15 червня 2012 року 2а-1706/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,
за участю секретаря судового засідання Совича О.І.,
представник позивача: не з'явився,
представник відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомВасильківського міськрайонного центру зайнятості -робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
доОСОБА_1
простягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Васильківський міськрайонний центр зайнятості - робочий орган виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю у розмірі 15 237, 74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, маючи статус фізичної особи підприємця, надав Васильківському міськрайонному центру зайнятості недостовірні відомості щодо себе. В результаті чого ОСОБА_1 був взятий на облік як безробітний та отримав допомогу по безробіттю відповідно до законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»у розмірі 15 237, 74 грн. Оскільки допомогу по безробіттю відповідач отримував незаконно, позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення.
У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з'явились. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позивач про причини неявки суд не повідомив, із заявою про відкладення судового розгляду до суду не звернувся.
Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства у разі неприбуття відповідача -суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 28.09.2004 зареєстрований Васильківською районною Держаною адміністрацією Київської області як фізична особа -підприємець (свідоцтво серія НОМЕР_1).
У січні 2006 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Васильківської районної Держаної адміністрації Київської області із нотаріально посвідченою заявою від 12.01.2006 про припинення підприємницької діяльності. Разом із заявою, відповідач надав квитанцію, видану банком за оплату публікації повідомлення про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності (а.с.61,62).
Як убачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, на підставі вищезазначеної заяви відповідача, державним реєстратором Жуком Ю.В. було внесено в графу «Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії»запис щодо рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності від 12.01.2006 за № 2330050001000149 (а.с.18,19).
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання його подальшого працевлаштування (заява від 12.11.2010, (а.с.5). У заяві відповідач, зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.
Васильківським МРЦЗ, у відповідності до статей 2 та 4 Закону України «Про зайнятість населення», ОСОБА_1 було надано статус безробітного з 12.11.2011 по 01.04.2012 з виплатою допомоги по безробіттю.
21 березня 2011 року від відповідача надійшла заява до Васильківського МРЦЗ з проханням направити його на стажування за спеціальністю «головний агроном»(а.с. 20). На підставі вищезазначеної заяви Васильківський МРЦЗ уклав з громадянином ОСОБА_1 договір від 22.03.2011 за № 27 про направлення його на підвищення кваліфікації шляхом стажування в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛОГІВСЬКЕ»за спеціальністю агроном зі строком навчання з 22.03.2011 по 24.03.2011, з метою сприяння подальшого працевлаштування (а.с.21,22).
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Васильківського МРЦЗ із заявою про надання статусу безробітного та виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання його подальшого працевлаштування (заява від 10.11.2011, (а.с.6). У заяві відповідач, зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. Відповідно, до поданої заяви був поставлений на обліку як безробітний з 10.11.2012 по 20.02.2012.
За період з 12.11.2010 по 31.03.2010 безробітному ОСОБА_1 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 9 776, 09 грн. та матеріальну допомогу на період професійного навчання (з 22.03.2011 по 24.03.2011) у розмірі 184, 74 грн., а за період з 10.11.2011 по 19.02.2012 -допомогу по безробіттю у розмірі 5 276, 94 грн. Загальна сума виплат становить -15 237, 74 грн., що підтверджується довідками виданими Васильківським МРЦЗ від 22.02.2012 (а.с.23,24).
У лютому 2012 року робочою групою позивача по розслідуванню страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1, було проведено перевірку, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_1 12.11.2010 отримав статус безробітного та допомогу по безробіттю у розмірі 15 237, 74 грн., однак, на момент взяття на облік, відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець. У зв'язку з цим ОСОБА_1 було направлено Васильківським МРЦЗ претензії № 131/01 від 24.02.2012 та № 141/01 від 02.03.2012 з вимогою повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу на період навчання.
Проте, відповідач у добровільному порядку не сплатив виплачену допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу на період навчання в загальному розмірі 15 237, 74 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної суми.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Пунктом «б»частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство», належать до зайнятого населення.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про зайнятість населення»громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість. Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.
Згідно з положеннями Закону України «Про зайнятість населення»порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та її робочі органи, зокрема, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.
Згідно з підпунктами 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, перевірка даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до пунктів 6, 7 вказаного Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Із аналізу норм вищезазначеного законодавства убачається, що безробітна особа має право звернутися до державного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного та виплатою допомоги по безробіттю у разі, якщо вона через відсутність роботи не має заробітку, не являється суб'єктом підприємницької діяльності та не отримує пенсію.
У випадку, якщо безробітний звернувся до державного центру зайнятості з заявою, в якій надав недостовірні відомості про обставини, що впливають на умови виплати матеріальної допомоги, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю та вартість надання соціальних послуг з моменту виникнення цих обставин.
Факт реєстрації ОСОБА_1, як фізичної особи-підприємця встановлено на підставі акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 15.02.2012 № 11.
Під час судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_1 28.09.2004 зареєстрований Васильківською районною Держаною адміністрацією Київської області як фізична особа -підприємець і перебуває у стані припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, належать до зайнятого населення, що позбавляє їх права звернення з заявою про надання статусу безробітного та виплатою допомоги по безробіттю.
Таким чином, відповідачем, всупереч вимогам вказаної статті, було подано до Васильківського МРЦЗ заяву з неправдивими відомостями про себе, на підставі яких він був взятий на облік як безробітний та отримав допомогу по безробіттю у розмірі 15 237, 74 грн., що підтверджується довідками, виданими Васильківським МРЦЗ від 22.02.2012.
Суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що реєстрація його як фізичної особи-підприємця припинена у зв'язку з подачею ним нотаріально посвідченої заяви від 12.01.2006 про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності, на підставі якої державним реєстратором було внесено у Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця відмітку про припинення підприємницької діяльності від 12.01.2006, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців»для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору нотаріально посвідчену заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття фізичної особи-підприємця з обліку як платника податків; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку.
Як убачається з матеріалів реєстраційної справи ФОП ОСОБА_1, відповідачем було подано лише нотаріально посвідчену заяву від 12.01.2006 про припинення підприємницької діяльності та квитанцію, видану банком за оплату публікації повідомлення про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності документів. Інших документів, передбачених статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», та на підставі яких відбувається проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, відповідачем подано не було.
Це означає, що відповідачем не було завершено процедуру припинення підприємницької діяльності, як того вимагають норми вказаного закону, у зв'язку з чим державним реєстратором не було припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а лише внесено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис щодо рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності та переведено ФОП ОСОБА_1 у стан припинення підприємницької діяльності.
Таким чином, відповідач будучи зареєстрований, як фізична особа-підприємець, звернувся до Васильківського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та виплатою допомоги по безробіттю, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Під час судового розгляду позивачем доказано належними та достатніми доказами факт незаконного отримання відповідачем допомоги по безробіттю, а також наявність у позивача правових підстав та компетенції щодо стягнення з відповідача суми заборгованості. Натомість, відповідачем не спростований факт його реєстрації як фізичної особи-підприємця.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Васильківського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття кошти незаконно одержаної допомоги по безробіттю в сумі 15 237 (п'ятнадцять тисяч двісті тридцять сім) гривень 74 копійки.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 червня 2012 року