2007 р. м.Макіївка
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області в складі: Головуючого - судді Юрченко В.П. При секретарі - Коробка М.В. За участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і показав суду, що 12 січня 2006 року в Гірницькому районі м.Макіївки, перед виїздом на кільце шахти «Чайкіно», де організовано круговий рух, сталась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобілів ЗІЛ-138, під керуванням відповідача з його автомобілем ВАЗ 2107 при таких обставинах. Він, керуючи автомобілем ВАЗ 2107, перед виїздом на кільце шахти «Чайкіно» зупинився, а з лівої сторони зупинився автомобіль відповідача. Спочатку почав рух відповідач і рухаючись, бампером автомобіля 31Л зачепив його автомобіль за ліві задні двері і протягнув біля 6 метрів. Внаслідок ДТП, його автомобіль був пошкоджений. На місце ДТП виїхали працівники ДАІ і в наслідок необ'єктивного розслідування справи було складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпроАП України, про порушення Правил дорожнього руху України. Але, в зв*язку з грубим порушенням при розслідуванні обставин ДТП, було проведено службове розслідування і експертне дослідження по встановленню механізму ДТП. Внаслідок додаткового з*ясування обставин ДТП, постановою Калінінського районного суду м.Донецька від 2.03.2006 року провадження по справі відносно нього за ст.124 КпроАП України закрито. Разом з тим, експертом-спеціалістом вказано, що ДТП сталась внаслідок невиконання відповідачем вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху. При виконанні вимог вказаного пункту відповідач мав технічну можливість запобігти ДТП. Внаслідок ДТП його автомобілю ВАЗ 2107 заподіяні технічні пошкодження, які за висновком експерта автотоваровіда становлять 2831.42 грн, і крім того, вартість висновку експерта 130.80 грн. Загальна сума заподіяної матеріальної шкоди складає 2962.22 грн, які просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач вказує, що неправомірними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду в розмірі 2000 грн, тому що пошкоджено його новий автомобіль. І крім того, автомобіль він використовував як таксі з метою отримання прибутку, а тому він досить тривалий час залишився без доходів з вини відповідача.
Представник позивача ОСОБА_2 просить суд задовольнити позов. Відповідач позов не визнав в повному обсязі і показав суду, що дійсно 12.01.2006 року перед виїздом на кільце шахти «Чайкіно», де організовано круговий рух, сталась дорожнього-транспортна пригода- зіткнення його автомобіля ЗІЛ - 138 та автомобіля ВАЗ-2107 під керуванням позивача. Але, він позов не визнає, тому що вважає позивача винним у скоєнні ДТП, тому що позивач, здійснював маневр не вправо, як він зараз вказує, а вліво, а тому сам зіткнувся з автомобілем ЗІЛ, під*їхавши з правого боку автомобіля ЗІЛ. Крім того, автомобіля позивача він взагалі не бачив, і припускає, що той під*їхав пізніше, і з метою скоротити час виконував маневр по обгону автомобіля ЗІЛ з правої сторони, і таким чином, при виконанні маневру сам не дотримався безпечної дистанції,
тому що в момент початку руху він відчув поштовх об машину.
Представник відповідача адвокат ОСОБА_1 просить суд в позові відмовити в повному обсягу.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази та матеріали справи, та оцінивши їх за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що в позові необхідно відмовити в повному обсязі.
Судом встановлені такі факти, та відповідні їм правовідносини.
12 січня 2006 року в Гірницькому районі м.Макіївки перед виїздом на кільце шахти «Чайкіно», де організовано круговий рух, сталась дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля ЗІЛ-138, держ знак НОМЕР_1 від керуванням відповідача та автомобіля ВАЗ-2107, держзнак НОМЕР_2 під керуванням позивача.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21070, вбачається, що власником автомобілю є позивач, (а.с.6).
Згідно довіреності, виданої 26.08.2003 року ОСОБА_5, зареєстрованій в реєстрі № 3088, вбачається, що відповідач керував автомобілем ЗІЛ - 138 на підставі вказаного доручення на право керування та користування, (а.с. ).
Згідно протоколу огляду транспортних засобів від 12.01.2006 року, вбачається, що автомобіль ВАЗ 2107 отримав такі ушкодження: деформовані задні ліві двері, заднє ліве крило. На автомобілі ЗІЛ видимих пошкоджень немає.
Згідно висновку спеціаліста-автотовароведа про оцінку вартості матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу автомобіля ВАЗ-2107, вбачається, що матеріальна шкода, заподіяна внаслідок ДТП становить 2831.42 грн. (а.с.54).
Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 1167 ч.1 ЦК України, підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є неправомірні дії особи, яка її завдала за наявності її вини.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.61 ч.4 ЦПК України, постанова суду по справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили обов*язкова для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, відносно якої прийнята постанова з питань, чи мали місце ці дії і чи скоєні вони даною особою.
Відмовляючи в позові, суд виходить з того, що позивач не довів суду ті обставини справи, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, як вбачається з постанови Гірницького районного суду м.Макіївки від 24.03.2006 року,
провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_4 за ст. 124
КпроАП України закрито в зв*язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 цього кодексу, (справа № 3-2480/2006 р.). Суд не приймає доводи позивача в тій частині, що провадження по справі закрито з нереабілітуючих підстав, тобто не в зв*язку з відсутністю складу правопорушення за ст. 124 КпроАП України, а в зв*язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Так, як вбачається з вказаної поставнови, судом взагалі не встановлені будь-які обставини ДТП, яка сталась за участю сторін, а є тільки посилання на те, що вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, без будь-яких висновків та оцінки доказів. При розгляді адміністративної справи судом не розглядалось питання і не встановлено, чи мали місце неправомірні дії відповідача, і чи є його вина. (а.с. ). Таким чином, вказана постанова суду не може прийматись як доказ з питань про неправомірні дії відповідача які б були в причинному зв*язку з настанням ДТП.
Згідно висновку судової комплексної автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи Донецького НДІСЕ № 6024/18-6025/19 від 02.02.2007 року, вбачається, що не встановлено: траєкторію і характер руху автомобілів в момент зіткнення, до зіткнення і після зіткнення, розташування автомобілів ЗІЛ 138 та ВАЗ 2107 перед виїздом на кільце шахти «Чайкіно», місце зіткнення автомобілів. Також експертним шляхом не встановлено чи знаходився автомобіль ВАЗ в стані руху чи зупинки в момент зіткнення з автомобілем ЗІЛ. Крім того, вказано, що пояснення
водія ОСОБА_3 про взаємне розташування транспортних засобів і процесу їх контактування в комплексі, з технічної точки зору є не спроможними. Також є неспроможними з технічної точки зору показання ОСОБА_3 відносно того, що автомобіль ВАЗ перемістився на 6-10 метрів автомобілем ЗІЛ після зіткнення з ним, оскільки не відповідають характеристикам пошкоджень в задній частині бокової лівої сторони кузова автомобіля ВАЗ. В даній дорожній обстановці водію автомобіля ВАЗ ОСОБА_3 необхідно було дотримуватись безпечного бокового інтервалу і він мав технічну можливість запобігти ДТП при виконанні вимог п. 13.1 ПДР України. Дії ОСОБА_3 (позивача) знаходяться в причинному зв*язку з настанням ДТП. Водій ОСОБА_4 (відповідач) не мав технічної можливості запобігти ДТП. (а.с. ).
Суд приймає вказаний експертний висновок як доказ, який логічно узгоджується з іншими доказами по справі в їх сукупності, а саме з показанням відповідача та свідка ОСОБА_6 і не містить будь-яких протирічь.
Так, свідок ОСОБА_6 суду показав, що він працює інспектором ДАІ, і проводив з*ясовування обставин ДТП, яка сталась в січні 2006 року за участю позивача і відповідача на кільці шахти «Чайкіно». При первинному усному допиті, водія автомобіля ВАЗ з метою встановлення обставин ДТП, останній стверджував, що він рухався в сторону м.Донецька, а тому він об*їхав автомобіль ЗІЛ з другого ряду, який вже знаходився на кільці. Опитавши усно учасників ДТП, оглянувши місце ДТП, та транспортні засоби, він прийшов до висновку, що винним у скоєнні ДТП був водій ОСОБА_3, який не дотримався безпечної дистанції, і таким чином порушив вимоги п. 13.1 ПДР України. Через деякий час, Косовцов змінив свої пояснення на зовсім протилежні, і вказував, що він стояв, а автомобіль ЗІЛ під'їхав. На місці ДТП він, як уповноважена на те особа, проаналізував ситуацію, зафіксував сліди шин атомобіля, а також сліди ушкодження, які мали слід касания, а не зіткнення, і зробив однозначний висновок про винність водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_3 в скоєнні ДТП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпроАП України. Через деякий час надійшла скарга ОСОБА_3, і було організовано службове розслідування, в результаті якого, його притягнули до дисциплінарної відповідальності за недбале і неякісне оформлення матеріалів справи і не застосуванні відео і фото апаратури та інші порушення. Крім того, за результатами розслідування була вказівка на складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія автомобіля ЗІЛ ОСОБА_4 за порушення п. 10.1 ПДР України.
Експерт ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив висновок судової комплексної автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи Донецького НДІСЕ № 6024/18-6025/19 від 02.02.2007 року, в якій він приймав участь в складі групи експертів.
Згідно висновку спеціаліста НДЕКЦ Управління МВД України і Донецькій області № 97 від 30.01.2006 року, - водій ЗІЛ ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти ДТП, і в ньго були відсутні поміхи технічного характеру. Оскільки в умовх ДТП автомобіль ВАЗ 2107 був зупинений і знаходився в непорушному стані, то питання про технічну можливість запобігти ДТП зі сторони водія ОСОБА_3 немає технічного сенсу. В даній дорожній ситуації водію автомобіля ЗІЛ ОСОБА_4 необхідно було діяти відповідно до вимог п.10.1 ПДР України, (а.с. 12-14).
Суд критично оцінює вказаний висновок і не приймає його, як доказ по справі про винність відповідача, тому що дослідження проведено в порядку, не передбаченому цивільним процесуальним кодексом України і повністю спростовується висновком комісійної експертизи НДІСЕ Донецької області. Так, статтями 143, 147 ЦПК України, встановлено порядок проведення експертизи експертом, детальний опис проведених досліджень, і вимоги до висновку експерта, а не спеціаліста. Крім того, вихідними даними, якими керувався спеціліст була обставина, що «ДТП совершено: без торможения, передней правой частью автомобиля ЗИЛ-138 с левой боковой частью стоящего автомобиля ВАЗ-2107, в районе заднего левого крыла и задней левой двери». Але, яке джерело цих вихідних даних не з*ясовано. Так, єдиним доводом проте, що автомобіль ВАЗ знаходився в непорушному стані - пояснення самого ОСОБА_3, викладені в скарзі, а не дані, які встановлені працівниками ДАІ на місці ДТП. Відповідно до вихідних даних зроблено і відповідний висновок спеціаліста. Більш того, вказаний висновок спеціаліста був основою для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпроАП України відносно водія автомобіля ЗІЛ ОСОБА_4 (відповідача по справі). Тобто, вказаний протокол про адміністративне правопорушення складено всупереч вимогам ст.ст. 254-256 КпроАП України, не на місці ДТП, а за вказівкою інспектора відділу ДПС УДАІ УМВС України в Донецькій області В.Я.Макаревич, який проводив службове розслідування за скаргою ОСОБА_3 в лютому 2006 року. Вказаний інспектор відділу ДПС УДАІ вказав начальнику ВДАІ Макіївського МУ
забезпечити складання адміністративного протоколу за порушення вимог п. 10.1 ПДР України, відносно ОСОБА_4 (а.с.8, 9).
Крім того, відповідач на місці ДТП, того ж дня 12.01.2006 року о 9.05 годині давав пояснення інспектору ДАІ. (а.с. 13 справи № 3-2480/2006 року). В судовому засіданні відповідач підтвердив ці показання. Суд зауважує, що показання відповідача мали послідовний та незмінний зміст. Але, при проведені дослідження спеціалістом НДЕКЦ 30.01.2006 року, показання Кравець взагалі не приймались до уваги і не вказуються як вихідні дані, в той час, як пояснення ОСОБА_3 лягли в основу висновку спеціаліста. А саме, як вище вказано, експерт виходив в того, що автомобіль позивача знаходився в зупиненому стані, про що стверджував тільки сам позивач.
Крім того, показання позивача є непослідовними, а саме, в судовому засіданні 4.09.2006 року позивач вказував, що автомобіль відповідача протягнув його автомобіль 3-4 метра. В судовому засіданні 10.10.2006 року, після допиту свідка ОСОБА_8, позивач вказав, що його автомобіль протягнуло автомбілем ЗІЛ приблизно 14 метрів. В поясненнях на ім*я начальника Управління ДАІ УМВС від 16.01.2006 року, позивач вказував, що його автомобіль протягнуло автомобілем ЗІЛ 5-6 метрів.(а.с.14 адмін.справи № 3-2480/2006 р.)
Суд також критично оцінює показання свідка ОСОБА_8, який суду показав, що він позивача наймав для роботи. В один із днів в січні 2006 року, він як пасажир знаходився в салоні автомобіля позивача на передньому пасажирському сидінні. В районі Чайкінського кільця, позивач зупинив автомобіль, а через деякий час він почув скрежет з лівої сторони і машину потягнуло вперед на 10 метрів автомобілем ЗІЛ під керуванням відповідача. Так, як зазначалось вище, згідно висновку судової комплексної автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи Донецького НДІСЕ № 6024/18-6025/19 від 02.02.2007 року доводи в тій частині, що автомобіль ЗІЛ міг протягнути автомобіль ВАЗ протягом 6-Ю метрів взагалі не спроможні з технічної точки зору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доказано ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх позивних вимог. Судом не встановлено винність відповідача в скоєнні ДТП. Оскільки задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди є похідними він заподіяної матеріальної шкоди, але судом позовні вимоги визнані необгрунтованими і безпідставними, то у відшкодуванні моральної шкоди необхідно відмовити з тих же підстав.
На підставі викладеного, ст. 1188 ЦПК України, керуючись ст.ст. 6, 8, 10, 57, 62, 64, 208 ЦПК України,
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної в розмірі 2962.22 грн. і моральної шкоди в розмірі 2000 грн., заподіяної внаслідок ДТП, а також у відшкодуванні судових витрат в розмірі 81 грн. - відмовити в повному обсягу.
Рішення суду вступає в закону силу після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо така заява не буде подана.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або в порядку п.4 ст.295 ЦПК України.