Справа №: 22-ц/0191/1034/2012Головуючий суду першої інстанції:Трубніков Ю.Л.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Редько Г.
"19" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.
СуддівМоісеєнко Т.І., Полянської В.О.
При секретаріРемез Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Мисовської сільської ради та за зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Територіальної громади Ленінського району, Мисовської сільської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання права власності на майно в порядку спадкування, за апеляційними скаргами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 21 лютого 2012 року
Уточнивши свої вимоги, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Мисовської сільської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_10. Після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді будинку АДРЕСА_1 з надвірними пристройками. При своєму житті батько заповіту не залишив. Оскільки в ідеальних частках будинок розподілити не можливо, а між спадкоємцями існує спір щодо зазначеного будинку, а тому просять розподілити будинок з надвірними пристройками та встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до висновку експерта.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулися до Ленінського районного суду АРК з зустрічним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_10. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді будинку АДРЕСА_1 з надвірними пристройками. Оскільки спадкоємці не домовились про розподіл спадкового будинку, а тому просять стягнути на їх користь з відповідачів ?? частку вартості спірного будинку.
Рішенням Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2012 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольно частково. Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право сумісної власності на кімнату № 3 площею 18.5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_8, ОСОБА_9 право сумісної власності на кімнату № 1 площею 11.4 кв.м., кімнату № 2 площею 12.8 кв.м., сарай літ. «Б» в будинку АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_8, ОСОБА_9 в рівних частках на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 в рахунок різниці часток у будинку 2563 грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
На вказане рішення суду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали апеляційні скарги, в якій просять скасувати рішення Ленінського районного суду АР Крим від 21 лютого 2012 року, та ухвалити нове рішення суду про задоволення їх позовних вимог.
Апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, те, що вони з поважних причин не могли з'явитися у судове засідання, оскільки хворіли, а тому не могли надати належні докази .
Апелянти також посилаються на те, що суд першої інстанції необгрунтовано застосував другий варіант поділу домоволодіння.
На думку апелянтів, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що висновком судової будівельно-технічної експертизи можливо встановити порядок користування земельною ділянкою, а отже, суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про неможливість встановлення порядку користування земельною ділянкою по причині відсутності на неї правовстановлюючих документів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню за таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заперечень проти застосування експертизи від 05.11.2008 року до суду не надійшло, а також з того, що другий варіант не потребує переносу стін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про встановлення користування земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до довідки Мисовської сільської ради спадкодавцю ОСОБА_10 та сторонам по справі в користування або у власність не надавалася земельна ділянка по АДРЕСА_1, а отже відсутні правові підстави для встановлення між сторонами по справі порядку її користування.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до статті 549 ЦК Української РСР (1963 року), що діяв на момент відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2001 року помер ОСОБА_10, якому на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_1. Сторони по справі є спадкоємцями після смерті ОСОБА_10.
Висновком експертизи № 39 від 5.11.2008 року запропоновано два варіанти виділу в натурі часток спірного домоволодіння спадкоємцям. (т.2а.с.51-52).
Вивчивши вказаний експертний висновок, колегія суддів вважає, вірним висновок суду першої інстанції про застосування другого варіанту, оскільки вказаний варіант не потребує значних перепланувань та переносу стін, вбачається мінімальний відступ від ідеальних часток, що є суттєвим для обрання одного із запропонованих варіантів.
Отже, посилання апелянтів на необґрунтованість застосування судом першої інстанції другого варіанту поділу домоволодіння є неспроможними.
Згідно до статті 106-1 Земельного кодексу Української РСР (1970 року), що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, перехід права власності на жилий будинок, розташований у сільському населеному пункті, не тягне за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою. Надання присадибної земельної ділянки особі, до якої перейшло право власності на жилий будинок, провадиться на загальних підставах відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до статті 106 Земельного кодексу Української РСР (1970 року), земельні ділянки в межах сільського населеного пункту, закріплені за колгоспами, радгоспами та іншими сільськогосподарськими підприємствами, використовуються ними під забудову житловими, культурно-побутовими, виробничими будівлями і спорудами, а також для присадибного землекористування відповідно до статей 58, 63, 64, 73, 77, 78 цього Кодексу.
Стаття 64 зазначеного земельного кодексу, передбачає, що присадибна земельна ділянка надається колгоспному двору за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених); її розміри встановлюються з урахуванням кількості членів двору та їх трудової участі в громадському господарстві колгоспу.
Стаття 77 зазначеного земельного кодексу, передбачає, що радгоспи та інші державні сільськогосподарські підприємства, організації і установи надають присадибні ділянки або городи із земель, призначених для цієї мети, постійним робітникам і службовцям, а також вчителям, лікарям та іншим спеціалістам, які працюють і проживають у сільській місцевості. Надання присадибних ділянок або городів провадиться на основі рішення адміністрації радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, організацій і установ.
Колгосп за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) надає присадибні земельні ділянки вчителям, лікарям та іншим спеціалістам, які працюють і проживають у сільській місцевості.
Робітникам, службовцям, пенсіонерам та інвалідам, які проживають у сільській місцевості, при наявності вільних присадибних земель у колгоспах, радгоспах, інших державних сільськогосподарських підприємствах, організаціях і установах, присадибні ділянки можуть надаватися відповідно за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) або адміністрації радгоспу, підприємства, організації чи установи, затверджуваним виконавчим комітетом сільської Ради народних депутатів.
Робітники, службовці та інші громадяни, які проживають у сільській місцевості, використовують надані їм присадибні земельні ділянки для будівництва жилих будинків та господарських будівель, а також ведення особистого підсобного господарства.
Згідно з договором купівлі-продажу від 26.10.1985 року ОСОБА_10 придбав у власність будинок АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,15 га. (Т.2.а.с.29-30). Але рішенням Мисівської сільської ради ця площа земельної ділянки за домоволодінням не закріплялась. Вказаний факт підтверджується довідкою Мисівської сільської ради сторонам, в якій зазначено, що спадкодавцю ОСОБА_10 та сторонам по справі земельна ділянка по АДРЕСА_1 в користування або у власність не надавалася. (Т.2 а.с. 28).
Крім того, доказів , що спадкодавець ОСОБА_10 при житті використав своє право на отримання в користування земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок, як це передбаченого вищезазначеними статтями, діючого на той час Земельного кодексу Української РСР, суду надано не було.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про встановлення порядку користування земельною ділянкою на якій розташований спірний будинок.
Доводи апелянтів в апеляційній скарзі про те, що висновком експерта запропоновано варіант встановлення порядку користування зазначеною земельною ділянкою є безпідставними, оскільки висновок експерта є одним із видів доказів і підлягає застосуванню тільки при умові підтвердження належними доказами отримання земельної ділянки у користування або у власність, що в даному випадку доведено не було.
Не впливають на законність і обгрунтованість рішення доводи апелянтів про те, що вони не були присутні в судовому засіданні з поважних причин, і вказане порушення процесуального права є підставою для скасування рішення суду, оскільки доказів, які б могли б плинути на правильність рішення суду надано не було.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 21 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Редько Г.В. Моісеєнко Т.І. Полянська В.О.