13 червня 2012 року Справа № 2а-2568/12/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Кравчук О.В.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Т.А.Т Груп» Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.А.Т Груп»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 7 березня 2012 року № 0000132340.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Т.А.Т Груп»вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, що виразилось у заниженні підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 48750,00 грн. Позивач стверджує, що придбав послуги у свого контрагента ТОВ «Проммаст-Стандарт»правомірно, тому підстави для визнання такого договору нікчемним відсутні.
Крім того, в порушення вимог пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу, відповідач пропустив строк для прийняття податкового повідомлення рішення, оскільки акт перевірки було складено 17 лютого 2012 року, а податкове повідомлення-рішення № 0000132340 прийнято 7 березня 2012 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 1 червня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 11 червня 2012 року.
11 червня 2012 року у судовому засіданні за клопотанням сторін оголошено перерву на 13 червня 2012 року.
13 червня 2012 року представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи заперечення проти позову, відповідач позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.А.Т Груп»зареєстроване виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 13 квітня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 245655 (а.с. 13).
Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100339819, ТОВ «Т.А.Т Груп»перебуває на податковому обліку у Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області (а.с. 12).
Відповідно до матеріалів справи, у період з 6 по 10 лютого 2012 року посадовою особою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на виконання наказу від 3 лютого 2012 року № 86-П та на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Т.А.Т Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Проммаст-Стандарт»за період липень 2011 року (а.с. 34-48).
У ході перевірки встановлено, що згідно висновку спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області від 2 листопада 2011 року, підписи від імені директора ТОВ «Проммаст-Стандарт»ОСОБА_3 в договорі про визнання електронних документів від 2 лютого 2010 року № 596 виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.
Сам директор ТОВ «Проммаст-Стандарт»ОСОБА_3 не знає чим займалося підприємство та в кого знаходиться печатка і бухгалтерська документація. Місцезнаходження ТОВ «Проммаст-Стандарт»не встановлено.
Крім того, ТОВ «Т.А.Т Груп»не надано до перевірки документів, що засвідчують транспортування товарів, придбаних у ТОВ «Проммаст-Стандарт».
Враховуючи вищезазначене відповідач стверджує, що ТОВ «Проммаст-Стандарт»не надавало ТОВ «Т.А.Т Груп»послуги на загальну суму 292500,00 грн. у тому числі ПДВ -48750,00 грн. Як наслідок, в порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Т.А.Т Груп»занизило суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 року на загальну суму 48750,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 7 березня 2012 року № 0000132340, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем на 48750,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 12187,50 грн. (а.с. 33).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.
Як встановлено у ході перевірки, 1 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Проммаст-Стандарт»укладено договір про надання поліграфічних послуг № 144, згідно умов якого Виконавець (ТОВ «Проммаст-Стандарт») зобов'язується за завданням Замовника (ТОВ «Т.А.Т Груп») надати поліграфічні послуги, в порядку та на умовах, визначених договором. Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги (а.с. 29-30).
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за зазначеним договором виписано: видаткову накладну на «етикетки»кількістю 50000 штук на загальну суму 57000,00 грн., у тому числі ПДВ 9500,00 грн. (а.с. 31) та акт прийому передачі поліграфічних послуг від 29 липня 2011 року (послуги друку, додрукарські та післядрукарські послуги) вартістю 235500,00 грн., у тому числі ПДВ 39250,00 грн. (а.с. 32).
Від імені ТОВ «Проммаст-Стандарт»виписано податкові накладні: від 29 липня 2011 року № 166 на загальну суму на загальну суму 57000,00 грн., у тому числі ПДВ 9500,00 грн. (а.с. 28); від 21 липня 2011 року № 114 на загальну суму 29000,00 грн. у тому числі ПДВ 4833,33 грн. (а.с. 25); від 20 липня 2011 року № 107 на загальну суму 80000,00 грн. у тому числі ПДВ 13333,33 грн. (а.с. 26); від 29 липня 2011 року № 165 на загальну суму 126500,00 грн. у тому числі ПДВ 21083,33 грн. (а.с. 27).
Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними ТОВ «Т.А.Т Груп» включено до складу податкового кредиту за липень 2011 року. Податкові накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.
Оплата за надані послуги проводилась у безготівковій формі.
Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведеного слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності послуг, наданих ТОВ «Проммаст-Стандарт», суд звертає увагу на наступне.
З метою підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Т.А.Т Груп»та ТОВ «Проммаст-Стандарт», ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 1 червня 2012 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договорами, укладеними з ТОВ «Проммаст-Стандарт»(товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, складські документи, платіжні доручення, банківські виписки, виробничі документи тощо). Крім того було витребувано документи, що підтверджують факт використання у господарській діяльності ТОВ «Т.А.Т Груп» товарів та послуг, які були продані (надані) ТОВ «Проммаст-Стандарт».
Позивачем не надано суду зазначених документів чи інших доказів на підтвердження факту надання поліграфічних послуг. При цьому, на запитання суду, представник позивача відповів, що надав усі докази на підтвердження позовних вимог.
Суд враховує те, що надання поліграфічних послуг на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідних договрів.
При визначенні економічної обґрунтованості та господарської мети при укладенні та виконанні договору про надання поліграфічних послуг, суд виходить з того, що необхідність надання поліграфічних послуг може бути зумовлена характером господарської діяльності позивача або наявністю у останнього зобов'язань з надання відповідних послуг перед третіми особами.
Так, підпунктом 1.1 пункту 1 договору про надання поліграфічних послуг № 144 встановлено, що ТОВ «Проммаст-Стандарт»зобов'язується за завданням ТОВ «Т.А.Т Груп»надати поліграфічні послуги.
Завдання про надання поліграфічних послуг повинно визначати вид поліграфічних послуг, які необхідно надати. У разі виникнення потреби у наданні послуг друку зображень, завдання про надання поліграфічних послуг повинно містити ескізи такого зображення із зазначенням його розмірів тощо.
Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності відповідних завдань про надання поліграфічних послуг та на підтвердження наявності господарської мети й економічної обґрунтованості виконання поліграфічних послуг.
Необхідно зазначити, що специфіка виконання поліграфічних послуг обумовлена необхідністю використання додаткових матеріалів, на яких виконується друк. При наданні поліграфічної послуги створюються товарно-матеріальні цінності, які необхідно транспортувати, зберігати та, у разі потреби, передавати іншим особам.
Суд звертає увару на те, що в порушення вимог наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29 грудня 1995 року N 488/346, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ТОВ «Т.А.Т Груп»не виписувало довіреностей на отримання товарів, на яких було виконано поліграфічні послуги, відсутні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення товарно-матеріальних цінностей, дорожні листи, а також документи на зберігання товару.
Суд не вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення акту прийому передачі поліграфічних послуг від 29 липня 2011 року (послуги друку, додрукарські та післядрукарські послуги) вартістю 235500,00 грн., у тому числі ПДВ 39250,00 грн., зважаючи на наступне.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому випадку, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання поліграфічних послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції). Крім того, для включення до складу податкового кредиту, такі послуги повинні бути використані у господарській діяльності платника податку.
Разом з тим, у наданому позивачем акті прийому-передачі поліграфічних послуг від 29 липня 2011 року зазначено найменування послуг та їх вартість і не визначено конкретного переліку поліграфічних послуг, які були надані, їх обсягу, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.
Таким чином, позивачем не надано жодних документів на підтвердження факту надання поліграфічних послуг та використання їх результатів у господарській діяльності або на підтвердження зв'язку таких послуг з господарською діяльністю ТОВ «Т.А.Т Груп», отже відсутні належні докази здійснення господарської операції.
Водночас, за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу податкового кредиту, оскільки з урахуванням обставин справи, факт реального здійснення господарської операції не підтверджується.
За таких обставин, висновок посадових осіб Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про порушення ТОВ «Т.А.Т Груп»вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є правомірним. Отже ТОВ «Т.А.Т Груп» безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Проммаст-Стандарт» за липень 2011 року на загальну суму 48750,00 грн.
Щодо твердження позивача про пропущення податковим органом строку для прийняття податкового повідомлення-рішення від 7 березня 2012 року № 0000132340, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Разом з тим, прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення пізніше ніж через десять робочих днів після вручення платнику податків акта перевірки не є підставою для його скасування. Допущення окремих порушень вимог нормативно-правових актів, які регулюють порядок та процедуру прийняття податкового повідомлення-рішення може стати підставою для скасування рішення лише у тому випадку, коли відповідні порушення спричинили прийняття неправильного податкового повідомлення-рішення. В той же час, якщо зафіксовані в акті перевірки порушення вимог чинного законодавства, за які передбачено відповідальність, відповідають дійсності та обставинам, що склалися в ході господарської діяльності позивача, то і прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та законним, не зважаючи на порушення процедури його прийняття.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи ту обставину, що поліграфічні послуги за договором між ТОВ «Т.А.Т Груп»та ТОВ «Проммаст-Стандарт»надано не було і органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 7 березня 2012 року № 0000132340, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.А.Т Груп»задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 18 червня 2012 року.