Справа №: 22-ц/0191/952/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Редько Г.
"19" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.
СуддівМоісеєнко Т.І., Полянської В.О.
При секретаріРемез Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» про розірвання кредитного договору, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2012 року
У листопаді 2011 року ПАТ «Державний Ощадний банк України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.11.2004 р. між ПАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 112, згідно якого їй був наданий кредит у сумі 75000 грн. зі сплатою 20 % річних, строком до 10.11.2009 р., а відповідач зобов'язалася погашати кредит в строки, встановлені договором. Але відповідач не виконувала умови кредитного договору, припускалася прострочки по внесенню платежів, в зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 19205грн.44коп., яка була стягнута за рішенням Феодосійського міського суду АРК від 07.04.2011 року. На сьогоднішній день заборгованість складає 24918грн.69коп., тобто, не охоплена судовим рішенням заборгованість складає 5713грн.25коп., яку просить суд стягнути з відповідача. Позивач просить стягнути вказану суму солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 оскільки він є поручителем ОСОБА_6 на підставі укладеного 11.11.2004 р. Договору поруки №69.
У лютому 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали до суду зустрічний позов до ПАТ „Державний Ощадний банк України" про розірвання кредитного договору. Зустрічний позов мотивований тим, що 11.11.2004 р. між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 112, згідно якого їй був наданий кредит у сумі 75000 грн. зі сплатою 20 % річних, строком до 10.11.2009 р. Поручителем за договором виступив ОСОБА_7 У зв'язку із погіршенням фінансового стану ОСОБА_6 була фактично позбавлена можливості погашати кредит, у зв'язку із чим виникла заборгованість у сумі 19205 грн. 44коп., яка була стягнута за рішенням Феодосійського міського суду АРК від 07.04.2011 р. На підставах ст.652 ЦК України просить суд розірвати договір, оскільки суттєво змінилися обставини, якими сторони керувалися при його укладенні, зміна обставин є суттєвою, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали його на інших умовах. До таких умов у позові позивачі відносять збільшення курсу долару США відносно гривні, що призвело до зростання цін, чим погіршився матеріальний стан позичальника та фінансову кризу, яка виникла у світі, чого не міг усунути позичальник.
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2012 року позов ПАТ «Державний Ощадний банк України» задоволено, стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором у сумі 5713 грн. 25 коп. та судовий збір в сумі 196 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ПАТ «Державний Ощадний банк України» частково на суму 2429,99 грн.
Апелянт посилаючись на статтю 231 Господарського кодексу України (як зазначено в апеляційної скарзі «Господарського закону») ставить питання про не відповідність розрахунку банку з фактичними обставинами справи, та вважає що розрахунок банку необхідно перевірити.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Так, задовольняючи позов ПАТ «Державний Ощадний банк України» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у відповідача внаслідок неналежного виконання умов договору утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів.
Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений у зобов'язанні строк (термін).
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. При цьому, згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності у зв'язку з неможливістю виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Ощадний банк України» та ОСОБА_6 11.11.2004 року укладений кредитний договір № 112, з якого вбачається, що позивач надав відповідачеві кредит у сумі 75000 грн. зі сплатою 20% річних строком до 10.11.2009 р., а відповідач зобов'язався погашати кредит поквартально рівними частинами в розмірі 3750грн.
Згідно розрахунку, наданому позивачем, сума заборгованості станом на 03.11.2011 року складає борг - 16907 грн., пеня за прострочку кредиту 7471 грн. 15коп., пеня за прострочку процентів 539 грн. 54коп, а всього 24918 грн. 69коп
За рішенням Феодосійського міського суду АРК від 07.04.2011 р., було стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором та відсотки у загальній сумі 19205 грн. 44 коп. Вказане рішення суду виконано частково у сумі 2157 грн., повністю борг не погашено.
Виходячи з наведеного, колегія суддів, вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачів солідарно на користь Банку суми боргу у розмірі 5713 грн. 25 коп.
Крім того, колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на статтю 231 Господарського кодексу України, оскільки зазначеною нормою не регулюються зазначені правовідносини.
Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно до статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Таким чином колегія суддів звертає увагу, що кредитні правовідносини між фізичною та юридичною особою, відносяться до цивільного судочинства, а тому норми Господарського кодексу не можуть бути застосовані у зазначених правовідносинах.
Окрім того, колегія суддів також звертає увагу, що статтею 27 Цивільного процесуального кодексу України, встановлені процесуальні права осіб, які беруть участь у справі. Зазначеною нормою не встановлено право апелянта ставити питання в апеляційній скарзі, щодо перевірки розрахунку банку по заборгованості.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.
Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Редько Г.В. Моісеєнко Т.І. Полянська В.О.